На знімку: Олег Невениця вимірює дерево в Дубовому гаю, що росте у Кремінній.
За останні п’ять років Луганщина чи не єдина з усіх областей України не була представлена на туристичних виставках. Причини зниження такого роду активності зрозумілі: області, на території якої точаться бойові дії, нині не до туризму. Тож поява луганчан на 26-му Міжнародному туристичному салоні «Україна» — UITM’2019, безперечно, викликала певний інтерес і пожвавлення.
Що ж може запропонувати Луганщина у своїх умовах і чи готова вона сьогодні приймати туристів? Власне, організатори туризму східного регіону й самі хотіли пересвідчитись у своєму потенціалі та можливостях, тож участь у виставці була своєрідною розвідкою. Чим може зацікавити туриста сьогоднішня Луганщина й загалом, що відомо про неї українцям інших регіонів? Про війну вони знають, про Станицю Луганську чули, а ось уявлення про природні багатства, історичну спадщину, етнографічні традиції не мають. Отже, слід змінювати стереотипи.
Загалом сама участь області в такій виставці — це вже прорив. А якщо врахувати, що чи не вперше бізнес, влада й громадські організації, об’єднавши зусилля, намагаються показати туристичну привабливість регіону, розумієш, що в області врешті серйозно замислились над розвитком цієї галузі економіки, попри всі негаразди, пов’язані з війною.
Так. На жаль, для багатьох українців Луганщина є такою собі terra incognito. За два дні виставки багато відвідувачів просто відкрили для себе область. Вони, наприклад, з’ясували, що тут розташовані чотири кінні заводи з досить цікавою історією. Ба більше, жоден з регіонів України не має такої кількості об’єктів, які у свій час вирощували імператорських скакунів. Причому майже всі вони розташовані в одному районі — Біловодському. До речі, презентація конезаводів була найпопулярнішою на цій виставці. Делегація
Об’єднаних Арабських Еміратів тричі підходила до виставочного офісу Луганщини, цікавлячись можливістю відвідати конезаводи та придбати коней.
Зацікавили туроператорів також і природні багатства Кремінщини, бурштиновий храм у Новоайдарському районі, історичні знахідки на Сватівщині та у Новопскові. Загалом усі ТОП-5 територій, де є на що подивитися, потенційно готові прийняти туристів.
Є низка конкретних домовленостей від туроператорів, які готові відправляти людей на Луганщину. Та є велике але...
З одного боку, туризмом займатися просто, з другого — складно. Складно в тому плані, що приймати гостей на належному рівні непросто, тим паче, якщо ти ніколи цим не займався. Туризм — це складна послуга. Для того щоб вона була спроможною і зручною, маршрути повинні відповідати всім вимогам сучасного туриста. Тобто мати готелі, об’єкти харчування, транспорт і якісні дороги, мінімальну і максимальну вартість маршруту тощо. Але нічого з цього область поки що, на жаль, не має. Скажімо, найближчий до Біловодська готель розташовано в Сєвєродонецьку, до якого треба їхати десь 2,5 години вкрай вибоїстою дорогою.
Туроператори Білорусі хоч сьогодні готові сформувати групи для відвідування Луганщини. Кажуть, уже скрізь побували в Україні, а на сході не були. Область і рада співробітництву, та поки що не готова приймати такого роду гостей. Тому сьогодні організатори туризму готові займатися створенням повного циклу туристичних маршрутів, передбачаючи варіанти відпочинку з відвідуванням об’єктів.
Керівник Асоціації туризму в Луганській області Олег Невениця звертає увагу на таку цікаву річ. Частина людей побоюється поїздок в область, де тривають бойові дії та існує лінія розмежування. Вони думають, якщо Сєвєродонецьк розташований усього за 40 км від лінії фронту, то тут небезпечно. Водночас такі умови приваблюють інших туристів, які на власні очі хочуть пересвідчитись у тому, як живуть люди в умовах війни й страху. Питання про організацію «фронтового туризму» нині не стоїть. Туризм і фронт — поняття несумісні. Що ж до розв’язання проблем інших маршрутів, то, на думку Олега Невениці, цим насамперед має займатися бізнес.
— Звичайно, місцева влада та її структурні підрозділи повинні допомагати, створювати й підтримувати інфраструктуру. Ремонтувати насамперед дороги. Усе, що стосується обслуговування людей — створення готелів, облаштування місць для харчування та відпочинку, — це вже завдання бізнесу. Але, на мій погляд, малий та середній бізнес нашої області не готовий до цього. Підприємці не бачать для себе особливої вигоди в такому варіанті ведення бізнесу. Але ми працюватимемо з ними в цьому напрямі. Хтось же повинен зробити перший крок. Наскільки я знаю, сьогодні практично всі новостворені ОТГ розглядають туризм як один із пріоритетних видів свого економічного розвитку. А це вже надихає.
