Дніпро, схвильований вітрами,
Сивіє від пінястих смуг.
Щоб догодить Природі-Мамі,
Потоки заливають луг.
Пізніш мороз Дніпро
примучить,
Йому накаже: «Річко, цить!..»
Але й під кригою борючий
Не зупиняється й на мить.
Весна надасть бадьорість
люду,
Дніпро звільниться від оков.
І рибка множитися буде,
І лебеді прилинуть знов.
Дніпро й Вкраїна —
наш осідок.
Сусіди ж завдають нам бід.
Тож даймо хльори дуросвітам,
Щоб загубився й їхній слід.
Пережили ми найстрашніше.
Як тільки виженем заброд,
На прапорах своїх напишем:
«Дніпро, Європа і Народ».
Вкраїнці, бережімо нерви,
Нехай пригаснуть жаль
та щем.
Як ми під кригою не вмерли,
Тим більш під Сонцем
проживем!
Київ.
