Про те, як факт хрещення київського князя Володимира у Херсонесі, якому в Москві встановили величний пам’ятник і якого президент РФ Путін з патріархом Кирилом називають «збирачем і захисником руськіх земель», «символом єдності всіх народів, батьком яких він є, а це народи історичної Русі, які нині проживають у межах багатьох держав», чи приєднання у 1779 році Готської і Кафської митрополії, історичної єпархії Константинопольського патріархату, однієї з найдавніших на півдні України, до Російської православної церкви, низка історичних перекручень і маніпуляцій стали обґрунтуванням і виправданням анексії Криму Російською Федерацією; як культурну спадщину нашої держави перетворюють на ідеологічну зброю Кремля, йшлося під час засідання круглого столу «Пам’ятки Криму — сучасний стан культурної спадщини України», що відбувся в Укрінформі.

— Для України великі та болючі економічні наслідки російської агресії, внаслідок чого наша держава втратила доступ до більшої частини свого шельфу, де вона вела видобуток вуглеводнів, і де невдовзі мала запрацювати за українською ліцензією велика транснаціональна компанія. Натомість держава-агресор за п’ять років окупації викачала орієнтовно 10 мільярдів кубометрів газу, — каже кандидат історичних наук, координатор ГО «Таврійська гуманітарна платформа» Андрій Іванець. — Але найболючіше те, що за час окупації Росія встигла завдати великої матеріальної шкоди культурній спадщині України — відомі численні факти грабування і нищення пам’яток, це і Ханський палац у Бахчисараї, сходи на гору Мітридат у Керчі, незаконні переміщення музейного фонду України в Росію й треті держави.

— Загрози культурній спадщині України в Криму постали з перших днів окупації півострова, — наголошує голова Правління Інституту демократії імені Пилипа Орлика Микола Яковина. — Відповідно до сучасного договірного та звичаєвого міжнародного права й національного законодавства України всі культурні цінності, що перебували та продовжують перебувати на тимчасово окупованій території півострова, лишаються українськими.

Як зазначають учасники круглого столу, станом на 1 січня 2014 року на півострові було 14 тисяч пам’яток культури України, 54 музеї, 300 тисяч музейних експонатів, шість історико-культурних заповідників. За короткий проміжок часу, до кінця 2014-го, у РФ було підготовлено нормативно-правову базу, яка зробила можливою легалізацію кримської культурної спадщини у правовому полі Росії. Згідно з даними Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, що здійснює моніторинг порушень міжнародного гуманітарного права щодо збереження культурної спадщини в Криму, РФ під виглядом реставраційних робіт руйнує автентичні пам’ятки. «Голос України» неодноразово писав про нищення Ханського палацу в Бахчисараї, єдиного у світі зразка кримськотатарської палацової архітектури. Фактично замість реставраційних робіт на об’єкті було виконано ремонтні роботи — замінено оригінальні дубові балки, черепицю ручної роботи, при цьому пошкоджено стінописи. Під час моніторингу зафіксовано руйнування Мітридатських сходів, які окупанти просто укріпили залізними балками, обвал частини склепіння південних воріт фортеці Єнікале, падіння колон античного міста Пантікапей (нині Керч).

Історики й археологи наголошують, що на півострові активно ведуться незаконні археологічні розкопки, чим РФ зухвало порушує норми міжнародного права. Зокрема, ст. 5 Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту від 14.05.1954 р.; ст. 9 Другого протоколу до Гаазької конвенції 1954 р. від 26.03.1999 р. та інших правових документів. 

З 2014-го по 2018 рік міністерством культури РФ видано понад 90 дозволів на археологічні розкопки. Лише під час будівництва транспортного переходу через Керченську протоку викопано більш як мільйон артефактів. За даними інфоцентру «Кримський міст» — понад 100 тисяч з них мають наукову цінність. Оскільки археологи з України та інших країн працювати в Крим не їдуть (новопризначений директор музею-заповідника «Херсонес Таврійський» О. Морозова називає причину — «погрязли в полических коллизиях»), до розкопок залучають навіть фахівців із Сибіру. Велику загрозу пам’яткам несуть «чорні археологи». Так, у грудні минулого року управління ФСБ у Криму під час здійснення заходів щодо запобігання незаконному обігу культурних цінностей вилучило і передало «Центральному музею Тавриди» колекцію артефактів з 200 предметів, вартість якої оцінено в два мільйони доларів.

РФ продовжує вивозити з півострова культурні цінності, зокрема картини з Феодосійської картинної галереї імені Айвазовського. У квітні цього року в музеї-заповіднику «Казанський Кремль» відкрилася виставка «Золота Орда і Причорномор’я. Уроки Чінгісидської імперії», де представлено унікальний експонат — кам’яне різьблене обрамлення колодязя XIII—XIV ст. з фондів Ялтинського історико-літературного музею.

— Агресію проти України та порушення міжнародного права і правопорядку Москва маскує квазіісторичними аргументами, — наголошує Андрій Іванець. — Саме існування України змушує носіїв російської імперської матриці задаватися питанням про російську ідентичність, адже ядром Київської Русі були сучасні українські землі. Отже, Україна закономірно відчуває свою спадковість щодо києворуської спадщини. Та країна, яку ми сьогодні називаємо Росією, сформувалась як окрема цілісність у межиріччі Оки і Волги у золотоординський період. Утім, її владний і інтелектуальний істеблішмент хоче представити свою країну не просто причетною до спадщини Київської Русі і Новгородщини, де до захоплення її Москвою формувався четвертий східнослов’янський етнос, а головним і навіть єдиним спадкоємцем.

Завдання російських імперців — позбавлення української ідентичності суб’єктності, програмне заперечення української державності, мови та культури. У цьому проекті головне місце відводиться історичним міфам та маніпуляціям. 18 березня 2014 року у своїй промові президент РФ Путін висунув, як каже Андрій Іванець, квазіісторичне обґрунтування захоплення двох південних регіонів України. Зокрема, через те, що, мовляв, «росіяни — найбільший розділений народ» і «росіяни та українці — один народ», а хрещення князя Володимира у Херсонесі у 988 році заклало цивілізаційний фундамент Росії, України і Білорусі.

Пізніше риторика дещо змінилася, і тепер Путін наголошує на ролі Херсонесу, який з моменту окупації півострова він відвідує щонайменше раз на рік, у створенні «централізованої російської держави». Не забуває він і заходити у Володимирський собор на території музею-заповідника, що перебуває під охороною ЮНЕСКО. Цей величний храм було відновлено у 2004 році коштом Київської міської державної адміністрації.

— У 2017-му Путін зробив заяву, яка модифікувала неоімперський міф Херсонесу. Тоді він сказав: «Тут необхідно створити російську (русскую) Мекку». Річ не в тім, що князь Володимир тут хрестився, а тому, що після цього тут почалося зміцнення централізованої російської держави, — каже історик, — твердження відверто фантастичне. Адже централізована московська, у майбутньому російська держава виникла під впливом Золотої Орди на кілька століть пізніше хрещення київського князя.

Ще один приклад приватизації чужої історії й пам’яті — оголошення Керчі «найдавнішим містом Росії». За свою 26-вікову історію місто мало різні назви — Пантікапей, Боспор, Карша, Корчев, Черкіо, Воспоро, Керч.

— Грецький поліс Пантікапей було засновано на березі Керченської, тоді Кіммерійської протоки в проміжку між 610-м і 590 роком до нашої ери, — каже Андрій Іванець. — На межі ер місто було частиною Понтійського царства, Римської імперії, пізніше його захопили готи, руйнували гуни. Далі місто входило до складу Візантії, Хазарії, Тмутараканського князівства, Золотої Орди, Генуезької республіки, Османської імперії, Російської імперії, РРФСР, СРСР, УРСР і вже незалежної України. Ідеологізована веремія навколо Керчі розпочалася у 2015 році після віднайдення Боспорською експедицією на вершині гори Мітридат у найдревнішому шарі Пантікапею будівлі та інших артефактів кінця VII ст. до нашої ери. Важливу знахідку на території окупованого Криму російська ідеологічна машина відразу ж охрестила «найдавнішою будівлею в усій Росії».

За дорученням так званого глави уряду Криму Аксьонова музейниками й істориками розпочався збір інформації щодо віку міста. Незабаром у Східно-Кримському історико-культурному музеї-заповіднику було відкрито експозицію «Керч — найдавніше місто Росії», а вже влітку-восени минулого року така сама виставка відбулася в Єкатєрінбурзі.

Під час круглого столу, у роботі якого взяли участь кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАНУ, керівник Інкерманської експедиції ІА НАНУ Евеліна Кравченко, керівник служби міжнародних зв’язків Представництва Президента в Автономній Республіці Крим Євген Самуха, координатора проектів Кримського інституту стратегічних досліджень Ельміра Аблялімова, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права НАНУ Олександр Малишев, порушувалися теми збереження Генуезької фортеці, де вже обвалилися вежа, під стінами якої триває будівництво, генуезьких споруд у Феодосії, Балаклаві, Чортового городища (Уч-Баша), фортеці Єнікале. Також відбулася презентація журналу «Пам’ятки України», присвяченого Криму.

У тому, що Росія й надалі активно використовуватиме культурні ресурси окупованих територій в ідеологічній війні проти України, сумніву немає, наголошують учасники круглого столу.

— Війна триває, й ідеологічна машина Кремля розкручує маховик воєнної пропаганди, — зазначає Андрій Іванець.