На знімку: у Хмельницькій ОДА хочуть зберегти на території області п’ять повітів.
Фото автора.
Та поки що вона не так тішить, як насторожує, оскільки твердої та ясної концепції, якою має бути карта нового територіального устрою країни, ще немає. Та головне — як працюватиме цей поділ на людей?
Обговорення різних версій і проектів триває на всіх рівнях, спричиняючи велику зацікавленість. Адже переформатування області пов’язано не просто зі зміною назв, а й із масштабною корекцією системи органів управління, скороченням і навіть повною ліквідацією низки установ. Чи всім це буде на користь? Хто постраждає, а хто виграє? Який має бути оптимальний варіант? Запитань стає дедалі більше. Відповіді пропонують різні.
ОТГ ще продовжують формуватися
Чимало з них прозвучало і під час круглого столу «Формування нового районного (повітового) поділу у Хмельницькій області», який зібрав представників місцевої влади, політиків та науковців. Його організували за підтримки Центру політико-правових реформ за участі експертів громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN і підтримки Посольства Великої Британії в Україні.
Попри різні погляди на подальший розвиток реформи децентралізації, чимало учасників зійшлися на думці, що така адміністративна одиниця, як район, поступово відходить у минуле. Адже сьогодні в державі вже понад два десятки районів повністю перетворилися на ОТГ. Більш як у півтора сотнях нові утворення займають 50—75 відсотків. І це означає, що на місцях уже відбувається дублювання функцій адміністраціями, радами і ОТГ. Якщо й надалі залишити в кожній із структур наявні управлінські апарати, це призведе не лише до фінансових перевитрат, а й до гальмування практично всіх управлінських, виробничих та соціальних процесів.
На Хмельниччині це вже відчувається, адже область доволі активно просувається на шляху реформування і постійно займає лідерські позиції в загальноукраїнському рейтингу. Як передбачає перспективний план, на її території має бути 62 ОТГ. Дві третини цього завдання вже виконано. У п’яти районах повністю відбувся розподіл на громади. Решта доволі впевнено йде цим шляхом. Залишився лише один Віньковецький район, який не зачепили ці процесі і де не створено жодної ОТГ.
Як часто буває, першопрохідці не застраховані від помилок і певних розчарувань. Уже тепер на рівні держави йдеться про зміни в оцінці визначення економічної спроможності ОТГ. Цілком вірогідно, що деякі з нині наявних не відповідатимуть її вимогам.
Цілком вірогідно, що в кінцевому підсумку на Хмельниччині залишиться не більш як 45—47 громад. Та навіть попри можливі зміни процеси об’єднання в громади наближаються до завершення. За ними — новий етап.
...А на черзі — повіти й округи
І тут знову доведеться розпочинати з нуля. Бо вже очевидно, що райони своє віджили. Що має прийти їм на зміну?
На місцях активно обговорюють запропоновані різними авторами можливі варіанти. Але жоден із них не залишає теперішнім двадцяти районам жодного шансу на життя. На слуху нові цифри і назви. Хмельниччину пропонують розділити на три—п’ять районів, повітів чи округів.
Приміром, свій варіант розробило Міністерство розвитку громад і територій, а саме: в області має утворитися лише три повіти. Це означає, що практично вона буде розділена на північну, центральну та південну частини. До того ж найбільшою залишиться центральна разом з обласним центром, в якій проживатиме до 660 тисяч населення. Дві інші за чисельністю будуть у два-два з половиною разу менші. І це вже викликає певні зауваження. Адже новостворений Хмельницький район «забере» половину населення краю. Двом іншим — Шепетівському та Кам’янець-Подільському — залишиться значно менше робочих рук, зате кількість людей пенсійного віку там буде чимала. Унаслідок справлятися із соціальним навантаженням двом останнім районам буде важкувато.
Є ще одна проблема. За такого поділу низка населених пунктів новоствореного Хмельницького району буде надто віддалена від адміністративного центру, зокрема теперішні райцентри Стара Синява та Теофіполь перебувають на відстані понад 80—90 кілометрів від обласного центру, їхні села — ще далі. Тож за нинішніх транспортного сполучення і стану доріг діставатися до адмінцентру багатьом людям буде доволі проблематично.
Варіантом, який дає змогу певним чином розв’язати цю проблему, є пропозиція від обласної держадміністрації. Там хотіли б залишити на території краю п’ять повітів — Шепетівський, Старокостянтинівський, Хмельницький, Городоцький і Кам’янець-Подільський. Хоча і в цьому варіанті найбільший залишається той, що із центром у Хмельницькому — він охопить до 440 тисяч людей. І від цього важко відійти, бо обласний центр у будь-якому разі залишається найбільшим містом регіону. А от у решті округів проживатимуть від 146 тисяч до 260 тисяч осіб. Усе б нічого, але найменший Городоцький округ не дотягує до планки у 150 тисяч населення, яка пропонується урядом. Вважається, що для меншої кількості немає сенсу створювати державні підрозділи. Тож є побоювання, що саме такий варіант перекроювання області уряд може не погодити. Або ж доведеться «різати» по теперішніх районах, щоб вирівняти згаданий показник.
Теоретично це можливо. Та хто знає, чим це обернеться на практиці. Бо можуть вступити в гру історичні та ментальні особливості територій, культурні традиції, бажання людей, можливості місцевої влади...
На перший погляд, запропоновані варіанти не надто кардинально різняться між собою. І в будь-якому варіанті залишаться більші та менші території, хтось буде ближче, а хтось далі від центру, комусь припаде краще розвинута економіка та інфраструктура, а хтось отримає менший потенціал. Уникнути всіх зауважень і недоліків навряд чи вдасться. Людей турбує інше: як пройти через всі ці процеси з найменшими втратами?
Щоб не різали по живому
Найбільше це турбує тих, хто нині працює в установах із статусом районних. Скорочення зачеплять їх ще до початку територіальних змін. Адже вже нині центр поставив завдання перед обласною та районними владами скоротити кількість працівників. Ще наприкінці вересня в ОДА був погоджений варіант скорочення працівників РДА з початком нового року. У п’яти кількість працюючих має зменшитися відповідно на 45—58 осіб. Загалом апарат усіх райдержадміністрацій має стати менший наполовину.
Та це лише початок. Якщо зникнуть райони, вивільниться ціла армія чиновників. Якщо оцінювати цей факт лише з точки зору економії бюджетних коштів, він може видатися позитивним. Проблема в тому, щоб разом із водою не вихлюпнули і дитину. Адже значна частина відділів та управлінь виконувала чималий обсяг роботи, пов’язаний із різними сферами життя як цілої адміністративної одиниці, так і будь-якого її мешканця. Чи вдасться зберегти і навіть покращити функціональність різних установ в разі такого скорочення? Нині однозначної відповіді немає. Як і на те, де шукатимуть роботу сотні і тисячі звільнених чиновників.
Чимало непростих рішень доведеться прийняти на місцях. Тому перш ніж робити будь-який крок на цьому шляху, потрібно все добре зважити. А вже потім перекроювати.
