Кілька сотень лучан з національними прапорами, пшеничними і житніми колосками, лампадками в руках пройшли скорботною ходою центральними вулицями міста від Театрального майдану до Замкової площі, щоб вшанувати пам’ять жертв Голодомору 1932—1933 років.
Хоча Волинь у ті роки й не була в складі Радянського Союзу, однак у повоєнний період чимало східняків прибули сюди як вчителі, спеціалісти, керівники установ. Вони і принесли із собою пам’ять про ті страждання і втрати нашого народу.
У 1946—1947 роках волиняни, які і самі потерпали від повоєнної розрухи, ділилися із своїми братами зі східних та південних областей України, де лютував голод, хлібом, картоплею, молоком, приймали їх у свої домівки. Про ці події нагадує пам’ятник
Християнському милосердю волинян, встановлений кілька років тому на церковному подвір’ї Хрестовоздвиженського храму. Під мурами старовинного замку священики ПЦУ відправили панахиду. Традиційно на бруківці Замкової площі із запалених лампадок було викладено великий християнський хрест.
