Цей Закон регулює правовідносини щодо виробництва, імпорту, експорту, зберігання, використання, розміщення на ринку та поводження з озоноруйнівними речовинами, фторованими парниковими газами, товарами та обладнанням, які їх містять або використовують, що впливає на озоновий шар та на рівень глобального потепління.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення основних термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) використання контрольованих речовин — застосування контрольованих речовин у процесі виробництва, обслуговування або ремонту, включаючи заправку, дозаправку товарів та обладнання, або під час інших процесів;
2) виробник контрольованих речовин — фізична особа — підприємець або юридична особа, що здійснює виробництво контрольованих речовин на території України;
3) виробництво контрольованих речовин — діяльність, що включає всі стадії технологічного процесу та пов’язана з випуском контрольованих речовин, проваджена умисно або неумисно, або як побічний продукт, якщо такий побічний продукт не знешкоджується в рамках технологічного процесу. Рециклінг контрольованих речовин, рекуперація з метою рециклінгу, виготовлення сумішей контрольованих речовин не вважаються виробництвом;
4) витоки та викиди контрольованих речовин — потрапляння контрольованих речовин у навколишнє природне середовище внаслідок умисних або неумисних дій фізичних або юридичних осіб, несправності, пошкодження, неналежної експлуатації товарів та обладнання;
5) герметично замкнена система — система, в якій усі частини, які містять холодоагент, ущільнені шляхом зварювання, пайки або подібним нероз’ємним з’єднанням, яка може мати блоковані клапани і заглушені отвори, що дозволяють проводити належний ремонт або видалення та мають перевірену норму витоку менше трьох грамів контрольованої речовини на рік під тиском принаймні у чверть максимально припустимого тиску;
6) знешкодження контрольованих речовин — процес, внаслідок якого вся або більша частина контрольованої речовини перетворюється або розщеплюється на постійній основі на одну або більше стабільних речовин, які не є контрольованими речовинами;
7) зняття з експлуатації — остаточна зупинка та припинення експлуатації або використання товарів чи обладнання;
8) контейнер — тара, призначена для транспортування або зберігання контрольованих речовин;
9) контрольовані речовини — озоноруйнівні речовини та/або фторовані парникові гази;
10) національна квота на імпорт контрольованих речовин — визначений Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар, для України щорічний обсяг споживання озоноруйнівних речовин, а також фторованих парникових газів, зазначених у пункті 1 додатка 2 до цього Закону;
11) одноразовий контейнер — тара, яка не призначена для повторного наповнення та використовується для зберігання контрольованих речовин, під час технічного обслуговування, експлуатації або наповнення холодильного обладнання, систем кондиціонування повітря, теплових насосів, систем протипожежного захисту або високовольтних розподільних пристроїв чи призначених для зберігання або транспортування розчинників на основі контрольованих речовин;
12) озоновий шар — шар атмосферного озону, що міститься у стратосфері і поглинає біологічно небезпечне ультрафіолетове сонячне випромінювання;
13) озоноруйнівна речовина — будь-яка речовина, що зазначена в додатку 1 до цього Закону, яка існує самостійно або в суміші, первинна, рекуперована, регенерована або оброблена для рециклінгу чи ізомери такої речовини, та має озоноруйнівний потенціал вище нуля;
14) озоноруйнівний потенціал (далі — ОРП) — показник, визначений для кожної озоноруйнівної речовини в додатку 1 до цього Закону, який визначає потенційний руйнівний (негативний) вплив такої речовини на озоновий шар;
15) оператор контрольованих речовин — суб’єкт господарювання, який виконує операції щодо імпорту, експорту, розміщення на ринку, зберігання, використання або поводження з контрольованими речовинами та/або товарами і обладнанням, а також суб’єкт господарювання, що володіє та/або використовує стаціонарне обладнання або системи, визначені частинами четвертою та п’ятою статті 8 цього Закону, та набув статусу оператора контрольованих речовин відповідно до законодавства України;
16) операції з контрольованими речовинами — імпорт, експорт, розміщення на ринку, зберігання, використання або поводження з контрольованими речовинами та/або товарами та обладнанням;
17) первинна речовина — невикористана, нерегенерована, нерекуперована та така, щодо якої не було здійснено рециклінг, контрольована речовина;
18) поводження з контрольованими речовинами — операції щодо переміщення (транспортування), рекуперації, регенерації, рециклінгу, знешкодження в межах території України контрольованих речовин та/або товарів і обладнання;
19) потенціал глобального потепління — коефіцієнт, визначений для кожного фторованого парникового газу, зазначеного в додатку 2 до цього Закону, що означає ступінь впливу фторованого парникового газу на глобальне потепління відносно двоокису вуглецю;
20) регенерація — переробка контрольованих речовин з метою забезпечення їх відповідності еквівалентним характеристикам первинної речовини з урахуванням її запланованого використання;
21) рекуперація — збирання контрольованих речовин з товарів, обладнання або тари під час обслуговування, ремонту, зберігання та зняття з експлуатації таких речовин або товарів та обладнання;
22) рециклінг — повторне використання рекуперованих контрольованих речовин після базового процесу очищення, такого як фільтрація або сушка;
23) розміщення на ринку — постачання або надання третім особам за плату або безкоштовно контрольованих речовин або товарів та обладнання;
24) розрахунковий обсяг озоноруйнівних речовин — кількість озоноруйнівних речовин, встановлена шляхом множення кількості кожної озоноруйнівної речовини на її озоноруйнівний потенціал і підсумування отриманих показників, яка визначається в тоннах озоноруйнівного потенціалу (ОРП);
25) розрахунковий обсяг фторованих парникових газів — кількість парникових газів, встановлена шляхом множення кількості кожного газу, помноженого на його потенціал глобального потепління, і сумування отриманих показників, яка визначається в тоннах СО2-екв.;
26) сировина — будь-яка контрольована речовина, що була хімічно перетворена в рамках технологічного процесу, в ході якого така речовина повністю змінила свій первісний склад і як результат має озоноруйнівний потенціал або потенціал глобального потепління не вище нуля, і викиди якої є незначними;
27) система виявлення витоку — калібрований механічний, електричний або електронний прилад для виявлення витоку контрольованих речовин, який під час виявлення витоку автоматично повідомляє оператора контрольованих речовин;
28) споживання — загальна кількість імпортованих з інших держав контрольованих речовин, крім контрольованих речовин, експортованих в інші держави;
29) товари та обладнання — товари та обладнання, що містять контрольовані речовини, та/або товари та обладнання, що функціонують із застосовуванням контрольованих речовин, крім контейнерів, що використовуються для транспортування чи зберігання контрольованих речовин;
30) фторовані парникові гази — будь-які речовини, зазначені в додатку 2 до цього Закону, які існують самостійно або в суміші, первинні, рекуперовані, регенеровані або оброблені для рециклінгу чи їх ізомери, та мають потенціал глобального потепління вище нуля.
2. Інші терміни у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Віденській конвенції про охорону озонового шару, Монреальському протоколі про речовини, що руйнують озоновий шар, законах України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи», «Про охорону атмосферного повітря», «Про карантин рослин», «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Стаття 2. Законодавство у сфері озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів
1. Відносини, що виникають у сфері озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів, регулюються Віденською конвенцією про охорону озонового шару, Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар, законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи», «Про охорону атмосферного повітря», цим Законом, іншими актами законодавства, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Дія цього Закону поширюється на суб’єктів господарювання, які провадять операції з контрольованими речовинами, а також діяльність, пов’язану з обігом та використанням стаціонарного обладнання або систем, визначених частинами четвертою та п’ятою статті 8 цього Закону, а також фізичних осіб, які претендують на отримання кваліфікаційного документа (сертифіката) відповідно до статті 11 цього Закону.
Стаття 3. Державне управління у сфері регулювання контрольованих речовин
1. Державне управління у сфері регулювання контрольованих речовин здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державної митної справи, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства.
2. До повноважень Кабінету Міністрів України щодо поводження з контрольованими речовинами належать:
1) реалізація визначеної Верховною Радою України екологічної політики у сфері охорони озонового шару та запобігання зростанню рівня глобального потепління;
2) спрямування та координація діяльності центральних органів виконавчої влади, інших органів виконавчої влади у сфері охорони озонового шару та запобігання зростанню рівня глобального потепління;
3) організація екологічного виховання та екологічної освіти населення у сфері охорони озонового шару та запобігання зростанню рівня глобального потепління;
4) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності щодо контрольованих речовин;
5) визначення графіків скорочення обсягів споживання контрольованих речовин;
6) встановлення строків подання документів для отримання частки в межах щорічної національної квоти на імпорт контрольованих речовин;
7) затвердження форми звіту про операції з контрольованими речовинами;
8) встановлення порядку розподілу часток щорічної національної квоти на імпорт контрольованих речовин;
9) інші повноваження відповідно до цього Закону.
3. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, належать:
1) встановлення переліку:
заходів із скорочення споживання контрольованих речовин;
технологій знешкодження контрольованих речовин;
спеціальностей та напрямів, підготовка за якими дає право претендувати на отримання кваліфікаційного документа (сертифіката) для цілей цього Закону;
2) встановлення порядку:
видачі кваліфікаційного документа (сертифіката) та форми заяви для отримання кваліфікаційного документа (сертифіката);
ведення та подання звітності операторами контрольованих речовин, що переміщують через митну територію України, розміщують на ринку, використовують та здійснюють поводження з контрольованими речовинами та товарами;
створення та ведення Єдиного державного реєстру операторів контрольованих речовин (далі — Реєстр);
використання технологій знешкодження контрольованих речовин;
маркування контрольованих речовин, товарів та обладнання;
3) інші повноваження відповідно до цього Закону.
4. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, належать:
1) забезпечення розподілу часток щорічної національної квоти на імпорт контрольованих речовин;
2) надання погодження центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну зовнішньоекономічну політику, на імпорт/експорт контрольованих речовин, товарів та обладнання;
3) забезпечення формування та ведення Реєстру;
4) видача кваліфікаційних документів (сертифікатів) для виконання робіт з обслуговування товарів та обладнання;
5) інші повноваження відповідно до цього Закону.
5. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належать:
1) здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб’єктами господарювання вимог законодавства у сфері озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів шляхом проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю);
2) здійснення оцінки вмісту контрольованих речовин в атмосферному повітрі;
3) надання суб’єктам господарювання обов’язкових для виконання приписів щодо усунення виявлених під час планових чи позапланових заходів державного нагляду (контролю) порушень законодавства у сфері озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів;
4) за постановою адміністративного суду обмеження чи зупинення господарської або іншої діяльності суб’єктів господарювання, окремих їх цехів (дільниць), відокремлених підрозділів, одиниць обладнання, машин, механізмів, якщо їхня діяльність провадиться з порушенням вимог ліцензій на імпорт/експорт контрольованих речовин та товарів та обладнання, а також вимог законодавства у сфері озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів щодо:
набуття статусу оператора контрольованих речовин шляхом реєстрації у Реєстрі для провадження діяльності з імпорту, експорту, зберігання, використання, розміщення на ринку та поводження з контрольованими речовинами;
забезпечення усунення витоків контрольованих речовин протягом строку, що не перевищує 14 днів;
забезпечення проходження перевірки наявності витоку та встановлення систем виявлення витоків для стаціонарного обладнання або систем, що визначені частинами четвертою та п’ятою статті 8 цього Закону;
надання послуг з обслуговування товарів, що містять контрольовані речовини, рециклінгу, регенерації, знешкодження, перевірки наявності витоків контрольованих речовин за умови, що до штату такої юридичної особи входить фізична особа, яка отримала кваліфікаційний документ (сертифікат) згідно із статтею 11 цього Закону;
маркування товарів та обладнання, які розміщуються на ринку, імпортуються або експортуються, відповідно до статей 12, 13 цього Закону;
здійснення знешкодження контрольованих речовин виключно за допомогою технологій, перелік та порядок використання яких встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки;
5) інші повноваження відповідно до цього Закону.
Розділ II
РЕГУЛЮВАННЯ ОПЕРАЦІЙ З КОНТРОЛЬОВАНИМИ РЕЧОВИНАМИ
Стаття 4. Єдиний державний реєстр операторів контрольованих речовин
1. Провадити операції з контрольованими речовинами мають право лише фізичні особи — підприємці або юридичні особи, які набули статусу оператора контрольованих речовин шляхом внесення до Реєстру.
2. Реєстр — це автоматизована система збирання, зберігання та обліку даних про операторів контрольованих речовин, осіб, які отримали кваліфікаційні документи (сертифікати) згідно із статтею 11 цього Закону.
3. Відповідальним за забезпечення формування та ведення Реєстру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.
4. Документи для внесення інформації до Реєстру можуть подаватися у паперовій або електронній формі.
У паперовій формі документи подаються особисто фізичною особою — підприємцем, особою, уповноваженою на це суб’єктом господарювання, або поштовим відправленням.
Документи в електронній формі подаються через інформаційну систему органу, що є відповідальним за ведення Реєстру.
5. Документи, що подаються для внесення інформації до Реєстру, повинні відповідати таким вимогам:
1) документи повинні бути викладені державною мовою;
2) документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;
3) документи в електронній формі повинні бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством.
6. Для внесення інформації до Реєстру суб’єкти господарювання подають такі документи:
1) відомості про суб’єкта господарювання (найменування та код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи, прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи — підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи — підприємця, прізвище, ім’я та по батькові, посаду керівника підприємства, контактні номер телефону та адресу електронної пошти;
2) інформацію про заплановані вид/види операцій з контрольованими речовинами (імпорт, експорт, зберігання, використання, розміщення на ринку, поводження з контрольованими речовинами);
3) відомості про наявність у штаті юридичної особи особи, яка отримала кваліфікаційний документ (сертифікат) згідно із статтею 11 цього Закону (прізвище, ім’я, по батькові особи, яка отримала кваліфікаційний документ (сертифікат); номер кваліфікаційного документа (сертифіката); дату видачі кваліфікаційного документа (сертифіката); дату закінчення строку дії кваліфікаційного документа (сертифіката); перелік робіт, які має право виконувати особа), — для суб’єктів господарювання, що планують надавати послуги з обслуговування товарів та обладнання, рециклінгу, регенерації, знешкодження, перевірки наявності витоків контрольованих речовин;
4) відомості про наявність у суб’єкта господарювання контрольованих речовин на момент подання документів для внесення інформації до Реєстру (назва та кількість контрольованих речовин);
5) відомості про наявність стаціонарного обладнання або систем, що містять озоноруйнівні речовини масою 300 кілограмів або більше; стаціонарного холодильного обладнання, систем кондиціонування повітря та теплових насосів, включаючи їх контури, а також систем протипожежного захисту, які містять фторовані парникові гази в кількості не менше 500 тонн у еквіваленті CO2.
7. Розгляд документів та прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації у Реєстрі здійснюються центральним органом виконавчої влади, що відповідальний за ведення Реєстру, протягом 14 календарних днів з дня подання суб’єктом господарювання документів для внесення інформації до Реєстру.
8. Реєстрація у Реєстрі здійснюється безоплатно.
9. Підставами для відмови у реєстрації в Реєстрі є:
1) подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів для внесення інформації до Реєстру, визначених частиною шостою цієї статті;
2) виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання для внесення інформації до Реєстру, недостовірних відомостей.
10. Після усунення причин, що були підставою для відмови у реєстрації в Реєстрі, суб’єкт господарювання може повторно подати документи для реєстрації.
Стаття 5. Обов’язки операторів контрольованих речовин
1. Оператори контрольованих речовин зобов’язані:
вживати заходів до скорочення споживання контрольованих речовин, визначених у переліку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки;
не допускати викидів контрольованих речовин в атмосферне повітря, забезпечувати своєчасне збирання та зберігання в герметичній тарі контрольованих речовин для їх рециклінгу або знешкодження;
вносити до інструкції, що додається до товарів та обладнання, інформацію щодо потенціалу глобального потепління та/або озоноруйнівного потенціалу контрольованих речовин перед розміщенням на ринку, імпортом або експортом таких товарів та обладнання;
забезпечувати навчання та підтвердження кваліфікації персоналу відповідно до статей 10, 11 цього Закону;
забезпечувати проведення перевірок наявності витоків особами, які пройшли навчання та отримали кваліфікаційний документ (сертифікат) відповідно до статей 10, 11 цього Закону;
наносити на товари та обладнання маркування відповідно до статей 12, 13 цього Закону;
вести облік та подавати звітність уповноваженим органам відповідно до статей 14, 15 цього Закону.
Стаття 6. Виробництво контрольованих речовин
1. Виробництво контрольованих речовин в Україні заборонено.
Стаття 7. Імпорт, експорт та розміщення на ринку контрольованих речовин, товарів та обладнання
1. Імпорт/експорт контрольованих речовин, товарів та обладнання з або до держав, які не є сторонами Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, забороняється.
2. Імпорт/експорт контрольованих речовин, товарів та обладнання з або до держав, які є сторонами Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
3. Імпорт озоноруйнівних речовин, а також фторованих парникових газів, зазначених у пункті 1 додатка 2 до цього Закону, здійснюється за умови отримання частки в межах щорічної національної квоти на імпорт контрольованих речовин.
4. Для отримання частки в межах щорічної національної квоти на імпорт контрольованих речовин оператор контрольованих речовин подає у строки, встановлені Кабінетом Міністрів України, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, такі документи:
1) заяву про намір взяти участь у розподілі часток щорічної національної квоти на імпорт контрольованих речовин, у якій повинен зазначити відомості про оператора контрольованих речовин (найменування та код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ, прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи — підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи — підприємця, прізвище, ім’я та по батькові, посаду керівника підприємства, контактний номер телефону та адресу електронної пошти. Заява про намір взяти участь у розподілі часток щорічної національної квоти на імпорт контрольованих речовин з описом документів, що додаються до неї, подається у двох примірниках із зазначенням дати та вихідного номера і відміткою «Заява про намір взяти участь у розподілі часток щорічної національної квоти на імпорт контрольованих речовин»;
2) копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи в державі її місцезнаходження;
3) документ, виданий органом управління юридичної особи, що відображає структуру власності такої юридичної особи до кінцевого бенефіціарного власника (контролера), — для юридичних осіб;
4) відомості щодо контрольованих речовин, які плануються до ввезення (назва, хімічний склад, стан речовини — первинна, рекуперована, регенерована, обсяги, цільове призначення речовини та її використання у технологічному процесі);
5) звіт за останні п’ять років про операції з контрольованими речовинами для суб’єктів господарювання, що здійснювали імпорт контрольованих речовин, за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.
5. Підставами для відмови у наданні частки в межах щорічної національної квоти на імпорт контрольованих речовин є:
1) подання оператором контрольованих речовин неповного пакета документів, визначених частиною четвертою цієї статті;
2) виявлення в документах, поданих оператором контрольованих речовин, недостовірних відомостей;
3) подання документів, визначених частиною четвертою цієї статті, з порушенням строків подання документів для отримання частки в межах щорічної національної квоти на імпорт контрольованих речовин, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
6. Імпорт та розміщення на ринку контрольованих речовин в одноразових контейнерах, крім імпорту для лабораторних та аналітичних цілей, заборонено.
7. З 1 січня року, наступного після набрання чинності цим Законом, та кожного наступного 12-місячного періоду кожен оператор контрольованих речовин, що здійснює імпорт контрольованих речовин, забезпечує розрахунковий рівень метилброміду, який він розміщує на ринку або використовує для власних потреб для цілей карантинної обробки та обробки перед транспортуванням, що не перевищує середній розрахунковий рівень метилброміду, який він розміщував на ринку або використовував для власних потреб для цілей карантинної обробки та обробки перед транспортуванням у 1996-1998 роках.
Стаття 8. Використання контрольованих речовин та поводження з контрольованими речовинами
1. Контрольовані речовини, які містяться у холодильному, кондиціонувальному та нагрівальному насосному обладнанні, обладнанні, що містить розчинники на основі контрольованих речовин, системах протипожежного захисту та вогнегасниках, високовольтних розподільних пристроях, підлягають рекуперації для забезпечення їх рециклінгу, регенерації або знешкодження.
Рекуперація контрольованих речовин з метою рециклінгу, регенерації або їх знешкодження повинна відбуватися до зняття з експлуатації обладнання, протягом їх технічного обслуговування та експлуатації.
2. Викиди контрольованих речовин у навколишнє природне середовище забороняються.
У разі виявлення витоків контрольованих речовин оператори контрольованих речовин повинні вжити заходів для забезпечення негайного їх усунення протягом строку, що не перевищує 14 днів.
3. Оператори контрольованих речовин забезпечують для стаціонарного обладнання або систем, що містять озоноруйнівні речовини:
масою 3 кілограми або більше — проходження перевірки наявності витоку не рідше одного разу на рік (така вимога не поширюється на обладнання з герметичними системами, на яких зазначено інформацію про наявність герметичної системи і які містять менше 6 кілограмів озоноруйнівних речовин);
масою 30 кілограмів або більше — проходження перевірки наявності витоку не рідше одного разу на шість місяців;
масою 300 кілограмів або більше — проходження перевірки наявності витоку не рідше одного разу на три місяці та встановлення системи виявлення витоків.
4. Під час експлуатації стаціонарного холодильного обладнання, систем кондиціонування повітря та теплових насосів, включаючи їх контури, а також систем протипожежного захисту, які містять фторовані парникові гази, оператори контрольованих речовин забезпечують проведення перевірок наявності витоків (герметичності):
обладнання, в якому містяться фторовані парникові гази в кількості від 5 до 50 тонн в еквіваленті CO2 (перевіряється не рідше одного разу на 12 місяців, а за наявності системи виявлення витоків — не рідше одного разу на 24 місяці);
обладнання, в якому містяться фторовані парникові гази в кількості від 50 до 500 тонн в еквіваленті CO2 (перевіряється не рідше одного разу на шість місяців, а за наявності системи виявлення витоків — не рідше одного разу на 12 місяців);
обладнання, в якому містяться фторовані парникові гази в кількості не менше 500 тонн в еквіваленті CO2 (перевіряється не рідше одного разу на три місяці та оснащується системою виявлення витоків).
5. Додатково обладнання перевіряється щодо наявності витоку протягом одного місяця після ремонту витоку. Перевірку наявності витоків повинні проводити особи, що пройшли навчання та отримали кваліфікаційний документ (сертифікат) відповідно до статей 10, 11 цього Закону.
6. У разі якщо одноразовий або багаторазовий контейнер досягає кінця періоду експлуатації, оператори контрольованих речовин, які використовують такий контейнер для цілей транспортування або зберігання контрольованих речовин, зобов’язані забезпечити належну рекуперацію будь-яких залишків контрольованих речовин, що там містяться, для забезпечення їх рециклінгу, регенерації або знешкодження.
7. Суб’єкти господарювання мають право надавати послуги з обслуговування товарів та обладнання, рециклінгу, регенерації, знешкодження, перевірки наявності витоків контрольованих речовин, за умови що до їх штату входять особи, які отримали кваліфікаційні документи (сертифікати) згідно із статтею 11 цього Закону. Роботи з обслуговування товарів та обладнання можуть здійснюватися виключно особами, які отримали кваліфікаційний документ (сертифікат) для провадження такої діяльності.
Стаття 9. Знешкодження контрольованих речовин
1. Знешкодження контрольованих речовин здійснюється виключно за допомогою технологій, перелік та порядок використання яких встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.
2. Вилучення з експлуатації, демонтування і знищення товарів та обладнання здійснюються тільки після рекуперації та передачі контрольованих речовин для рециклінгу, регенерації або знешкодження.
Розділ III
НАВЧАННЯ ТА ПІДТВЕРДЖЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
Стаття 10. Навчання персоналу
1. Навчання фізичних осіб, які претендують на отримання кваліфікаційного документа (сертифіката) для виконання робіт із:
встановлення, обслуговування, технічного обслуговування, ремонту або зняття з експлуатації холодильного, кондиціонувального та нагрівального насосного обладнання, обладнання, що містить розчинники на основі контрольованих речовин, систем протипожежного захисту та вогнегасників, автомобілей-рефрижераторів та причіпів-рефрижераторів, високовольтних розподільних пристроїв;
перевірки наявності витоків із холодильного, кондиціонувального та нагрівального насосного обладнання, обладнання, що містить розчинники на основі контрольованих речовин, систем протипожежного захисту та вогнегасників, в автомобілях-рефрижераторах та причіпах-рефрижераторах;
рекуперації контрольованих речовин;
знешкодження контрольованих речовин може здійснюватися на базі закладів вищої освіти, закладів післядипломної освіти та інших закладів освіти, а також на базі суб’єктів господарювання, які є операторами контрольованих речовин відповідно до отриманої ліцензії на освітню діяльність за навчальними програмами, визначеними частиною другою цієї статті.
2. Навчання фізичних осіб, які претендують на отримання кваліфікаційного документа (сертифіката), проводиться за програмами, що передбачають набуття таких професійних знань та навичок:
знання нормативно-правових актів і технічних стандартів провадження діяльності з контрольованими речовинами та товарами, що їх містять;
безпечне поводження з обладнанням типу та розміру, що охоплюються кваліфікаційним документом (сертифікатом);
вжиття заходів щодо запобігання витокам і викидам, усунення наслідків витоків та викидів контрольованих речовин;
рекуперація, регенерація, рециклінг та знешкодження контрольованих речовин;
знання технологій заміни або скорочення використання контрольованих речовин, а також безпечне поводження з ними.
Акредитація освітніх програм для навчання фізичних осіб, які претендують на отримання кваліфікаційного документа (сертифіката), здійснюється відповідно до Закону України «Про освіту». Під час розроблення освітніх програм враховуються мінімальні вимоги до навчальних програм, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.
3. Після закінчення навчання за результатами складання іспиту особа отримує кваліфікаційний документ (сертифікат) про підтвердження результатів навчання.
Стаття 11. Підтвердження кваліфікації персоналу
1. Кваліфікаційний документ (сертифікат) для виконання робіт, визначених частиною першою статті 10 цього Закону, видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
2. Для отримання кваліфікаційного документа (сертифіката) для виконання робіт, визначених частиною першою статті 10 цього Закону, кандидат подає органові, визначеному частиною першою цієї статті, такі документи:
заяву за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки;
копії документів про профільну освіту, здобуту в закладах освіти, за спеціальністю чи напрямом, підготовка за якими дає право кандидату претендувати на отримання кваліфікаційного документа (сертифіката) для виконання робіт, визначених частиною першою статті 10 цього Закону. Перелік таких спеціальностей та напрямів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки;
копії документів, що підтверджують стаж роботи не менше одного року за спеціальністю згідно з переліком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки;
копії документів, що підтверджують результати навчання відповідно до статті 10 цього Закону та результати складання іспиту.
3. Кваліфікаційний документ (сертифікат) для виконання робіт, визначених частиною першою статті 10 цього Закону, не є документом про вищу освіту державного зразка згідно із Законом України «Про вищу освіту».
Кваліфікаційний документ (сертифікат) для виконання робіт, визначених частиною першою статті 10 цього Закону, повинен містити:
найменування органу, що видав кваліфікаційний документ (сертифікат);
ім’я особи, яка отримала кваліфікаційний документ (сертифікат);
номер кваліфікаційного документа (сертифіката);
дату видачі кваліфікаційного документа (сертифіката);
дату закінчення строку дії кваліфікаційного документа (сертифіката);
назву закладу, на базі якого особа пройшла навчання та склала кваліфікаційний іспит;
перелік робіт, які має право виконувати особа;
підпис уповноваженої особи та печатку органу, що видав кваліфікаційний документ (сертифікат).
4. Кваліфікаційний документ (сертифікат) для виконання робіт, визначених частиною першою статті 10 цього Закону, дійсний протягом трьох років.
Орган, визначений Кабінетом Міністрів України, видає кваліфікаційний документ (сертифікат) для виконання робіт, визначених частиною першою статті 10 цього Закону, не пізніше 10 робочих днів з дня подання документів, визначених частиною другою цієї статті.
5. У видачі кваліфікаційного документа (сертифіката) для виконання робіт, визначених частиною першою статті 10 цього Закону, може бути відмовлено в разі виявлення в документах, поданих особою, недостовірних відомостей.
6. Строк дії кваліфікаційного документа (сертифіката) може бути припинено достроково чи зупинено на строк до одного року органом, який видав кваліфікаційний документ (сертифікат), або в судовому порядку в разі грубих порушень, допущених під час проведення робіт, визначених частиною першою статті 10 цього Закону, а також порушення законодавства України у сфері озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів.
7. Після отримання згоди на обробку персональних даних осіб, які отримали кваліфікаційні документи (сертифікати), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, вносить до Реєстру таку інформацію про осіб, які отримали кваліфікаційний документ (сертифікат):
ім’я особи, яка отримала кваліфікаційний документ (сертифікат);
номер кваліфікаційного документа (сертифіката);
дату видачі кваліфікаційного документа (сертифіката);
дату закінчення строку дії кваліфікаційного документа (сертифіката);
перелік робіт, які має право виконувати особа.
Інформація про осіб, які отримали кваліфікаційні документи (сертифікати), вноситься до Реєстру з метою забезпечення державного обліку осіб, які отримали кваліфікаційні документи (сертифікати).
Розділ IV
МАРКУВАННЯ ТОВАРІВ ТА ОБЛАДНАННЯ, ЩО МІСТЯТЬ КОНТРОЛЬОВАНІ РЕЧОВИНИ
Стаття 12. Інформація, зазначена в маркуванні
1. Товари та обладнання можуть розміщуватися на ринку, імпортуватися або експортуватися лише за наявності відповідного маркування. Таке маркування під час митного оформлення товарів перевіряється посадовими особами митних органів.
2. Маркування товарів та обладнання, а також їх тари та упаковки повинно містити такі дані:
1) інформацію про те, що у виробі або обладнанні містяться або використовуються контрольовані речовини;
2) прийняте промислове найменування контрольованих речовин, які містяться або використовуються у товарі, їх хімічну назву;
3) фактичну або розрахункову кількість контрольованої речовини в товарі;
4) посилання на присутність контрольованої речовини в герметичному обладнанні.
3. Маркування регенерованих і рецикльованих контрольованих речовин повинно містити інформацію про регенерацію і рециклінг, номер партії, найменування та місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи — підприємця, яка здійснила регенерацію та/або рециклінг.
4. Маркування контрольованих речовин, призначених для знешкодження, повинно містити інформацію про те, що вміст контейнера призначений тільки для знешкодження.
5. Маркування контрольованих речовин, призначених для використання у військовій техніці, повинно містити інформацію про те, що вміст контейнера призначений тільки для використання у військовій техніці.
6. Маркування контрольованих речовин, імпортованих для виготовлення напівпровідникових матеріалів і очищення камер хімічного осадження з парової фази, що застосовуються в секторі виробництва напівпровідників, повинно містити інформацію про те, що контрольовані речовини призначені для виготовлення напівпровідникових матеріалів і очищення камер хімічного осадження з парової фази.
7. Маркування контрольованих речовин, призначених для використання як сировини, повинно містити інформацію про те, що вміст контейнера призначений тільки для використання як сировини.
8. Маркування контрольованих речовин, призначених для виробництва дозуючих інгаляторів для доставки лікарських речовин, повинно містити інформацію про те, що вміст контейнера призначений тільки для використання у виробництві дозуючих інгаляторів, доставки лікарських речовин.
9. Маркування контрольованих речовин, призначених для лабораторних та аналітичних цілей, повинно містити інформацію про те, що контрольовані речовини призначені лише для використання у лабораторних та аналітичних цілях.
Стаття 13. Мінімальні вимоги до маркування
1. Маркування повинно бути чітким, стійким до стирання і розміщуватися в одному з таких місць:
1) поблизу сервісних отворів, які використовуються для заправки або збирання контрольованих речовин;
2) на тій частині виробу або обладнання, в якій містяться контрольовані речовини.
2. Інформація про вміст фторованих парникових газів у складі пінокартону повинна розміщуватися на самому матеріалі, легко читатися і бути стійкою до стирання.
3. Маркування контрольованих речовин, товарів та обладнання, що імпортуються або експортуються, здійснюється державною або англійською мовою. Маркування контрольованих речовин, товарів та обладнання, що розміщуються на ринку, здійснюється державною мовою.
Розділ V
ОБЛІК ТА ЗВІТУВАННЯ
Стаття 14. Облік інформації про діяльність з контрольованими речовинами, товарами та обладнанням
1. Облік інформації про контрольовані речовини, товари та обладнання, відходи, що містять контрольовані речовини, є обов’язковим для всіх суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з контрольованими речовинами, товарами та обладнанням.
2. Оператори контрольованих речовин, що здійснюють імпорт або експорт контрольованих речовин, ведуть облік даних про:
кількість кожного виду контрольованих речовин, у тому числі у складі сумішей, які було ними імпортовано, експортовано або розміщено на ринку України, зазначаючи окремо стан речовини (первинна, рекуперована, регенерована) та цільове призначення речовини (використання, розміщення на ринку, знешкодження, рециклінг, рекуперація, зберігання), інформацію про покупця/продавця такої речовини, товари та обладнання (найменування юридичної особи, прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи — підприємця, код ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи — підприємця, прізвище, ім’я та по батькові, посаду керівника підприємства, контактний номер телефону та адресу електронної пошти);
залишки контрольованих речовин кожного виду на кінець року.
3. Оператори контрольованих речовин, які провадять діяльність з використання контрольованих речовин, забезпечують ведення обліку:
кількості за видами контрольованих речовин, доданих під час установки, проведення поточного ремонту, технічного обслуговування або внаслідок витоку;
кількості накопичених рекуперованих контрольованих речовин;
фактів використання рецикльованої або регенерованої контрольованої речовини та її кількості, а також найменувань та адрес суб’єктів господарювання, які здійснюють поводження з контрольованими речовинами;
обладнання та кількості контрольованих речовин, що в ньому міститься;
дат і результатів проведення перевірок на витоки контрольованих речовин;
кількості та стану накопичених контрольованих речовин під час обслуговування, ремонту та остаточної утилізації обладнання;
відомостей про особу (прізвище, ім’я та по батькові, посада, номер кваліфікаційного документа (свідоцтва), яка виконала роботи із встановлення, обслуговування, технічного обслуговування, ремонту, зняття з експлуатації обладнання, перевірки наявності витоків, рекуперації, знешкодження контрольованих речовин.
4. Оператори контрольованих речовин, які здійснюють поводження з контрольованими речовинами, ведуть облік даних про кількість кожного виду контрольованої речовини, що їх було рекуперовано, рецикльовано, регенеровано або знешкоджено.
5. Облік інформації про відходи, що містять контрольовані речовини, є обов’язковим для всіх суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з відходами, що містять контрольовані речовини.
Стаття 15. Звітування
1. Інформація, що обліковується відповідно до цього Закону, зберігається оператором контрольованих речовин протягом не менше п’яти років з дня створення такої інформації та надається на вимогу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
2. Оператори контрольованих речовин, які здійснюють операції з контрольованими речовинами, зобов’язані подавати щороку центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, звітність у порядку, встановленому таким органом.
3. Інформація про імпорт/експорт контрольованих речовин, товарів та обладнання подається щомісяця та щороку центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної митної справи, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства, центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, подає щороку перелік операторів контрольованих речовин, відомості про яких було внесено до Реєстру, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної митної справи, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства.
5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, подає щороку інформацію про споживання контрольованих речовин до Озонового Секретаріату відповідно до вимог статті 7 Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар.
Розділ VI
КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЙОГО ПОРУШЕННЯ
Стаття 16. Контроль за дотриманням законодавства
1. Порушення законодавства в сфері озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів тягнуть за собою відповідальність згідно із законом.
2. Контроль за дотриманням вимог цього Закону в межах своїх повноважень здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної митної справи, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства.
3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, має право проводити перевірку дотримання вимог цього Закону операторами контрольованих речовин відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
4. Під час проведення перевірок уповноважені представники центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, мають право доступу на територію, на якій знаходяться товари та обладнання.
5. Під час проведення перевірок на законну вимогу уповноваженого представника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, оператори контрольованих речовин зобов’язані надати необхідні інформацію та документи.
6. Під час проведення перевірок уповноважений представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, користується правами, передбаченими законодавством України.
Розділ VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності, крім:
частини шостої статті 7, яка вводиться в дію через три роки з дня набрання чинності цим Законом;
розділу IV, який вводиться в дію через один рік з дня набрання чинності цим Законом.
2. З дня набрання чинності цим Законом імпорт і розміщення на ринку товарів та обладнання, що містять або працюють з використанням озоноруйнівних речовин, заборонено.
Винятком є імпорт і розміщення на ринку товарів та обладнання, що містять або працюють з використанням озоноруйнівних речовин:
які було імпортовано до набрання чинності цим Законом, але не розміщено на ринку;
для цілей карантинної обробки та обробки перед транспортуванням;
в особливих випадках, передбачених рішеннями сторін Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар;
для найважливіших видів застосування, визначених окремими рішеннями на нарадах сторін Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар.
3. З 1 січня 2021 року розміщення на ринку первинних озоноруйнівних речовин заборонено.
4. Внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) такі зміни:
доповнити статтею 792 такого змісту:
«Стаття 792. Порушення правил недопущення та запобігання витокам і викидам озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів
Порушення правил недопущення та запобігання витокам і викидам озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів —
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;
у частині першій статті 2421 цифри «781-79» замінити цифрами «781, 79, 792».
5. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Президент України В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ.
м. Київ,
12 грудня 2019 року.
№ 376-IX.
