Позаяк нині у парламенті — робота в комітетах, народні депутати України, представники різних політичних сил, активно коментують у соціальних мережах та ЗМІ підсумки паризьких зустрічей та домовленостей у «нормандському форматі» чотирьох глав держав.
Євгенія КРАВЧУК, заступник голови фракції «Слуга народу»:
— 10 пунктів про те, чому «нормандська» зустріч — це успіх України і успіх Зеленського.
1. Жодні червоні лінії не було перейдено.
2. На примхи Кремля — наприклад, стосовно розведення сил по всій лінії розмежування — Зеленський не пішов. Домовилися про взаємне розведення на трьох ділянках до кінця березня 2020 року.
3. На путінські умови — внести особливий статус Донбасу до Конституції — Зеленський не пішов.
4. Обмін полоненими — до 31 грудня 2019-го. Домовилися.
5. Дати виборів на Донбасі немає — а це означає, що до відновлення контролю за кордоном ми проводити вибори не будемо.
6. Європейські партнери продовжать санкції на наступні шість місяців.
7. У нас зараз найвища міжнародна підтримка України, яку за Порошенка навіть не бачили: МВФ та ЄС зробили все, щоб перед Нормандією послати потужні сигнали підтримки України. США також недвозначно заявили про підтримку України.
8. Ніколи Україна не входила у «нормандську» зустріч настільки підготовленою, як зараз. Вона виконала всі попередні умови, не послабивши боєздатність армії і не втративши жодної позиції. Вона має рішення на свою користь у міжнародних арбітражах.
9. Міжнародна підтримка посилюється ще й через те, що команді Зеленського вдалося переконати весь світ, що зміни та реформи — не декоративні, а справжні.
10. Підтримка українцями політики Зеленського щодо Донбасу — колосальна. На цьому фоні заклики політиків про зраду виглядають штучними і провокаційними. Вочевидь, роздмухуючи протест і надаючи йому політичного забарвлення, політики боролися за себе, а не за Україну.
Насправді, все ще не скінчилося. І попереду багато роботи — у тому числі, дипломатичної — через чотири місяці відбудеться новий саміт в рамках «нормандського формату». Росія не перестала бути агресором. Але просування до миру на власних умовах Україна почала.
Іван КРУЛЬКО, фракція «Батьківщина»:
— Ми потребуємо миру, який ґрунтується на правді. А правда полягає в тому, що в Україні немає громадянського конфлікту, як це намагається подати Росія. Україна є жертвою російської агресії.
На нашу думку, шлях до реального миру лежить через контроль над україно-російським кордоном, виведення російських військ з Донбасу та деокупацію Криму. Спочатку має бути безпека, а потім можна переходити до політики.
Ми наполягаємо, що будь-які політичні процеси на Донбасі можливі лише після виконання безпекових умов — взяття контролю над кордоном з РФ і виведення російських військ із нашої території. Бо якщо передуватиме політичний процес, це означатиме, що в країні буде повністю контрольований Путіним і Кремлем депутатський корпус на місцях і в центрі. А представники окупаційного режиму будуть легалізовані в Україні.
Ірина ГЕРАЩЕНКО, співголова депутатської фракції «Європейська солідарність»:
— Безумовно, це була важлива зустріч «нормандської» четвірки після трирічної перерви. Але вона не стала історичною. Не відбулося ні зради, ні перемоги. Ні підписання миру, ні капітуляції. Й, скорше, це добре для України на цьому етапі. Прогнозовано і дуже важливо — що до кінця року будуть звільнені заручники. Добре, що Зеленський згадав про червоні лінії й неможливість федералізації, про принциповість звільнення всієї території Донбасу. Правильно, що СММ ОБСЄ має моніторити безпекову ситуацію 24/7, ми наполягали на цьому всі роки. Прогнозовано і погано, що безпекові питання не вирішені, Путін відкладає їх на другий план. Погано, що не обговорювалася дорожня карта, яка б включала першочерговість безпекових пунктів, виведення іноземних військ, повернення до протоколів вересня 2014 року. Погано, що на переговорах жодного разу не прозвучало Дебальцеве, Новоазовськ. Домовилися домовлятися.
Олександр КАЧНИЙ, фракція «Опозиційна платформа — За життя»:
— Початок діалогу президентів України і Росії, обмін полоненими, узгодження розведення військ і готовність реалізувати «формулу Штайнмаєра» — це гарний показник Володимира Зеленського в бажанні досягти миру.
Дуже важливо, що лідери країн-гарантів виконання Мінських угод теж виступають на підтримку досягнутих домовленостей. Це означає, що ні в українського народу, ні у міжнародних партнерів немає сумнівів у правильності обраного мирного шляху. Єдині, у кого досягнуті домовленості викликають роздратування, — це «партія війни» на чолі з представниками минулої влади.
Усі, хто сьогодні кричить про здачу національних інтересів України, мають на увазі власні, а не державні інтереси. Про «зраду» кричать саме ті, хто наживався на війні, одержував «відкати» на постачанні армії, збагачувався за рахунок контрабанди... Для них мирне врегулювання — це політична смерть.
Фракція «ОПЗЖ» уже зареєструвала проект постанови «Про невідкладні заходи щодо припинення бойових дій і відновлення миру, імплементації Мінських угод». У нашої партії є готові пропозиції з усього переліку законів, передбачених Мінськими угодами.
Сергій РАХМАНІН, голова депутатської фракції «Голос»:
— Те, що ми почули, вкотре доводить, що Мінські угоди — це шлях в нікуди. Бо якщо ви слухали Володимира Зеленського і Володимира Путіна, могло скластися враження, що вони були на різних заходах. Це означає, що точки зору — абсолютно непримиренні. Україна і Росія не зсунулися у своїх точках зору. Вони можуть зустрічатися ще в квітні, жовтні, ще багато разів, але ні до чого по Мінських угодах вони не прийдуть.
— Путін — нам не друг. Путін — не ідіот. Путін — не миротворець. І Путін — не філантроп. Будь-яка пропозиція, яка надходить від Путіна, є небезпечною сама по собі. І будь-яка притомна людина має про це пам’ятати, маючи зустріч з Путіним.
Путін не дарма наполягає на тому, щоб подальший шлях розв’язання конфлікту на сході України відбувався саме за Мінськими угодами і саме спираючись на закон про особливий статус.
Фракція «Голосу» голосуватиме проти продовження дії цього закону. Він є вкрай небезпечним з трьох причин. Перша — цей закон напряму суперечить Конституції за змістом. Він надає окремим територіям особливий статус де-факто і де-юре та фактично є першим кроком до дезінтеграції держави. Друга — коли б не відбувалися вибори у так званому ОРДЛО, вони не матимуть жодного сенсу, доки ми не встановимо контроль над кордоном. Третя: яким чином подовження чи неподовження санкцій щодо Росії впливає на прискорення чи пригальмування деокупації та реінтеграції Криму і Донбасу?.. Жодним чином не впливає.
Думки збирала Анна ШЕВЧЕНКО.
