Досвідчений політик Олена Кондратюк стала заступницею Голови Верховної Ради України дев’ятого скликання в перший же день її роботи. За її плечима — чималий законотворчий досвід. Адже в парламенті — з 2007-го, і відтоді незмінно переобиралася в народні депутати. Завжди під прапором політичної партії «Батьківщина». За освітою — історик (кандидат історичних наук), за фахом — піарниця. У парламенті Олена Кондратюк довгий час займалася питаннями свободи слова та інформації. Під час минулої каденції обіймала посаду секретаря профільного комітету. Дев’яте скликання Верховної Ради персонально для цієї депутатки стало вже четвертим.
Нині Олена Кондратюк представляє жіноцтво в президії Верховної Ради. Вона також є співголовою одного з найбільших міжфракційних об’єднань «Рівні можливості», яке діє з 2011 року. «Голос України» поспілкувався із заступницею глави парламенту про те, чи стоїть на порядку денному наших парламентаріїв гендерне питання і як працюється жінці в українському політикумі.
— У Києві завершився третій Український жіночий конгрес, організатором якого були ви та ваші колеги з МФО «Рівні можливості». Яка мета цього заходу?
— Твердо переконана, що гендерна рівність, створення рівних прав і можливостей для жінок та чоловіків — це запорука сталого розвитку нашої держави, усього суспільства. В Основному Законі нашої держави гарантується рівність прав чоловіків та жінок. Ці норми потрібно наповнювати реальним практичним змістом. Такий паритет, там, де це можливо, має бути усталеною суспільною практикою. Досягнення гендерної рівності — це також необхідна передумова успішної європейської інтеграції України, виконання наших міжнародних зобов’язань.
Це вже третій конгрес. Ми як організаторки заходу та співголови МФО «Рівні можливості» планували його як платформу для підбиття проміжних підсумків діяльності нашого руху. Прагнули зрозуміти, що ж вдалося досягти в Україні, отримати цінний міжнародний досвід та експертизу й рухатися далі.
Бачу, як наша платформа зростає. На першому Українському жіночому конгресі у 2017 році було 400 учасників та учасниць. На третьому вже 700 та 90 спікерів. І в мене вже є чітке розуміння, яке було підкріплено багатьма нашими та закордонними спікерами, що в питанні забезпечення гендерної рівності варто переходити від кількості до якості. Від боротьби за цифри та квоти до інституційних змін, якісних змін у суспільній свідомості.
— Що на практиці дає досягнення гендерного паритету?
— Є чимало досліджень, підкріплених розрахунками, які свідчать, що гендерний паритет у політиці, економіці, бізнесі, освіті, військовому секторі, багатьох інших сферах призводить до більшого зростання економіки, розбудови держави, загального добробуту, досягнення миру та кращих стандартів безпеки.
Наприклад, фахівці Центру економічної стратегії підрахували, що від зростання рівня зайнятості жінок українська економіка може отримати додатково від 7 до 21 відсотка річного ВВП. В ООН зазначають: якщо жінки мають однаковий рівень оплати праці на селі та рівний доступ до ресурсів виробництва, то це призводить до зростання аграрного сектору від 2,5 до 4 відсотків у масштабах країни.
Навколо цих питань існує багато міфів та гендерних стереотипів, які варто подолати, щоб розкрити потенціал України на повну. Під час відкриття конгресу я особливо наголосила, що ми не боремось і нічого не плануємо проти когось. Ми об’єднані глибоким переконанням, що маємо зробити світ кращим, утвердивши рівні можливості. А це передусім чесна конкурентна боротьба ідей, а не чоловіків і жінок, розуму, кваліфікації й здатності до відповідальності та праці.
— Гаслом цьогорічного конгресу стала фраза «Можливості надихають!». Яких саме можливостей вже вдалося досягти в питанні забезпечення гендерної рівності?
— Пишаюсь тим, що саме ми, жінки, зробили в Україні багато кроків та домоглися прийняття рішень, які створили для жінок нові можливості, що надихають. Якщо говоримо про політичне лідерство, то це запровадження гендерних квот у виборчому процесі, в партійних списках. Завдяки цьому вперше маємо рекордне жіноче представництво у Верховній Раді — 20 відсотків. Це дуже важливо, бо, як казала Мадлен Олбрайт у своєму зверненні до першого Жіночого конгресу: «Демократія без жінок неможлива».
Ми прагнули подолання гендерної дискримінації та домоглися скорочення переліку заборонених професій і робіт для жінок. МФО «Рівні можливості» та активістки конгресу також боролося за те, щоб українські жінки мали рівний доступ і можливості служити в армії та здобувати військову освіту.
Ми домоглися ухвалення спеціального закону. Сьогодні в Збройних Силах України за контрактом служать понад 27 000 жінок. З них майже тисяча — це офіцери. Військові ліцеї та університети вперше відчинили свої двері для дівчат — майбутніх командирів.
Сьогодні в українському уряді — третина міністерок. Але в ідеалі наш уряд має формуватися за принципом 50 на 50, як у Канаді. Переконана, що ми також маємо потенціал наблизитися до 30—40-відсоткового представництва жінок у парламенті та в місцевих радах. Наприклад, у нас ніколи ще не було жінки — Голови Верховної Ради. Є над чим працювати.
— Під час конгресу ви зустрілися зі спеціальною представницю Генерального секретаря НАТО з питань жінок, миру та безпеки Клер Хатчінсон. Про що домовилися?
— Насамперед відзначу сам факт наявності такої посади з питань жінок при Генеральному секретареві НАТО. Це свідчить про те, що гендерна рівність та забезпечення прав жінок є одним із високих стандартів Альянсу. Такі жінки, як Клер, які займають високі позиції в НАТО, є натхненням для багатьох із нас. Мені імпонують слова генсека НАТО Єнса Столтенберга, який, призначаючи пані Хатчінсон, зазначив, що для НАТО мир і безпека — це не лише чоловічий світ. Що надання жінкам більших повноважень — це не лише правильно, а й розумно, бо це робить країни безпечнішими і стабільнішими.
Тому ми дуже зацікавлені в отриманні рекомендацій, в імплементації передового досвіду країн НАТО в питаннях безпеки та оборони, а також стандартів забезпечення гендерної рівності. Приємно, що пані Хатчінсон відзначила зростаючу роль українських жінок у секторі оборони та великий прогрес нашої країни в цьому питанні. Ми також обговорили можливість проведення конференції «Жінки. Мир. Безпека» на весняній сесії Парламентської асамблеї НАТО, яка відбудеться в травні 2020 року. Вона підтримала цю ідею та пообіцяла передати нашу пропозицію керівництву НАТО.
Ви знаєте, що Верховна Рада прийняла постанову та зміни до неї, які дали старт підготовці до Асамблеї НАТО в Києві. Сподіваюся, що тема жінок також стане предметом обговорення на цьому важливому заході.
— Які рекомендації для органів влади можна дати за підсумками третього Українського жіночого конгресу?
— Ми ухвалили спеціальну резолюцію конгресу, в якій є ціла низка рекомендацій для парламенту, уряду, органів місцевого самоврядування, бізнесу та громадянського суспільства. Розраховуємо на те, що під час реформи парламенту дотримуватиметься принцип гендерного балансу під час розподілу посад з урахуванням рекомендацій місії Європарламенту. Ми також закликаємо Верховну Раду ратифікувати Стамбульську конвенцію та інші міжнародні документи щодо забезпечення гендерної рівності та недискримінації. Дуже важливим є проведення гендерно-правової експертизи законопроектів. Це має стати усталеною практикою в законотворчості.
Що стосується Кабміну, то ми повинні прийти до запровадження гендерно орієнтованого бюджетування на всіх рівнях, зокрема, через прийняття змін до Бюджетного кодексу. Про важливість бюджетування, яке враховує потреби чоловіків та жінок, говорили майже всі наші іноземні спікери. Це критично важлива інституційна зміна. Адже рівний доступ до ресурсів якнайкраще забезпечує на практиці рівні права та можливості для обох статей.
— Неможливо завершити наше спілкування без запитання про те, як працюється в чоловічому оточенні. Адже і Голова Верховної Ради, і Перший заступник глави парламенту окрім того, що чоловіки, то ще й із так званої монобільшості? Чи не відчуваєте тиску у зв’язку із цим?
— Якщо підходити до роботи з точки зору професійності, то не може виникати жодних проблем. У цьому парламенті багато нових облич, і серед них рекордна кількість жінок. Це беззаперечний факт, який підтверджує те, що ми — на правильному шляху.
Ще донедавна, якихось 5—7 років тому, президія законодавчого органу влади мала суто чоловіче обличчя. А вже дві каденції ми говоримо про гендерну квоту під час формування керівництва парламенту. Не відчуваю жодного дискомфорту, працюючи поруч з колегами-чоловіками. Голова Верховної Ради Дмитро Разумков, наприклад, підтримав третій Український жіночий конгрес і взяв участь у роботі однієї з дискусійних платформ. Він зробив чіткий акцент: важливо тільки те, як людина з професійної точки зору виконує ту чи іншу функцію. А також зазначив, що жінки часто ставляться до своїх обов’язків відповідальніше, та й виконують їх якісніше.
Надзвичайно важливо, щоб політики, незважаючи на всі розбіжності, прагнули й уміли знаходити компроміс та консенсус. Це одна з визначальних рис. Можу сказати, що вірю в цей парламент і в те, що це скликання зможе зробити багато доброго для країни. Зокрема й для того, щоб жінки почувалися в нашому суспільстві рівними й мали змогу реалізовуватися відповідно до своїх здібностей та прагнень.
— Спасибі за розмову!
Досьє
Олена Кондратюк:
заступник Голови Верховної Ради України;
співголова Парламентської асамблеї України і Республіки Польща;
заступник Голови Виконавчого комітету Національної парламентської групи в Міжпарламентському Союзі;
здобула освіту у Львівському національному університеті ім. І. Франка. Має ступінь кандидата історичних наук;
займалася дослідженням громадських рухів в Україні;
успішно працювала в площині масової комунікації, публічних зв’язків та дослідження виборчих технологій;
обиралася народним депутатом протягом чотирьох скликань, представляючи партію «Батьківщина»;
засновниця міжфракційного об’єднання «Рівні можливості», яке виносить на публічне обговорення проблеми гендерної рівності в усіх сферах соціального та політичного життя;
є авторкою 111 законопроектів. Із них 35 втілено в життя;
є провідною особою в просуванні гендерного питання в суспільному і політичному житті.
Цей незвичайний подарунок заступнику Голови Верховної Ради Олені Кондратюк зробила мер міста Кот-де-Неж — Сью Монтгомері (Квебек, Канада). Вона взяла із собою червоні та зелені нитки й під час виступів у мерії плела цей шаль для того, щоб провести дослідження. Кількість депутатів була рівною — 50 чоловік і 50 жінок. Регламент виступів однаковий — п’ять хвилин. Червоними нитками в’язала, коли виступав чоловік, зеленими — жінка. С. Монтгомері використала два червоні клубочки, а зелений залишився. Не використала навіть одного (на знімку). Подарунок, зроблений під час третього Українського жіночого конгресу, засвідчує: жінки говорять коротко й по суті, а чоловіки не вкладаються у визначений час. Навіть паритетне представлення не завжди дає рівність голосу, наголосила пані Монтгомері.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
