Населення Луганщини обслуговують дев’ять водоканалів. Ситуація з ними складна, напружена, але зрозуміла й прогнозована. Крім «Лисичанськводоканалу».

На ін’єкціях прожити можна, але недовго

Після того як 18 жовтня Луганське енергетичне об’єднання відключило об’єкти «Лисичанськводоканалу» від електрики, майже 46 тисяч абонентів Привілля, Новодружеська, Борівського та частини Лисичанська на цілих п’ять днів залишилися без води. Це була катастрофа, бо на кілька днів деякі соціальні об’єкти — школи, лікарні, садочки — були буквально паралізовані. Після втручання обласної влади вода з кранів потекла, але настороженість та очікування нових негараздів у людей не зникли, бо вмикання рубильника енергетики супроводили черговим попередженням: якщо знову «Лисичанськводоканал» затримає поточну оплату за отримані послуги, то 5 листопада стане днем повторного відключення від енергоспоживання. У такий спосіб ЛЕО карає за борги, які виникли до 1 січня 2019 року і нині становлять понад 167 мільйонів гривень, а ще за затримку поточних платежів. Середній рахунок з оплати за електроенергію становить 3,6 мільйона гривень щомісяця, і цю суму водоканал також не може сплатити.

Власне, з початку року «Лисичанськводоканал» отримав мало не сто різних попереджень про відключення. Отже, можна сказати, що в керівників підприємства вже виробився на них своєрідний імунітет. Не те щоб цими попередженнями вони нехтують, але, схоже, що й серйозно їх не сприймають. Мовляв, це питання гуманітарне, отже, попри наявну заборгованість, влада не дасть перекрити кран і не залишить людей без води, обов’язково знайде якесь рішення. Скажімо, останнього разу, в жовтні, обласна влада виступила гарантом погашення заборгованості «Лисичанськводоканалом» перед енергетиками і виділила Лисичанську дотації з обласного бюджету для сплати боргу в сумі один мільйон гривень. До того ж такі ін’єкції вже стають системними.

За три роки за рахунок державного, обласного та місцевого бюджетів у «Лисичанськводоканал» вкладено майже 100 мільйонів гривень. Але водночас жодних позитивних змін так і не відбулося. Ні щодо тарифу стосовно води, ні щодо собівартості.

Міський голова і керівник підприємства пояснюють це насамперед низьким рівнем оплати послуг з боку населення. Це через те, мовляв, що шахтарі не отримують зарплату. Та чи справді це так? В об’єднанні «Лисичанськвугілля» працює не більш як 4,5 тисячі осіб. І навіть якщо всі вони проживають у майже 100-тисячному Лисичанську, називати це головною причиною збіднілості водоканалу було б некоректно.

Заради справедливості слід нагадати, що система водопостачання Лисичанська була побудована ще в 40—70 роки минулого століття. Безумовно, вона вичерпала свій ресурс і потребує заміни. Однак кардинальних фінансових вливань стосовно заміни бодай частини систем ніхто ніколи не робив. Сьогодні на такі роботи потрібні мільярди гривень. До того ж заміна водопровідних систем справді знизить втрати води десь до 30 відсотків, але не призведе до великого зниження її вартості. Звичайно, водогони слід замінювати, та найбільше потрібно робити серйозні зміни в підході до управління самої системи водопостачання в місті, ставитися до справи з більшою відповідальністю. Це нині головне.

Варіантів багато, вихід один

Загалом «Лисичанськводоканал» — це головний біль для влади. І місцевої, і обласної. Його проблеми обговорюють сьогодні на всіх рівнях, і варіанти виживання пропонуються найнеочікуваніші.

Міський голова Лисичанська Сергій Шилін, скажімо, вважає, що питання діяльності водоканалу дещо заполітизоване, через що депутати міськради ніяк не дійдуть згоди щодо розв’язання проблем водопостачання. Одна частина депутатів не приймає пропозиції іншої, і розгляд питання стосовно долі водоканалу переріс у політичну війну. Вирішення цієї дилеми керівник міста бачить у створенні в Лисичанську військово-цивільної адміністрації. Це, на його думку, дало б змогу уникнути тягучих полемік депутатів, які заважають у роботі, і прискорить прийняття рішень, які залежатимуть безпосередньо від керівника ВЦА.

Окремі депутати міськради, зокрема Віталій Шведов, дотримуються іншої думки: припинити діяльність наявного водоканалу і створити нове підприємство, яке працюватиме з чистого аркуша, правильно спланувавши свою роботу.

Директор Департаменту ЖКГ облдержадміністрації Віталій Сурай має свій варіант розв’язання проблем «Лисичанськводоканалу».

— Перше, що потрібно зробити, — прийняти реальний тариф, друге — провести комерційний облік обсягу води, який споживається, і визначити витоки своїх втрат. Як очевидно, до 90 мільйонів кубометрів того обсягу, який водоканал повинен реалізовувати й отримувати за нього гроші, він споживачам не доставляє. У середньому обсяг нарахувань на багатоквартирний будинок становить приблизно до трьох кубів на квартиру. Скажімо, у квартирі живуть дві людини, отже, споживання становить вже не три, а в середньому 5—6 кубів. Але вони не враховуються, тому підприємство втрачає до дев’яти мільйонів гривень свого доходу.

Чи можна розв’язати цю проблему? Можна. Поставити лічильники на багатоповерхові будинки з розрахунку три куби на квартиру і контролювати свої витрати. Це рятівне коло для водопровідних і каналізаційних господарств. Але поки що в Лисичанську не встановлено жодного такого лічильника.

Щодо створення нового підприємства з водопостачання та водовідведення, то, на думку Віталія Сурая, в юридичному відношенні таке цілком можливо. Але за наявного підходу до справи та з такими тарифами навряд чи приведе до успіху.

— А куди подіти старі борги? — ставить він запитання. — Адже їх теж потрібно платити і для цього мати ресурси. Ми домовилися з енергетиками, що старі борги водоканал поки що платити не буде. Але ж він не оплачує й поточну послугу. Загалом ситуація катастрофічна: грошей немає, платити зарплату працівникам нічим, працювати нікому, бо фахівці покидають підприємство.

Створення ВЦА теж не вихід. Ідеться про суб’єкт господарювання, в якому потрібно навести лад, і змінювати владну структуру для цього не треба. Скажімо, Старобільський водоканал — складне підприємство, яке обслуговує сім районів області і має найбільший тариф — 48 гривень за куб. Але його керівництво, попри всі негаразди, розв’язує свої проблеми. Власне, нині всі комунальні підприємства перебувають у складній, дещо нестандартній ситуації в рамках реформування ЖКГ та створення ринку електричної енергії. Але навіть у таких складних економічних умовах підприємства водопостачання області працюють у штатному режимі. Крім Лисичанського водоканалу.

Отже, чи залишиться Лисичанськ без води, а відтак і без теплопостачання в листопаді? Вкотре Луганська ОДА знайшла вихід із ситуації. Очільнику області Сергію Гайдаю вдалося досягти домовленості з однією юридичною особою, яка з листопада платитиме податки до міського бюджету Лисичанська в сумі майже 3,380 мільйона гривень. Йдеться про додаткові відрахування, які мають допомогти «Лисичанськводоканалу» в розрахунках з енергетиками. 

З цього приводу можна й порадіти, та не дає спокою одна думка. У бюджеті Лисичанська є багато таких напрямів, які потребують негайного фінансування: утримання соціальної сфери, ремонт доріг, встановлення освітлення тощо. Ті додаткові три мільйони гривень, які заходитимуть до міського бюджету кожного місяця, мають іти на розвиток комунальної інфраструктури, а не погашення боргів водоканалу. Власне, він створений для того, щоб отримувати прибутки, а не плодити борги.

До речі, Луганська ОДА звернулася до правоохоронних органів про надання правової оцінки діяльності посадових осіб Лисичанської міської ради і «Лисичанськводоканалу», яка призвела до загострення санітарно-епідеміологічної ситуації та обмеження гарантованого права побутових споживачів на питну воду в Лисичанську, Привіллі та Новодружеську.