Він загинув ще 29 серпня 2014-го на Донеччині під час виходу колони наших воїнів з Іловайського котла.
Тоді, за свідченнями очевидців, Роман кинувся допомагати пораненому побратиму й, потрапивши під шквальний вогонь з боку російських окупантів, сам зазнав смертельного поранення. Однак у тому кривавому місиві тіло мінометника 93-ї механізованої бригади ідентифікувати не вдалося... Тож його разом із тілами інших невпізнаних героїв спочатку поховали на Краснопільському кладовищі в Дніпрі.
Зрештою, після кількох експертиз, уже за результатами тестів ДНК, така ідентифікація відбулася. Тож з воїном зі всіма почестями попрощалися у Шкурупіївці. В останню путь від обійстя до місцевого цвинтаря його провели рідні, друзі, побратими, представники обласної та районної влади, священнослужителі, небайдужі односельці.
Земляки згадували про те, що у Решетилівському профтехучилищі № 52 Роман Діллер опанував мирну професію хлібороба, працював на сільгосппідприємстві. Навички ратної справи здобув під час строкової служби в армії. Вони знадобилися тоді, коли чобіт окупанта й загарбника почав топтати рідну землю...
Він поліг смертю хоробрих і, згідно з указом Президента України, був нагороджений орденом «За мужність». Майже рік тому на фасаді Решетилівської гімназії, в якій свого часу навчався Роман Діллер, урочисто відкрили меморіальну дошку на честь героя (на знімку).
Фото зі сторінки Решетилівської РДА у Фейсбуці.
