Дисидент, правозахисник, письменник. Він багато зробив для української культури. Найперше — врятував вірші Стуса. Хейфец у радянських таборах зблизився з українцями. Як філолог, він розумів надзвичайну цінність поезій Василя Стуса. Кадебешники трусили поета — відбирали рукописи, й багато їх згинуло безслідно. А Хейфец мав феноменальну пам’ять — тож запам’ятав десятки поезій Стуса. Ми, українці, повинні за це бути йому вдячними.
У збірці нарисів про своїх співтабірників «Українські силюети» (1983) Михайло Хейфец, зокрема, писав про Василя Стуса: «З першого погляду Василь вразив мене своєю виснаженістю. Обличчя різке, ніби ножем з дерева різьблене, щоки ніби стесані гемблем до підборіддя, наголо обстрижений череп посилює гостроту рис (обстригання наголо після етапу входило в обряд оформлення). Загальним обрисом постави Стус нагадував Дон-Кіхота з ілюстрації Доре, хіба що безвусого й безбородого».
Михайло Хейфец не тільки високо оцінив Стуса — це ще якось можна пояснити його філологічною цікавістю, а й гарно розповів про бандерівців. У нарисах «Святі старики з України» та «Бандерівські сини» він намалював портрети повстанців Миколи Кончаківського, Петра Саранчука та лідера Українського національного фронту Дмитра Квецка. Ми, українці, про них мало що знаємо і без нарисів Хейфеца чи й знали б взагалі...
Дисидент Василь Овсієнко якось зауважив: «Ми, українці, вміли багато вистраждати в концтаборах, але не зуміли про це написати. Дяка Хейфецу: досі ніхто ліпше про нас не написав...»
До речі, Михайло Хейфец публічно виступав на захист обох Василів — Стуса і Овсієнка. Захищав він і діячів вірменського національного руху. А це загрожувало йому покаранням до нових термінів включно.
1980 року Михайло Хейфец був звільнений і виїхав у Ізраїль, де став науковцем і журналістом.
Уже за незалежної України інший колишній політв’язень Яків Сусленський організував українсько-ізраїльську конференцію в Єрусалимі. Там зустрілися співтабірники, — Михайло Хейфец, Василь Овсієнко, Євген Сверстюк, Олекса Різників, Михайло Горинь, Семен Могилевер, Ар’є Вудка та інші... Читали вірші Стуса, і ніхто не говорив про український антисемітизм, що є більше пропагандистською вигадкою, ніж реальністю. Пошановуючи спочилого Хейфеца, ми, українці, показуємо, що вміємо бути вдячними.
Чернігів.
