Під час проведення цього інтерв’ю перший заступник голови Одеської обласної ради (на цій посаді він з серпня 2019 року) раз по раз поглядав на годинник. Його й групу фахівців-екологів чекали в Саратському районі на півдні області, шлях туди неблизький, і він, колишній офіцер, був занепокоєний через можливе запізнення на зустріч з виборцями.
Варто зазначити, що адреси останніх відряджень Вадима Шкаровського (на знімку) — це переважно райони півдня регіону — Кілійський, Болградський, Тарутинський, Ізмаїльський, Саратський, Арцизький. Два, а то й три рази протягом робочого тижня він обов’язково буває там.
— Чим викликана така увага обласної ради, Вадиме Миколайовичу, саме до південних районів Одеської області?
— Пояснюється це тим, що саме в цих районах склалася загрозлива екологічна ситуація, яка може призвести до катастрофи. На півдні області десятиліттями не робилися взагалі хоч якісь кроки, щоб рятувати й захищати довкілля.
Як наслідок — зростають загрози екологічного характеру, які безпосередньо пов’язані з соціальними тенденціями, зокрема, безконтрольною господарською діяльністю, корупцією, відсутністю фінансування екологічних програм тощо.
— Які екологічні проблеми є тут першочерговими?
— Передусім це проблема наявності і якості питної води. Парадокс —на півдні області протікають дві потужні річки — Дунай і Дністер, тут найбільше природне озеро України — Ялпуг, у якому мешкають 40 видів риб, тут розташовані озера Сасик, Кугурлуй, Китай, Кагул, Алібей. На півдні протікають і малі ріки. Водночас до 30 відсотків населених пунктів не мають стабільного централізованого постачання питної води. Вона в цих водоймах уже практично не питна, а швидше технічна. Розглянемо, наприклад, озеро Сасик. 50 років тому було ухвалено рішення про створення Дунай-Дністровської зрошувальної системи (Дунай — Дністер — Дніпро), яка дала б змогу налагодити систему зрошення сільгоспугідь у посушливій Бессарабії. Із цією метою було побудовано дамбу, що роз’єднала Сасик та море й перетворила природний лиман на озеро. Досвід опріснення виявився невдалим. Вода, як і раніше, залишалася далекою від ідеального стану і її використання для зрошення призводило до засолення ґрунтів. Спроба штучного опріснення негативно вплинула на стан флори й фауни озера. До того ж утворилася загроза підтоплення будинків. У жовтні 2015 р. для відновлення екосистеми лиману Сасик Одеська обласна рада вирішила побудувати сполучний канал Сасик — Чорне море.
— Питна вода стає дефіцитом? Якось не віриться в це...
— Незважаючи на те, що безпосередньо на території Одеської області розташовані великі прісні озера, проблема забезпечення населення питною водою є вкрай гострою. Низька якість споживаної води призводить до зростання онкологічних й інших захворювань.
За рівнем забезпеченості ресурсами підземних вод Одеська область перебуває на передостанньому місці в Україні (на одного жителя припадає 0,29 куб. м/добу перспективних ресурсів підземних вод, тоді як по Україні — 1,1 куб. м/добу). У низці районів на півдні області підземні води малопридатні або непридатні для споживання.
Придунайські озера, які є великими прісними водоймами, використовуються переважно для розведення риби.
Періодичні масові замори риби в озерах створюють загрозу різних епідемій.
Крім того, господарська діяльність спричиняє замулення й пересихання малих рік.
— Кілька місяців тому в Одесі відбулося виїзне засідання трьох комітетів Верховної Ради, які розглядали питання щодо екологічної ситуації на півдні Одеської області.
— Обласна рада виступила з ініціативою провести таке виїзне засідання, і ми раді, що в Києві у Верховній Раді дослухалися до нашого прохання. Питань на виїзному засіданні порушувалося багато, виступили найавторитетніші науковці України, фахівці в сфері екології. Зокрема, наш регіон непокоїть незадовільний стан гідротехнічних споруд на річці Дунай. Існує загроза підтоплення, а також затоплення територій. На найбільшу небезпеку наражаються населені пункти Ренійського району. Останніми роками жителі цієї території ставали жертвами паводків і повеней (2005, 2012 і 2016 роки).
Кричуща проблема — інтенсивна забудова приморської зони.
Вона збільшує навантаження на прибережну зону й створює загрозу зсувів. Так, у жовтні 2016 р. через сильні дощі зсув пошкодив кілька будинків елітної забудови у Чорноморську (колишній Іллічівськ). Інтенсивне будівництво в Одесі призводить до додаткового навантаження на зношену міську інфраструктуру й до необґрунтованих втрат ресурсів. Так, зношування об’єктів водогону й каналізації по області становить 72%.
— Ви стали ініціатором проведення надзвичайної екологічної наради, на якій були присутні представники Ренійського, Ізмаїльського та Болградського районів. Що стало причиною для скликання такої наради?
— Знову причиною стала катастрофічна ситуація із забезпеченням жителів цих районів питною водою.
Фахівці вирішили цієї осені не зливати воду з озер. Всупереч практиці, що встановилася, воду з придунайських озер для водообміну з річкою Дунай цього року не зливали. Причина — украй низький рівень води у водоймах. Винятком стало лише озеро Кагул, де рівень води понизили до відмітки 2.0.
Ці водойми навесні не були наповнені водою на 100%, а за спекотний літній період вода в них помітно випарувалася.
Найбільше через це постраждав районний центр Болград. Люди відзначають, що такої брудної водопровідної води в них ще ніколи не було.
Улітку рівень води в придунайських озерах значно знизився, спостерігалося інтенсивне цвітіння, підвищився водневий показник рН, а також вміст органічних речовин, фенолів, сполук азоту й фосфору, зросла мінералізація.
Причин декілька: відсутність належних каналів, які б з’єднували водойми з Дунаєм, використання фермерами хімікатів, що стікають із полів у воду, відсутність у деяких водойм водоохоронних зон тощо.
За інформацією Дунайської гідрометобсерваторії очікується значне підвищення рівня річки. У зв’язку із цим комісія вирішила: у разі підйому води наповнити озера максимально.
Під час обговорення напрацювали кілька напрямів для поліпшення стану водойм. Першочергово потрібно рятувати Катлабух — примусово закачати в озеро воду. На це потрібно понад шість мільйонів гривень.
На Дунаї під час паводка річковою водою через протоки повинні заповнюватися озера в дельті, але це не відбувається, тому що багато каналів засмічені, шлюзи не працюють. Через спеку вода швидко випаровується, в озерах підвищується концентрація шкідливих речовин. І це є серйозною проблемою для всієї екосистеми регіону. Мешканці десятка сіл поливають цією водою городи, вона також потрапляє до криниць.
— Вадиме Миколайовичу, для розв’язання проблем в екології південних районів області, які ви окреслили, потрібні сотні мільйонів, якщо не мільярдів гривень. В обласному бюджеті таких коштів однозначно немає й не буде. Імовірно, потрібна фінансова допомога держави?
— Ви дуже точно визначили шлях розв’язання цієї проблеми. Він є абсолютно правильним. Тим більше, що існує державна комплексна програма розвитку Українського Придунав’я, про фінансування якої в Кабінеті Міністрів не згадують.
Ухвалюючи бюджет Одеської області на 2020 рік, ми збільшили обсяг фінансування екологічних регіональних проектів. Але це крапля в морі. Дуже сподіваємося, що нинішні депутати-мажоритарники й списочники від Одеської області допоможуть нам у розв’язанні життєво важливої проблеми.
Особисто мене надихає, що екологічна тема стала в обласній раді регіональною, якщо таке порівняння доречне, національною ідеєю. Для досягнення успіхів і результатів об’єдналися всі політичні партії, фракції й депутатські групи обласної ради. Це тішить, чесно скажу. Ми боремося разом і разом переможемо.
— Чи є в обласній раді приклади спільних погоджених дій різнополярних політичних сил задля розв’язання життєво важливих проблем Одещини?
— Звичайно, такі приклади є. Три відділення Дунайської обласної лікарні, які в рамках української медреформи повинні були ліквідуватися, залишаються в Ізмаїлі.
Завдяки нашим спільним з жителями Бессарабії зусиллям, зі співробітниками та й просто активними й не байдужними до проблем придунайських районів людьми вдалося відстояти протитуберкульозне й психіатричне відділення, а також відділення променевої терапії КНП «Дунайська обласна лікарня».
— А які найближчі плани депутатів Одеської обласної ради, Вадиме Миколайовичу?
— Депутати уважно вивчають проблему 237-го Тарутинського військового полігона. Протягом 15 років він не використовується за призначенням. А це 25 000 гектарів найродючішої цілинної землі, якої не торкався плуг селянина.
Місцева влада стверджувала, що полігон був кинутий військовими на початку 2000-х, після чого його взяла на баланс Тарутинська райдержадміністрація. Частину земель було передано в оренду сільгоспвиробникам, на решті території було створено ландшафтний заказник місцевого значення «Тарутинський степ», де було представлено низку унікальних зразків степової флори та фауни.
Військові не погоджувалися з тим, що з підпорядкування їх відомству були виведені землі полігона. Комісії ретельно розбиралися в ситуації. Відбулося багато подій, у яких легко заплутатися, тому що землі переходили з рук у руки. За цей час військова прокуратура добилася скасування рішень Тарутинської РДА, завдяки яким частина цих земель передана в оренду сільгосппідприємствам, а плата надходить у бюджет Веселодолинської сільської ради. А місцева влада доводить, що територія належить державі, і після ліквідації Одеського військового округу й військової частини А-1366, яка обслуговувала полігон, жодних законних підстав на користування землею в Міноборони немає.
Треба зрештою вирішити цю багаторічну суперечку — або на користь Міністерства оборони, або на користь населення. У світлі можливого відкриття ринку землі це питання переходить в економічну й політичну площину.
Одеська область.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
