Науковці та захисники природи стривожені: унікальній екосистемі на Херсонщині загрожує загибель. У степу Таврії просто на очах міліють озера у місцевості під назвою Великий Чапельський під. Це зелена оаза в степу, яка слугує прихистком представникам сотень видів рідкісних рослин і тварин, а також місцем перепочинку та відгодівлі птахів (у тому числі й червонокнижних) під час їх сезонної міграції. Лише за кілька останніх років рівень води в озерах упав щонайменше на тридцять сантиметрів, а в літню спеку вони почали взагалі пересихати. І причина — не тільки у глобальному потеплінні та бездощів’ї.

— Озера Великого Чапельського поду замулюються, бо туди потрапляють пил і часточки ґрунту з розораних полів поблизу. Вони за рельєфом розташовані вище, тож варто знятися сильному вітру, як до озер котиться купа непотребу. Вихід є: аби зупинити загибель водойм, потрібно покласти край сільськогосподарському використанню земельної ділянки площею 490 гектарів, що межує із буферною зоною заповідника Асканія-Нова, — пояснив директор заповідника Віктор Гавриленко. — Ми просимо надати цій ділянці статус заповідної території і вже маємо на неї плани: готуємо заходи щодо відновлення на ній ендемічної степової рослинності. Далі огородимо й використовуватимемо як базу для розмноження великих копитних. Є попередня домовленість із зоологічним товариством із Сан-Дієго (США), яке не проти виступити спонсором проекту і профінансувати його — попередньо на суму 360 тисяч доларів.

Землі біля Великого Чапельського поду, про які йдеться, нині використовує державне підприємство Дослідне господарство «Асканійське», що працює під егідою Національної академії наук України. Але й воно не проти передачі заповіднику ділянки, з якою багато клопоту, однак мало користі.

— На землях, що безпосередньо межують із заповідником Асканія-Нова, наше господарство вирощує соняшник та ріпак. Але зрошення тут немає, а дощів у «серці» таврійського степу випадає дедалі менше. Відтак, пристойні врожаї тут вдається збирати хіба що раз на п’ять-десять років. В інші часи обробіток цього клаптика степу є стабільно збитковим. Тож «Асканійське» узгодило передачу його заповіднику — адже за це ще п’ять років тому виступала тодішня очільниця господарства, Герой України Віра Найдьонова, котрої нині з нами немає, — каже син Віри Опанасівни, нинішній директор дослідного господарства Віктор Найдьонов.

Припинення обробітку 490 гектарів землі поруч із Асканією-Нова та передачу її у відання заповідника підтримала також Херсонська облдержадміністрація. Відповідного листа керівництво ОДА скерувало до Національної академії аграрних наук України.

Тепер — слово за цією шанованою установою. Адже далі зволікати не можна: загрозу Великому Чапельському поду необхідно усунути якнайшвидше.

Факт

В оперативному управлінні заповідника Асканія-Нова сьогодні 11 298 гектарів земель. Але разом із землями, що входять до буферної зони та зони антропогенних ландшафтів, його територія становить 33 306,7 гектара. У буферній зоні та зоні антропогенних ландшафтів діють значні обмеження на господарську діяльність людини — від заборони на полювання, проліт літаків і до зрошення угідь та капітального будівництва у зоні антропогенних ландшафтів. Однак адміністрація заповідника уже давно наполягає на розширенні його території.

Херсонська область.