Народний депутат України другого скликання Ростислав Чапюк і нині залишається активним у громадській роботі.

На 9-й звітно-виборчій конференції Волинської обласної організації ветеранів України багато говорили про проблеми людей поважного і похилого віку. Однак влада їх не почула, оскільки попри запрошення керівники обласної ради та облдержадміністрації не вважали за потрібне прийти на цей форум.

Хто тут ветерани? Ану, на вихід!

Насамперед делегати 9-ї звітно-виборчої конференції Волинської обласної організації ветеранів України висловили занепокоєння з приводу упередженого ставлення керівництва обласної ради до її діяльності. Найбільш масова і структурована організація області, яка налічує у своїх лавах 170 тисяч членів, на початку 2019 року з мовчазної згоди окремих керівників і депутатів обласної ради була виселена з двох кабінетів, що належать комунальній установі «Управління будинком обласної ради».

Величезний архів організації було викинуто просто на вулицю. Нинішнє керівництво облради проігнорувало запрошення взяти участь у роботі конференції, не відгукнулося на пропозицію нагородити активістів ветеранського руху і не надало, як це робилося раніше, аудиторії для проведення конференції. Як зазначив делегат конференції, народний депутат України другого скликання, голова обласної організації «Діти війни» Ростислав Чапюк, такими своїми діями керівництво області вкотре принизило честь і гідність ветеранів, продемонструвало зневагу до їхніх законних прав.

У звітній доповіді, яку зробив голова організації генерал-майор у відставці Олександр Булавін, у виступах делегатів прозвучали справедливі нарікання, що за останні роки очільники області жодного разу не зустрічалися з керівництвом організації із питань розбудови ветеранського руху, його матеріального і фінансового забезпечення. Зазначені питання не стали предметом розгляду на сесіях обласної ради чи на нарадах в облдержадміністрації.

З ентузіазмом, але...без фінансової підтримки

До 75-річчя Перемоги і визволення Волині від німецько-фашистських загарбників, переважно стараннями першого заступника голови організації Геннадія Гулька, видано календар із датами визволення усіх населених пунктів області (навіть уже не існуючих), прізвищами ще живих на той час учасників бойових дій у Другій світовій війні, фотографіями меморіальних комплексів. На жаль, жодне з цих видань не було профінансовано з місцевих бюджетів, а тому їх наклади надзвичайно малі. Обласна ветеранська організація стала ініціатором видання чотирьох книжок «Волинський пантеон» про воїнів-волинян, які загинули на Донбасі, захищаючи незалежність України. Лише одна з них частково була профінансована з обласного бюджету, на решту ж довелося шукати кошти спонсорів.

Серед турбот організації — урочисте перезахоронення воїнів Другої світової війни, участь у проведенні науково-краєзнавчих конференцій, вшанування ветеранів-фронтовиків. Активісти організації вітають із днем народження найстарішого на Волині, а може, й в Україні учасника бойових дій Никанора Пристанця, якому 2 лютого виповниться 106 років; учасника оборони Бреста в 1941-му, одного із перших партизанів минулої війни, учасника Параду Перемоги в Берліні 98-літнього Іллю Сизонця; учасника боїв за визволення Волині Олексія Ліхтаровича та інших. Прикро, але влада жодного разу не знайшла можливості зустрітися з цими шанованими людьми, підтримати їх.

На думку доповідача, в Луцьку доречно було б створити Будинок ветерана, які є не лише в деяких обласних центрах, а й навіть на Волині в містечку Голоби Ковельського району. Дуже б підійшло для цього, на його думку, приміщення колишнього будинку офіцерів, що в центрі Луцька. Воно вже понад десять років стоїть пусткою і руйнується, те саме можна сказати й про будинок на території військового музею.

А у відповідь — тиша

Плинність в обласній ветеранській організації надзвичайно висока. І вибувають її члени не за порушення статутних вимог чи власним бажанням, а відходять у засвіти тихо і часто без належних почестей. Так, у Рожищенському районі поховати Героя Соцпраці Стефанію Васильєву прийшли лише близькі їй люди, ветерани, колишня голова колгоспу, а від районної влади нікого, навіть вінка. В селищі Цумань Ківерцівського району ховали учасника бойових дій у Другій світовій війні Василя Януля. Як розповіла його дочка, траурна процесія спеціально на кілька хвилин зупинилася біля будівлі селищної ради, чекаючи, що, може, хтось із її керівників вийде, покладе на могилу вінок, скаже добре прощальне слово. А у відповідь — тиша, навіть некролога в районній газеті.

Лише за звітний період обірвався життєвий шлях колишнього багаторічного очільника обласної організації Миколи Капітоненка, голови обласної ветеранської організації воїнів останнього воєнного призову Олександра Багнюка, керівників районних організацій Любешівського, Старовижівського, Ківерцівського районів Феодосія Зімича, Івана Савончика, Степана Дзвонка. Дедалі менше залишається серед нас учасників бойових дій у роки Другої світової війни.

Випробовують холодом, спрагою і... відсутністю світла

Уже після конференції її делегати вирішили подивитися на приміщення, яке виділила обласна рада для обласної ветеранської організації. Три кімнати, але без світла, опалення і, що важливо, води і туалету. Обдерті стіни, які вже давно не бачили ремонту. Працюйте, мовляв, і мовчіть. А те, що тут довго не протримаєтесь, це вже ваші проблеми. Отака «синівська» увага до тих, хто керівникам облради не тільки в батьки, а вже і в діди годиться. Учасник визволення Володимир-Волинського району, колишній кулеметник Яків Чуль із села Ворона Ковельського району про це сказав: «Влада хороша, ось тільки її керівники бездушні».

Верхом цинізму можна назвати позицію очільника одного із структурних підрозділів Луцької міської ради, який на початку грудня запропонував, щоб мешканці Луцька могли без проблем дістатися до робочих місць, у години пік — з 6-ї до 10-ї ранку — пенсіонерам також оплачувати проїзд на тролейбусах. Більшість користувачів соціальних мереж засудили таке «новаторство», однак знайшлися і такі, які підтримали його, мовляв, дідусі і бабусі мусять сидіти вранці вдома і не займати чиїсь місця у транспорті. На щастя, у керівників міста переміг здоровий глузд, а автору цього нововведення довелося публічно пояснювати, що його «не так зрозуміли».

Не будемо кривити душею і зауважимо, що не всі в області так зневажливо ставляться до проблем ветеранів. Хороші приклади тісної співпраці з місцевою владою є в Луцьку, Ковельському, Ратнівському, Любомльському, Маневицькому, Шацькому, Старовижівському районах. Певну підтримку ветеранські організації отримують також від народних депутатів Степана Івахіва, Ігоря Гузя, благодійного фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», керівника найбільшої в області будівельної організації «Луцьксантехмонтаж № 536» Ігоря Чорнухи та деяких інших меценатів.

Із ностальгією ветерани згадували часи, коли виконавчу владу в області очолювали Анатолій Француз і Борис Клімчук (на жаль, уже покійний). До людей поважного і похилого віку вони ставилися турботливо, не так, як їхні наступники, котрі ніби хочуть, щоб сивочолі люди вибачалися перед ними за свою старість.

Фото Максима СОЛОНЕНКА.