Валентин Хохлов, Сергій Башлаков, Володимир Золоторьов.
Нещодавно у Верховній Раді презентували видання «Лібертаріанська перспектива. Від посткомунізму до вільного суспільства» його співавтори — доктор економічних наук Валентин Хохлов, підприємець Сергій Башлаков і представник громадськості Володимир Золоторьов. Дискусію формували в руслі обговорення лібертаріанства як антидержавної ідеології чи суспільства рівних можливостей.
Що таке лібертаріанство? Відповідь на це запитання може бути більш важливою, ніж здається на перший погляд. Згідно з опитуванням, проведеним наприкінці 2018 року аналітичним центром «Імідж-контроль», 25 відсотків українців сприймають лібертаріанський підхід як найближчий та зрозумілий. І це тоді, як, наприклад, в Америці, де лібертаріанців називають так званою «Третьою партією», погляди цієї політичної філософії поділяють лише 11 відсотків населення (дані за 2014 рік).
Ці та багато інших фактів наведено у книжці.
«Будь-яка ідеологічність, яка ґрунтується на фундаментальних наукових дослідженнях, глибокому особистому переконанні та готовності доносити ідеї до інших людей, викликає повагу, — наголосив народний депутат від фракції «Голос» Олег Макаров. — Ми знаємо, що в попередньому скликанні й у нинішньому були і є політичні партії, які використовували ліберальні ідеї в передвиборній боротьбі, але змінювали свої вислови з огляду на результати останніх опитувань громадськості». Парламентарій висловив переконання, що боротьба ідей зможе вивести Україну на високий рівень розвитку. А ліберальні ідеї, за його словами, повинні мати свій гучний голос. Народний обранець наголосив на тому, що лібертаріанці все-таки не анархісти і визнають, що держава є і на неї необхідно здійснювати вплив. Якщо йдеться про політичну партію, каже він, то треба боротися за владу, ставати владою і реалізовувати свої ідеї. О. Макаров поцікавився, як ідеї лібертаріанства можна реалізувати в Україні. «Не можна прокинутися завтра в лібертаріанській країні, — відповів на це С. Башлаков. — На шляху змін варто почати з того, щоб прийняти базові принципи».
В. Хохлов представив свою частину роботи — розділ, присвячений базовим засадам та основним позиціям лібертаріанської програми. Казав, про те, що держава має якомога менше втручатися в життя окремих громадян. Усе, що людина може робити сама, вона має реалізовувати без втручання держави, акцентував економіст. У книжці представлено також праці цього автора про місце лібертаріанства в сучасному світі. Володимир Золоторьов представив розділ «Чи можна полагодити те, що не ламалося? Погляд на лібертаріанську програму». А Сергій Башлаков писав про перспективи лібертаріанства в посттоталітарному суспільстві України. У книжці понад три сотні сторінок. Світ вона побачила цього року у видавництві «Ніка-Київ».
Автори видання апелюють до того, що українці готові приймати лібертаріанство, бо завжди були волелюбними. І наводять аналогії із самоврядуванням на Запорозькій Січі та анархічними поглядами Нестора Махна. Водночас, за словами В. Хохлова, національні інтереси — це евфемізм, який використовують для того, щоб «протягнути державні інтереси в Конституцію і поставити їх вище за інтереси громади». На першому місці мають стояти пріоритети окремої громади, впевнений автор, і тільки потім — суспільні.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
