У Білокоровицькому держлісгоспі, що на Житомирщині, цьогоріч спеціалісти спільно із науковцями розпочали роботу зі встановлення і відмежування лісових угідь, які можна віднести до відповідних категорій так званих старих лісів — праліси, квазіпраліси або природні ліси. Вся ця робота розділена на три етапи: камеральні пошуки, потім польові дослідження, а на їх основі вже встановлюються відповідні типи лісу.
— Ми провели цю роботу і визначили, що на території Білокоровицького держлісгоспу є 325 гектарів природних лісів, — розповідає в. о. головного лісничого ДП «Білокоровицьке лісове господарство» Ігор Тараканець. — Це переважно заболочені ділянки, де довгий час не проводилася жодна господарська діяльність і де був мінімальний антропогенний вплив. Це ліси, які росли і відновлювалися внаслідок природного відбору і самосіву. Окремі з них розташовані нині на територіях природно-заповідного фонду.
До речі, у нас діє унікальний заказник державного значення «Поясківський». Його створено у 1974 році на площі 113 гектарів. У цих заповідних угіддях з 1926-го жодним чином не велася господарська діяльність (в Україні це найдавніша ділянка лісу). Тут збереглися залишки так званого корабельного лісу, деревина з якого використовувалася для будівництва кораблів часів Петра І, десь у XVIII сторіччі. Буквально до 1950-х років площа «корабельного гаю» сягала майже 400 гектарів. Але у післявоєнний час для відбудови народного господарства було вирубано величезні дуби на площі 300 гектарів, та на 113 гектарах старі дерева залишилися «для подальших наукових досліджень». На сьогодні це найцінніші вікові деревостани, які ми пильно охороняємо і не проводимо там жодної лісогосподарської діяльності.
— І сюди більше спрямований науковий інтерес, ніж рекреаційний? — уточнюю в Ігоря Олександровича.
— Звичайно, науковий. Туристів ми сюди не заманюємо (як у Кам’яне село, наприклад), адже потрібно абсолютно мінімізувати вплив людини на ці давні території і насадження.
— А які породи дерев ростуть зараз у природному лісі, так званому корабельному?
— Основна порода — дуби, вони великих діаметрів, довкола них уже навіть складено легенди. Зокрема, про дуб, під яким нібито проводив таємні зустрічі з прибічниками легендарний Тарас Бульба-Боровець, засновник УПА «Поліська Січ». Інших порід великих дерев тут мало.
— А яке основне призначення цих лісів?
— Це історичний, лісовий раритет, а призначення його — науково-пізнавальне. Навіть побачити ці ніким не займані, віками стомлені ліси дуже цікаво, а науковцям — ще й надто важливо, бо їх в Україні, та й у Європі, залишилося надто мало. А праліси взагалі вже віднайти неможливо, адже одна із вимог для такої категорії лісу — відсутність людських стежок, випасання худоби і навіть заборона збирання грибів і ягід. Такі праліси, можливо, збереглися хіба що в далекому Сибірі, — пояснює Ігор Тараканець.
Нині надзвичайно важливо зафіксувати, дослідити і систематизувати знання про те, як розвивався дикий ліс без прямого втручання людини. До речі, для таких досліджень існує спеціальна європейська програма, і, можливо, вона невдовзі також підтримає білокоровицькі лісові «раритети».
Житомирська область.
Фото автора.
