В Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України відбулося святкування ювілею іноземного члена Національної академії наук України та Національної академії правових наук України, професора Університету штату Пенсільванія Уїльяма Елліотта Батлера, а також презентації нових книжок за його участю — «Мудрість порівняльного правознавства» і «Миротворчі операції в Україні» (англійською мовою).
У заході взяли участь приблизно 90 вчених — юристів і політологів із наукових інституцій та університетів Києва та інших міст. Із вітаннями виступили директор Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України академік НАН України Юрій Шемшученко, директор Київського регіонального центру і віце-президент Національної академії правових наук України академік НАПрН Наталія Кузнєцова, головний редактор журналу «Право України» Олександр Святоцький, президент Української асоціації міжнародного права професор Ольга Буткевич та інші відомі вчені.
Знаком визнання заслуг професора У. Батлера стало його урочисте нагородження під час заходу золотою медаллю Національної академії наук України «За наукові досягнення».
Професор Уїльям Елліотт Батлер є видатним американським та англійським ученим, фахівцем із міжнародного та міжнародного приватного права, порівняльного правознавства, права СРСР та пострадянських держав.
Він народився у 1939 р. у м. Міннеаполіс (США). Закінчив Американський університет, Університет Джона Гопкінса та Гарвардський університет. Здобув наукові ступені доктора філософії у галузі права (1970 р.) і доктора юридичних наук (1979 р.).
Працював науковим співробітником Центру зовнішньої політики Університету Джона Гопкінса та юридичного факультету Гарвардського університету, викладачем Католицького університету Америки, професором порівняльного права та деканом Школи права Університетського коледжу Лондона, Лондонського університету. З 2005 р. є професором права та міжнародних відносин Школи права ім. Дікінсона Університету штату Пенсільванія. Викладав у багатьох інших університетах різних країн.
Уїльям Батлер виступав як консультант і експерт щодо радянського права і права пострадянських держав у англійських і американських судах, трибуналах і міжнародних арбітражних судах, міжнародних урядових та неурядових організаціях, консультантом Світового банку, Канцелярії радника з юридичних питань Державного департаменту США, Міністерства юстиції США, Міністерства охорони здоров’я і соціальних гарантій Великої Британії, Департаменту міжнародного розвитку Великої Британії, Президента і прем’єр-міністра Литви, Верховної Ради Білорусі, Міністерства юстиції Узбекистану, МЗС Азербайджану. У. Е. Батлер є членом колегії адвокатів Верховного Суду США (з 1970 р.), працював у міжнародних юридичних компаніях у Лондоні, Алмати, Ташкенті та ін.
Уїльям Батлер був головним редактором журналів «Harvard International Law Journal», «Soviet Statutes and Decisions», «Yearbook on socialist legal systems», «East European and Russian Yearbook of International and Comparative Law», є засновником і головним редактором журналу «The Journal of Comparative Law». Він є автором понад 1500 наукових праць, упорядником, відповідальним редактором численних видань, переклав понад 2500 нормативно-правових актів і судових рішень СРСР та радянських республік, України, Російської Федерації, Білорусі, Таджикистану, Узбекистану, Казахстану, Литви, Латвії, Естонії та ін. Серед них низка кодексів і законів України. Масив українського законодавства, перекладений ним, є найбільшим в історії, що коли-небудь перекладався англійською мовою. Також переклав англійською праці з міжнародного права та порівняльного правознавства багатьох українських учених минулого і сучасності.
Уїльям Батлер є іноземним членом Національної академії наук України (1992 р.) та Національної академії правових наук України (2013 р.), членом-кореспондентом Міжнародної академії порівняльного права (1983 р.), членом Американського інституту права (2009 р.), Комітету Центральної і Внутрішньої Азії при Британській Академії (2003 р.) та ін.
На думку У. Батлера, реальне, позитивне право є множинним у своїх різнотипових системах та взаємодіях і тому саме порівняльне правознавство дає найкращі можливості для його пізнання й узагальнення з метою розуміння основ права. Тому він вважає порівняльне правознавство найважливішою серед юридичних наук і «найкориснішим предметом, якого студент може навчатися», хоча називає його також світоглядним ракурсом, «аналітичною призмою», сферою досліджень, комплексом знань, сферою діяльності й, зрештою, інструментом будь-якої юридичної діяльності.
Усе це, на його думку, є гранями застосування порівняльного методу, але дисципліною порівняльне правознавство стає через дослідження множинних правових явищ, множини правових систем за допомогою комплексу методів: «У рамках такого підходу множинність правових явищ, а не застосування правового методу є вирішальним чинником; і порівняльно-правове дослідження буде передбачати, але не обов’язково обмежуватися застосуванням порівняльного методу». Тому залежно від розвитку світоглядних орієнтацій, підготовленості юристів до порівняльно-правового пізнання та інституціоналізації останнього порівняльне правознавство у різних суспільствах і в різний час набуває чи не набуває (а можливо, й втрачає) дисциплінарний статус.
Однією з цілей порівняльного правознавства є пізнання і розуміння національної правової системи. Жодна правова система не є гомогенною, осягнути особливості її формування та функціонування можна, виокремлюючи її елементи, що зазвичай мають різне походження, і пізнаючи їх у відповідних їм контекстах (правових і неправових), а також процесах взаємодій між собою і з суспільними чинниками. Тому порівняльне правознавство «не обмежується порівнянням національних правових систем чи їх елементів», але таке порівняння є елементом розуміння свого права через призму іншого в собі та іншого поруч із собою. Саме такою є наукова функція порівняльного правознавства щодо правової системи, а вдосконалення останньої є лише похідним від її пізнання.
Під час заходу було презентовано збірник статей У. Батлера в українському перекладі «Мудрість порівняльного правознавства» (упорядкування і наукова редакція Олексія Кресіна). До збірника ввійшли його праці, присвячені ідентифікації і розвитку права України, інших пострадянських і постсоціалістичних держав, теорії й історії порівняльного правознавства, порівняльному міжнародному праву та історії міжнародного права, а також інтерв’ю У. Е. Батлера, вибрана бібліографія його праць і статті колег, які аналізують його внесок у розвиток юридичних наук.
Інша презентована праця — книжка «Миротворчі операції в Україні» (Peacekeeping Operations in Ukraine), підготовлена Олексієм Кресіним (керівник авторського колективу), Іриною Проценко, Костянтином Савчуком, Оленою Стойко. Перекладачем і науковим редактором англомовного видання виступив Уїльям Батлер. Книжку було опубліковано в лондонському видавництві Wildy, Simmonds and Hill.
У роботі проаналізовано міжнародно-правові аспекти миротворчості, правове регулювання миротворчої діяльності ООН, механізми її ініціювання, здійснення, фінансування, інституційні особливості ухвалення рішень ООН щодо проведення миротворчих операцій, визначено види миротворчих операцій, їх принципи, критерії, класифікацію, нормативно-правові засади співпраці ООН у цій сфері з регіональними та субрегіональними організаціями. Представлено аналіз досвіду здійснення основних видів сучасних миротворчих операцій, визначено основні чинники успішності миротворчих операцій.
Здійснено міжнародно-правову характеристику ситуації на сході України і доведено, що збройне втручання Російської Федерації слід однозначно кваліфікувати як збройну агресію. Показано, що визначення РФ державою-агресором рішенням Ради
Безпеки є практично нереалістичним і можливим шляхом припинення воєнного конфлікту на Донбасі й відновлення територіальної цілісності України є розгортання міжнародної миротворчої операції. Проаналізовані можливі варіанти визначення її мандата.
Встановлено, що законодавство України не враховує специфіки міжнародної миротворчої операції (правовий статус операції, порядок її участі в цивільних та господарських правовідносинах, ектратериторіальний статус її приміщень, непідлеглість членів операції юрисдикції України, а також привілеї та імунітети операції та її членів тощо). Обґрунтовані пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законодавства України.
Олексій Кресін, доктор юридичних наук, член-кореспондент Міжнародної академії порівняльного права, завідувач Центру порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.
