Відбирати у власників земельні паї із зрошувальними системами, які не використовуються за призначенням, в обмін на богарні ділянки — така безпрецедентна пропозиція пролунала на представницькій нараді в Каховці за участі високопосадовців Мінагропроду, науковців з профільних ВНЗ, керівників провідних сільгосппідприємств та представників виконавчої влади і органів самоврядування Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей та Криму.
До того ж перший заступник міністра Іван Бісюк, котрий на цій нараді головував, дав зрозуміти, що відомство готове виступити з такою законодавчою ініціативою. І, схоже, в аграріїв іншого виходу просто немає.
В умовах глобальних змін клімату й наступу суховіїв вся зона південного степу України від Дніпропетровщини до Криму (а це 4,5 мільйона гектарів) за лічені роки може перетворитися на безплідну пустелю чи напівпустелю, де люди заледве виживатимуть. Для її порятунку треба відновлювати зрошення, площа якого у «постколгоспні» десятиліття скоротилася з 2,2 мільйона до 634 тисяч гектарів. Але біда в тому, що землі з недіючими поливними системами частково перейшли в комунальну власність, на паї чи в оренду фермерським господарствам. Тим часом системи на 333 тисячах гектарів узагалі залишаються безгоспними і поступово розкрадаються — металеві труби злодії викопують цілими кілометрами та здають на брухт.
Директор Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук Михайло Ромащенко каже, що відродження меліорації принаймні на 750 тисячах гектарів ріллі коштуватиме 1,5—2 мільярди доларів (не рахуючи ста мільйонів «зелених» на будівництво заводів із виробництва дощувалок, сучасного обладнання насосних станцій тощо), і таких коштів немає ні в держави, ні у вітчизняних хліборобів. Потрібно під державні гарантії запрошувати стратегічних інвесторів. Та вони воліють мати справу переважно з великими сільгоспвиробниками, а не з одноосібниками, в чийому розпорядженні — лише жалюгідні клаптики від чотирьох до семи гектарів поля. Тож потужних виробників доведеться терміново створювати або у формі кооперативів, або як підприємство під егідою Держводагентства України.
Насамперед потрібно «згромадити» розшматовані земельні ділянки, а для цього — внести відповідні зміни до Земельного кодексу та низки законів, які
Мінагропрод готує до обговорення на рівні Кабміну та Верховної Ради.
Підсумовуючи обговорення, учасники наради в Каховці висунули такі пропозицій до державної влади: виділити кошти на реконструкцію каналів, передовсім Північно-Кримського, надати користувачам зрошуваних земель особливий статус із пільгами в оплаті електроенергії, здешевленні меліоративної техніки, а також запровадити для них держбюджетну компенсацію на утримання чорних парів та гіпсування засолених грунтів. Крім того, варто надати право довгострокової оренди землі на зрошення терміном не менш як на 15—20 років.
Деякі новації розглядаються: Іван Бісюк повідомив, що аграрне міністерство уже сформувало для розгляду на рівні Кабінету Міністрів свій пакет заходів для розвитку землеробства на зрошенні протягом 2013—2014 років. Він передбачає, зокрема, відновлення практики компенсації вартості електроенергії для подачі води на зрошувані землі, введення 30-відсоткової компенсації вартості придбаного сільгоспвиробниками нового меліоративного обладнання та встановлення нульової митної ставки при ввезенні імпортної техніки аналогічного призначення. Ці заходи коштуватимуть Україні 106 мільйонів гривень, і в державній скарбниці їх ще треба відшукати.
