Виконувач обов’язків кричильського сільського голови Іван Токов (на знімку) вважає, що треба змінюватися й рухатися вперед, потрібно розвивати бізнес, адже соціальна сфера більш-менш налагоджена в населених пунктах сільрад, що об’єднуються (а це Кричильська, Великовербченська, Коростська Сарненського і Городецька Володимирецького районів), ну і контролювати офіційне працевлаштування населення.

Об’єднання, на його думку, змусить людей бути співучасниками всіх процесів у громаді. А коли з’явиться конкуренція, люди побачать, що в сусідів краще, а чому в них не так. А на запитання, які поліпшення очікує Іван Никонович від об’єднання громад, каже: приміром, комунальне підприємство для однієї сільради не вигідне, а от коли згуртуються, населення зросте, воно дасть свої плюси.

Найнагальніше питання в Кричильську — дорога. Адже люди щодня «трясуться» в маршрутці, автобусі, поки доїдуть до нормальної дороги, до траси. Самим дорогу не подужати, бо нині основні надходження до місцевого бюджету — це сплата єдиного податку та плата за лісові ресурси, землю.

Повертаючись до питання ОТГ, Іван Токов наголошує, що скорочення в сільрадах будуть незначні. Та це вже вирішиться після формування штату. А сільські очільники лишаються старостами до наступних виборів.

У місцевому магазині теж поцікавилися, чого чекають люди від об’єднання. По-різному відгукуються з цього приводу. А ось Людмила Брикса налаштована позитивно, вважає, що це на краще: «Приміром, у Карпилівці, — ділиться жінка, — це дуже помітно, багато зроблено і в школі, і в клубі... Поки не було ОТГ, там майже нічого не робилося». Інші кажуть, що все залежить від керівництва. А дехто просто пливе за течією: мовляв, поживемо — побачимо.

Сільська альма-матер спортивного напряму

Посеред села 165 новими білосніжними металопластиковими вікнами красується Кричильська школа, а діти біля неї грають у футбол. Ще на початку року директор навчального закладу Юрій Гоч нарікав на якість води. Нині провели додаткове хлорування та встановили фільтри. Тепер їдальня працює у звичному режимі, й діти задоволено смакують оновленим меню. Віднедавна школа має свою бухгалтерію, тож закупили торфобрикету до нового року.

Сільська школа переважно спортивного напряму. На базі ЗОШ проводить заняття з футболу та легкої атлетики КЗ «Сарненська дитячо-юнацька спортивна школа». Діти беруть участь в обласних змаганнях. Окрім спорту, діти активні в різних олімпіадах, конкурсах, виборюють призові місця.

Поцікавилися думкою Юрія Васильовича щодо ОТГ. Очільник школи схвалює об’єднання громад. Мовляв, колеги з ОТГ Радивилівського району, Демидівщини, з якими нещодавно був на курсах, кажуть, що відчули зміни на краще у своїх освітніх закладах.

Доріжки закупили київські кав’ярні

У листопаді жителі села Кричильськ Сарненського району презентували в Рівному населений пункт у рамках проекту «Мистецтво одного села». Фольклорно-автентичний гурт «Джерельце» співав поліських пісень, а моделі демонстрували традиційний одяг кінця ХІХ — початку ХХ століть. Кричиляни, окрім виробів із дерева, лози, вишиванок сільських майстрів, умістили в музейну кімнату й ткацький верстат. Тетяна Красовська навіть продемонструвала ткання доріжки. До речі, вона єдина в селі, хто досі займається цією справою. Каже, попит на ткані вироби зріс. Цьогоріч у неї багато доріжок закупили в київські кав’ярні.

Вчителька історії та завідувачка музею Кричильської ЗОШ Надія Харечко  розповіла про село віршованими рядками, написаними її донькою Оленою, юною поетесою. Повідала історію походження Кричильська. На святі також представили творчість Леоніда Куліша-Зіньківа й інших обдарованих кричилян.

Таке обійстя з цікавості не минеш

Проїжджаючи повз будинок Михайла Орешка, звернули увагу на лавочку на дисках від автомобільних коліс перед хатою, а ще на оригінальне оформлення території біля його обійстя, що може слугувати прикладом благоустрою. Та й узагалі Михайло

Савич — майстер на всі руки: чи плитку покласти, чи зварити ворота у візерунках...

Михайло Орешко власноруч звів будинок. Із дружиною Галиною виховали й одружили шестеро дітей. Діти вивчилися на вчителів, бухгалтерів, але роботи немає. Четверо синів перейняли батькові здібності. А доньки, як і мама Галина, люблять вишивати, тож увесь будинок прикрашений вишитими рушниками, подушками, серветками. Діти вже розлетілися з батьківської домівки, та в 65-річного Михайла Орешка ще ого-го скільки енергії та фантазії для всіляких оригінальних доробок для внуків.

Фото Василя СОСЮКА.