Робота Федора Лагна «Забуті».
Фото Ігоря ДЕМЧУКА.
Член НСХУ Федір Лагно під час вручення йому мистецької премії ім. Олександра Осмьоркіна.
Фото надано автором.
Якось письменник Володимир Кобзар передав мені свою книжку для дітей (і дорослих) «Буваличі». Ілюстрації до неї настільки сподобалися, що я ледь стримував себе, аби дочасно не заглянути на останню сторінку і не побачити прізвище художника — Федора ЛАГНА.
З анонсу книги: «Сюжет повісті обертається у вигаданому вимірі реального світу — у казкових, але подібних до наших реалій Небуваличах. Діти Небуваличів зникають, переселяючись до Буваличів, відтак дорослі організовують експедицію у складі тітоньки-споживачки Моті й хронічного алкоголіка дядечка Оковитого. Дорогою ці двоє відвідують різні країни, кожна з яких демонструє якусь ваду світу дорослих, як-от: війни, пияцтво, ненажерливість... Натомість Буваличі, куди так прагнули дітлахи, виявляються країною знань і навчання...». Художник же створив паралельний до сюжету книги світ, зрозумілий дорослим і доступний дітям, населив його легко пізнаваними героями.
Свого часу Федір Лагно називав свої роботи трансавангардом. Згодом відійшов від суперової термінології і словесної плутанини і залишив тільки авангард. Характерне для Лагна те, що, на відміну від значної частини авангардистів, він не відмовляється від класичної формули, за якої мистецтво віднесено до ряду прекрасного: його роботи естетично привабливі, мають чіткий, часто вишуканий малюнок, бездоганну композицію, гармонію кольорів.
Про широке коло зацікавлень та інтересів Лагна говорить тематика його робіт: «Три грації», «Ной», «Епоха гуманізму», «Танго ксенофобії», «Новий Ікар», «Зона турбулентності», «Зникаючі види», «Звірі», портрети Далі, Пікассо.., цикл картин, навіяних біблійними сюжетами.
Удало взявся Федір Лагно і за ілюстрування книг. За кілька останніх років проілюстрував три книги Петра Мельника із серії «Кулінарна казка» — «Дивовижні подорожі Соні й Асі до Скандинавії», «...до Древнього Єгипту», «...на Козацьку Січ». Автор вибудував цікаві сюжети, завдяки яким дівчинка разом зі своєю найкращою подругою—кицею Асею, а водночас з ними і юні читачі, здійснюють віртуальні подорожі та знайомляться з історичною географією, елементами життя і звичаїв різних народів, потрапляють у їхнє минуле. Видання вийшло дуже органічним: форзац, титул, ілюстрації й заставки, переходячи із сторінки на сторінку, вплітаючись у текст, становлять із ним одне ціле.
У книжках для дітей художник розмовляє з юними читачами їхньою мовою. Як і вони, він не дотримується пропорцій, нехтує перспективою, вільно користується кольорами. Відомо, що дорослі сприймають світ таким, яким він є, а діти — таким, яким хочуть його бачити. Федір Федорович теж «впадає в дитинство» у найкращому розумінні цього вислову, дивиться на нього їхніми очима. Їхній світ кращий, набагато привабливіший. Там дерева бувають не тільки зеленими, а й рожевими, синіми, жовтими; звірі й птахи — так само. Вуха у вовка чи зайчика можуть бути одного кольору, лапи другого, тулуб третього і так далі. Художник так само довільно розмальовує й обличчя людей, за винятком головних героїв. Масштабні співвідношення в ілюстраціях теж відповідають дитячій уяві, а вона не обмежена протоколом. Разом із тим типажі виразні, деталі, що характеризують час і місцевість, — конкретні: якщо це Єгипет, то таки Єгипет, коли Січ, то Січ. У загальній картині все це гармонійно поєднується і не викликає щонайменшого заперечення.
Не можна не помітити тієї доброти і м’якого гумору, які адресує художник дітям. Інша справа — ілюстрації до роману Олександра Куманського «Тоталізатор». Тут він, навпаки, — гостро іронічний, навіть дошкульний...
***
Лагно як митець — особистість не заангажована.
Для нього головне в житті й творчості — внутрішня свобода. «Коли я розмірковую над сенсом творчості, то перш за все маю на увазі свободу, — зауважує майстер. — Митець — творча індивідуальність, яка сублімує в собі світогляд, філософію життя, моральний і духовний досвід, знання і технічний багаж. Він самодостатній у мультикультурному просторі». Самодостатність — це здобуте право на індивідуальність. Лагно дозволяє собі бути різним у стилістиці, у жанрах і техніках, не зваблюється кон’юнктурою, не грішить тиражністю. Робить те, що любить робити, що вважає за потрібне робити. Завжди залишаючись самим собою. Це і є його творчою філософією, якщо хочете — ідентифікаційним кодом у мистецтві.
З Енциклопедії сучасної України. Лагно Федір Федорович — живописець, графік. Лауреат Міжнародного бієнале «Відродження». Член НСХУ. Закінчив Харківський художньо-промисловий інститут. Основні галузі — монументальне мистецтво, живопис, графіка. З 1983 — учасник республіканських та міжнародних мистецьких виставок. Роботи зберігаються у Кіровоградському художньому музеї, Львівській галереї мистецтв, у приватних колекціях США, Канади, Японії, Великої Британії, Італії.
