Майстер виробничого навчання ВПУ № 22 міста Сарни Микола Білотіл (на знімку) свого часу тут навчався. Якось директор училища Володимир Городнюк запропонував пройти стажування і спробувати себе в ролі дублера майстра виробничого навчання.
Сподобалось. Тож Микола, щоб здійснити мрію, став студентом Національного університету водного господарства та природокористування, а згодом — майстром виробничого навчання ВПУ № 22.
У 2015 році, у чергову хвилю мобілізації, Микола чітко вирішив піти захищати Україну на сході. Подумав: чому одні мають бути там, а інші — ховаються? Спочатку пройшов навчання на Яворівському полігоні Львівської області, а потім потрапив у військову артилерію на 15 місяців. З дому проводжали мама, тато, брат і бабуся.
Два дні не дочекалася ненька сина в чергову заслужену відпустку — не витримало її серце. Коли сумна звістка прийшла на фронт, Миколу Білотіла одразу відпустили, дали гроші на квиток, машину, бо тяжко було дістатися. Рідні добу перечекали — не ховали матір, поки син добирався додому.
Повернувшись через 15 місяців у Сарни, знову прийшов у рідне училище. Молодий чоловік, як і кожен у його віці, мріє про родину, власний дім, автомобіль, але плани озвучує просто: «Як Бог дасть». Побувавши на справжній війні, побачивши її жахіття, залишився таким же врівноваженим, спокійним, яким його бачила декілька років тому. Завдячує рідним, колективу училища, духовному наставнику отцю Володимиру за допомогу та молитви за нього. Радить хлопцям-побратимам, які скаржаться, що їм не надають психологічну допомогу чи путівки на оздоровлення, радіти, насамперед тому, що повернулися додому живими.
Сарни Рівненської області.
Фото Василя СОСЮКА.
