Інститут законодавства Верховної Ради України приділяє особливу увагу стратегічному плануванню законодавчої діяльності парламенту, забезпечуючи майданчик для теоретико-прикладних дискусій, до яких долучаються народні депутати України, представники апарату Верховної Ради України, науковці та практики.
Нещодавно за участю Першого заступника Голови Верховної Ради України, професора Руслана Стефанчука відбулося фахове обговорення бачення концепції формування та виконання Плану законопроектних робіт.
Відкриваючи засідання, в. о. директора Інституту законодавства, член-кореспондент НАН України Євген Бершеда наголосив, що забезпечення системності і прогнозованості законодавчої роботи, підвищення її ефективності, визначення пріоритетних напрямів удосконалення законодавства є запорукою сталого розвитку та формування правової держави. Здійснюючи аналітично-інформаційне супроводження законотворчої діяльності українського парламенту, Інститут законодавства бере безпосередню участь у плануванні законопроектних робіт.
Перший заступник Голови Верховної Ради України Руслан Стефанчук, привітавши учасників заходу, підкреслив, що державна правова політика не може здійснюватися без цілеспрямованої та планомірної законопроектної діяльності. Запровадження системи планування в практику законотворення належить до ключових завдань парламенту дев’ятого скликання. Адже однією з актуальних проблем роботи вітчизняного парламенту тривалий час залишався «законодавчий спам»: депутатами Верховної Ради України вноситься у 25 разів більше законопроектів, ніж парламентаріями Великої Британії, у 140 разів більше, ніж у Греції, у 300 разів — ніж у Норвегії. При цьому лише незначна частина з них ставала законами. Така діяльність перевантажує і роботу як у комітетах, так і в сесійній залі. Метою ухвалених змін мають стати не кількісні показники, а прогнозоване комплексне врегулювання проблемних питань та усунення законодавчих прогалин, колізій, дублювання. План законопроектної роботи включатиме орієнтовні строки та осіб, відповідальних за розробку законопроектів, інформацію про пріоритетність внесення та розгляду законопроектів.
Систематизувати законодавчий процес, зосередити увагу на найбільш значущих та пріоритетних законопроектах закликав народний депутат України, академік НАН України Олександр Копиленко. Відзначаючи новели Регламенту Верховної Ради України, пов’язані із правовою регламентацією саме Плану законопроектної роботи (доповнення статтею 19-1), який щорічно затверджується парламентом на початку чергової сесії за поданням Голови Верховної Ради України, з узгодженням Погоджувальною радою та з урахуванням узагальнених пропозицій комітетів; нагадавши історичні аспекти планування і програмування діяльності Верховної Ради України, починаючи з 1997 року (Загальний план законодавчих робіт (1997, 1999 рр.), Перспективний план законодавчих робіт (2006 р.), План законодавчого забезпечення реформ (2015 р.) і підкресливши роль Інституту законодавства у формуванні концепції перспективного планування, народний депутат зауважив, що реалізація програми розвитку законодавства потребує виваженості, усунення хаотичності у реформуванні, концептуалізації у визначенні моделі такого планування.
Принцип плановості (упорядкованості, послідовності) завжди супроводжував законодавчий процес, діяльність комітетів Верховної Ради України, на які покладається функція внесення пропозицій щодо перспективного планування законопроектної роботи, з урахуванням Програми діяльності та орієнтовного плану законопроектних робіт Кабінету Міністрів України. Тому додаткове унормування цього принципу в Регламенті, на переконання завідувача відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства, доктора юридичних наук, професора Оксани Клименко, сприятиме координації законопроектної роботи парламенту і уряду, акцентуванню уваги на важливих ініціативах, підтверджуватиме передбачуваність їх дій для суспільства і бізнесу.
Відзначаючи роль парламентських комітетів у плануванні законопроектної діяльності, завідувач відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Тетяна Гладкова акцентувала увагу на Рекомендаціях Місії Європейського Парламенту з оцінки потреб під головуванням П. Кокса, розроблених з метою підвищення якості українського парламентаризму, відповідно до яких відправною точкою планування законодавчої роботи є обговорення «концепцій», що лягають в основу комплексного законодавства. Зміцнення інституційної спроможності парламентських комітетів, у тому числі шляхом використання кращого європейського досвіду планування, названо одним з основних завдань при досягненні цілей, поставлених Меморандумом про взаєморозуміння між Верховною Радою України та Європейським Парламентом про спільні рамки парламентської підтримки та підвищення інституційної спроможності.
Доктор юридичних наук, професор Григорій Середа зазначив, що передбачене законодавчими змінами звітування комітетів Верховної Ради України про стан виконання щорічного плану законопроектної роботи Верховної Ради покликано забезпечити доступність інформації щодо їхньої діяльності як однієї із засад Декларації відкритості парламенту, до якої приєдналася і Україна, з метою посилення відповідального виконання парламентом представницької функції. Звітність, реалізуючи функцію контролю, виступає одним із зобов’язань між парламентом і громадянським суспільством, відображає якість і професійність роботи народних депутатів.
Упродовж науково-експертного діалогу завідувач відділу моніторингу законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України, кандидат юридичних наук, доцент Тетяна Барабаш зауважила, що плановість є однією із складових стандартизації законопроектування. Очевидною є доцільність визначення єдиних національних стандартів законопроектної роботи, спрямованих на дотримання всіма суб’єктами законотворчої діяльності адресованих їм норм, використання науково обґрунтованого підходу до розробки законопроектів з урахуванням соціально-економічних прогнозів, встановлення чітких вимог до законо-проектів, планування законотворчої діяльності, механізмів його корегування з огляду на суспільні потреби і очікування.
Висвітлюючи зарубіжний досвід планування законотворчого процесу, доктор юридичних наук, професор Анатолій Дмитрієв підтвердив притаманність принципу планування багатьом демократичним країнам. Про це свідчить чинна нормативно-правова база і наявність у парламентах відповідних структурних підрозділів (наприклад, відділ планування та координації законодавчої роботи у Європейському Парламенті). Водночас європейськими країнами використовуються різні підходи до парламентського планування: від поточного (на три місяці (Італія), на сесійний рік (Данія, Угорщина) до перспективного (на весь строк повноважень парламенту (Швейцарія)). Реалістичний та раціональний план законотворчої діяльності, пріоритети якого узгоджуються на рівні уряду, є вимогою у Великій Британії; а планування законодавчої діяльності за участю всіх фракцій парламенту — у Канаді. Міжнародний досвід засвідчує пріоритетність базування законотворчого процесу на методології належного проектного планування.
У виступах інших учасників йшлося про можливі складові перспективного плану законо-проектних робіт. У його основу мають бути покладені пріоритети розвитку країни, які містяться в посланні Президента України, у програмних документах політичних партій, які здобули представництво в парламенті, програмі діяльності уряду. Особливе значення має Угода про асоціацію між Україною та ЄС, спрямована на досягнення відповідності національної правової системи праву Європейського Союзу. Загалом, як підкреслює у своїх виступах Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков: «Це мають бути закони, які змінять Україну!».
У ході обговорення було презентовано підготовлений Інститутом законодавства варіант проекту поточного Плану законопроектної роботи. Він включає дванадцять пріоритетних сфер суспільного життя, завдання для законодавчого забезпечення яких визначені Указом Президента України «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» № 837/2019 й налічує понад сто нагальних законопроектів. Інститут також працює над перспективним Планом законопроектної роботи, який інституалізує конкретні орієнтири здійснення реформ і засобів їх реалізації, окреслить пріоритетні напрями удосконалення правового регулювання суспільних відносин на засадах системності і взаємоузгодженості.
В Інституті законодавства Верховної Ради України відбувся круглий стіл на тему «Експорт товарів та послуг: удосконалення юридично-правової підтримки», організований спільно з ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» за участю науковців, практиків, представників органів державної влади та бізнес-кіл.
Учасники заходу обговорювали проблеми законодавчого регулювання розвитку експорту товарів та послуг з огляду на нагальну необхідність нарощування його обсягів та вирівнювання торговельного балансу країни.
Зібрання відкрив в. о. директора Інституту законодавства, член-кореспондент НАН України Євген Бершеда, який наголосив, що імпорт в Україну останніми роками випереджає експорт, а різниця між ними 2018 року становила 8,6% ВВП. Незважаючи на певні законодавчі кроки щодо стимулювання розвитку експорту, законодавство в зовнішньоекономічній сфері залишається не надто ефективним.
Голова правління ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» Ігор Пульвас повідомив, що прийняті нещодавно закони України «Про забезпечення масштабної експансії експорту товарів (робіт, послуг) українського походження шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту» і «Про валюту і валютні операції» покращили становище експортерів товарів та послуг. Створено ПрАТ «Експортно-кредитне агентство», затверджено низку документів щодо його роботи, розпочато співпрацю з експортерами. Водночас у законодавстві існує низка прогалин, які гальмують роботу товариства. Такими, зокрема, є обмежений перелік видів експорту товарів переробної промисловості, що можуть підтримуватися ПрАТ «Експортно-кредитне агентство», унеможливлення укладення договорів страхування з експортерами та їх кредиторами, страхова сума за якими перевищуватиме 10% від суми сплаченого статутного капіталу ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» та сформованих вільних резервів і страхових резервів.
ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» напрацьовано та передано до Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку проекти документів щодо внесення змін до деяких законів України для забезпечення ефективного функціонування «Експортно-кредитного агентства», а також підтримки експортерів вітчизняної продукції.
Генеральний директор Української зовнішньоекономічної корпорації «ВАЖМАШ-ІМПЕКС» Євген Козик зазначив, що однією з проблем розвитку експорту є відсутність у бюджеті країни на 2020 рік фінансування програм підтримки експортерів та недостатня обізнаність бізнесу про інструменти підтримки, розроблені ПрАТ «Експортно-кредитне агентство». На думку доповідача, необхідне внесення змін до законодавства не тільки щодо зовнішньоекономічної діяльності, а й стосовно державної підтримки основних галузей промислового виробництва.
Заступник голови правління ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» Олексій Кушнір розповів про міжнародний досвід створення та функціонування експортно-кредитних агентств. Створені переважно в останні десятиріччя, такі агентства функціонують у майже ста країнах, а їхня діяльність регулюється Міжнародною угодою про експортні кредити, укладеною країнами — членами Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Головною метою угоди є забезпечення інституційних рамок для організованого ринку експортних кредитів шляхом підтримки конкуренції між експортерами країн ОЕСР, що базується не на більш сприятливих умовах урядової підтримки (лобіюванні), а на ціні та якості експортованих товарів і послуг.
Керівник Комітету по державно-приватному партнерству Торгово-промислової палати України Владислав Митрохін акцентував увагу на необхідності вдосконалення законодавчого регулювання діяльності об’єднань експортерів або експортних пулів чи експортних консорціумів. Такі об’єднання покликані допомагати підприємствам збирати інформацію про ринки, що їх цікавлять, а також проводити необхідні дослідження.
Завідувач сектору економічних проблем законотворення Інституту законодавства Тетяна Кравцова зазначила, що важливою проблемою експортерів залишається фінансування експорту, оскільки комерційні банки надають перевагу фінансуванню торгівлі та короткочасних проектів. Одним із джерел фінансування розвитку українського експорту можуть бути цільові іноземні інвестиції в експортні проекти українських підприємств. Це питання заслуговує уваги тому, що інвестиції в експортні програми, особливо за умови залучення страхування з боку ПрАТ «Експортно-кредитне агентство», практично позбавлені ризиків, пов’язаних із внутрішньою ситуацією в країні. Проте для цього необхідне вдосконалення банківського законодавства, а також законодавства щодо ринку цінних паперів. Можливий варіант вирішення питання — створення спеціалізованого інвестиційного фонду за участю як держави, так і міжнародних партнерів/донорів.
У виступах Бориса Соболєва та Юрія Петровського йшлося про необхідність розбудови структури торгових представництв при посольствах України, створення іміджу українських товарів на міжнародному ринку, популяризації України як бренда, участі представників держави в міжнародних спеціалізованих виставках, ярмарках тощо.
