Його організаторами, як і завжди, стали працівники Полтавської дирекції «Укрпошти» та місцевого поштамту, котрі просто біля його будівлі оформляли передплатні квитанції.
На це також традиційне місце зустрічі з полтавцями прийшли й журналісти та видавці міських, обласних і всеукраїнських друкованих видань. Адже таке спілкування з читачами, реальними та потенційними передплатниками газет і журналів завжди додає представникам преси не лише нових вражень, а й тем для майбутніх публікацій, конкретних адрес тих людей, які потребують їхньої підтримки, допомоги. Причому в багатьох випадках земляки звертаються до представників засобів масової інформації саме тоді, коли у пошуках такої допомоги кабінети чиновників різного рівня ними вже пройдено...
Водночас біля інформаційного стенда «Голосу України» співрозмовники відверто говорили про те, що за нинішніх умов їм потрібна допомога журналістів авторитетних видань, незаангажованих експертів у тому, щоб розібратися у політичних та інших реаліях не лише на загальнодержавному рівні. Особливо сьогодні, коли з наближенням виборів до органів місцевого самоврядування у громадах загострюється політична боротьба між різними групами впливу та «грошовими мішками». Тож, м’яко кажучи, неперевіреної інформації, усіляких фейків і відвертої брехні у місцевих ЗМІ знову побільшало в рази.
При цьому дається взнаки й, так би мовити, зворотний бік процесу роздержавлення преси, який щойно завершився. Скажімо, на Полтавщині й не тільки деякі популярні місцеві видання здебільшого через підставних осіб скупили тамтешні «господарі життя» з числа політиків, можновладців чи їхніх грошовитих покровителів-ляльководів. Тож тепер ці колись авторитетні газети перетворилися на такі собі бойові листки діячів і угруповань, які прагнуть за будь-яку ціну здобути керівні крісла на наступних виборах або утриматися при владі. Водночас тепер уже справді «кишенькові» ЗМІ використовують як «зливні бачки» для поширення компромату на політичних і бізнесових конкурентів...
Неважко здогадатися, що діяльність творців подібних роздержавлених і «оновлених» ЗМІ, котрі змушені виконувати замовлення власників-господарів, нічого спільного з журналістикою не має. Та від тиражованих ними фейків, напівправди і відвертої брехні також потрібна своєрідна інформаційна «вакцина». Нею в більшості випадків стає інформація з надійних і перевірених джерел. Тож у День передплатника земляки підходили до інформаційного стенда «Голосу України», щоб подякувати працівникам парламентського видання за те, що допомагають їм відокремити зерно від інформаційної полови та розібратися у хитросплетіннях місцевої політичної кухні, зокрема й у Полтаві.
А своєрідний майстер-клас для тих, хто відчуває фінансову скруту й далеко не завжди має кошти, скажімо, на піврічну передплату свого улюбленого видання, дав уже знайомий читачам «Голосу України» полтавець Олександр Саєнко (на знімку). Ми повідомляли про те, що парламентське видання він передплачує за методою скарбнички. Цього разу в День передплатника біля столика поштовиків пан Олександр оформив квитанцію ще на один місяць наступного року. І запевнив, що невдовзі у такий спосіб заповнить кожну передплатну «клітинку» півріччя, а потім і всього 2020 року. Тож без «Голосу України» точно не залишиться.
Фото автора.
