Інвалідність — аж ніяк не вирок. Про це знають тисячі неймовірних людей. Попри певні проблеми зі здоров’ям, вони досягають нечуваного успіху. У світі 13 листопада відзначають Міжнародний день сліпих. Ця дата покликана привернути увагу здорових людей до проблем тих, хто втратив зір і опинився у складних життєвих обставинах.
За даними Міністерства охорони здоров’я України, в країні налічується понад 50 тисяч осіб із вадами здоров’я, і понад 10 тисяч — це діти. Але точних статистичних даних про кількість громадян, які мають серйозні порушення зору, немає.
У столиці є безліч об’єктів міської інфраструктури, якими щодня користуються особи з інвалідністю. Але кінцева зупинка автобуса № 45 «ст. м. Дарниця» особлива і досить важлива для громадян з вадами зору.
— Транспортна інфраструктура Києва залучена до комплексної цільової програми «Київ без бар’єрів», що розрахована на період 2018—2021 років. Саме за цією програмою запропоновано встановлення тактильних елементів у мощенні тротуарних доріжок біля зупинок громадського транспорту та організацій соціального захисту, — розповідає громадська активістка Марія Георгієва. — Але, на жаль, у дійсності ситуація для незрячих є досить трагічною. Наприклад, у столиці на роботу на підприємство УТОСу щодня їдуть сотні людей з вадами зору. Вони користуються автобусним маршрутом № 45 від станції метро «Дарниця». Саме ця зупинка стала об’єктом судових спорів між УТОСом та КП «Київблагоустрій». Адже поблизу метро встановлені тактильні доріжки на тротуарі, які ведуть від пішохідного переходу до зупинки громадського транспорту, і все б нічого, якби ця доріжка не перервалася в стіні кіоску (на знімку). І так на наших очах відбувається злочин проти людей з обмеженими можливостями, проти людей, які не бачать, куди ця доріжка їх веде. Як ви гадаєте, якщо заплющити очі і піти нею, де ми опинимось? Правильно, в лікарні, з травмами. Нещодавно звернулася до власника цієї споруди з проханням надати дозвільні документи. Утім, зі мною навіть говорити не захотіли. У них проста версія: ця доріжка була прокладена конкурентами, щоб знищити їхній бізнес.
Як зазначив «Голосу України» голова правління київської міської організації Українського Товариства Сліпих Михайло Новосецький, на сьогодні в країні стан справ із формуванням доступного середовища для громадян із вадами здоров’я, особливо незрячих та візочників, м’яко кажучи, є непростим. Транспортна інфраструктура, служби комунального сервісу, соціального захисту досі, в ХХІ столітті, залишаються недоступними.
— Оскільки УТОС уже багато років бореться за свої права у формуванні безперешкодного доступу до всіх інфраструктурних об’єктів, уже склався цілий архів порожніх відповідей чиновників про те, що МАФи, які стоять впритул та на тактильній доріжці, є законними та нікому не заважають. Сучасність перед людьми з інвалідністю ставить багато перешкод. Зокрема, для того щоб дістатися до роботи, ми маємо пройти тротуарами, які запарковані автомобілями, дійти до зупинок, які або не облаштовані тактильними доріжками, або захаращені МАФами, і неможливо зрозуміти, де ті зупинки. Транспорт не облаштований звуковим сповіщенням прибуття/відбуття. Це все унеможливлює на сьогодні нормального функціонального життя людей з інвалідністю, — підсумував він.
Фото надано Марією Георгієвою.
