Така інформація була оприлюднена приблизно десять років тому, але не застаріла, не втратила своєї актуальності й донині. «Через рік-два сміття взагалі не буде куди вивозити», — б’ють на сполох екологи та громадські активісти сьогодні. Минуло десять літ, а ситуація так і не змінилася. Хоча ні. Змінилася — стала ще гіршою.

За рік на Луганщині збирається 160 тисяч тонн побутового сміття, а викидається приблизно 240 тисяч тонн. Тобто десь 80 тисяч тонн різних відходів звалюються в лісопосадки, яри і балки, а то й просто на вулиці або дороги. Торік весною, наприклад, комунальники і громадськість області прибрали 890 несанкціонованих звалищ. А до осені вони з’явилися знову. Війна, до речі, зробила свій внесок у ситуацію з побутовими відходами. У прифронтових районах, приміром, населення може перетворити на звалище кожен залишений двір, де стоїть зруйноване снарядами житло. Переважно екологію з цього погляду отруює населення приватного сектору міст і сільських населених пунктів. Наприклад, поблизу села Нижня Вільхова Станично-Луганського району несанкціоноване звалище сміття займає вже кілька гектарів хвойного лісу. Починається з галявини, прилеглої до соснових посадок, і закінчується молодняком. Із роками звалище набрало загрозливих масштабів, і лісники Станично-Луганського лісомисливського господарства не можуть впоратися з цією проблемою власноруч. А у Новоайдарі полігон заповнений на 90%, у Попасній взагалі закрився. Це прифронтові райони, і не можна виключати, що вже завтра у них з’являться проблеми і на «сміттєвому» фронті.

Наразі переважна більшість полігонів області працює у режимі перевантаження, тобто з порушенням проектних показників щодо обсягів накопичення відходів. І тим більше немає об’єкта, який би відповідав екологічним вимогам сьогодення — наявність геотекстилю, протифільтраційного крана, радіоконтролю, ваг, огорожі, засобів пожежогасіння тощо. Все це лише в проектах, намірах та бажаннях.

Майже два роки тому в області ухвалили регіональну програму поводження з побутовими відходами, яка повністю відповідає українській стратегії, і робота зі створення регіонального полігона почалася. Обрали майданчик, розробили техніко-економічне обґрунтування, порахували, скільки це коштуватиме. Майданчик знайшли на виїзді з Лисичанська на місці колишнього крейдяного кар’єру. За всіма нормами він відповідає наближеності до об’єктів житлового фонду, доріг, об’єктів рекреації. Тут також передбачається налагодити сортування твердих побутових відходів, побудувати завод механізованої переробки сміття і встановити когенераційну установку, за допомогою якої налагодити виробництво газу. Цей полігон може приймати сміття з усієї підконтрольної території Луганщини і розрахований на прийом 250 тисяч тонн сміття на рік. Його будівництво обійдеться десь  в 700 мільйонів гривень. Кошторис, до речі, нині проходить комплексну державну експертизу. Але де взяти ці гроші?

— Цим проектом ми займаємося вже кілька років, — розповідає директор департаменту житлово-комунального господарства ОДА Віталій Сурай. — Провели безліч зустрічей, образно кажучи, закинули з десяток вудок для фінансування. Навіть державному підприємству «Юкрейнінвест» пропонували цей проект, щоб нам, можливо, підшукали донора або інвестора. Поки що перебуваємо в пошуку фінансового джерела.

Потрібен інвестор, який остаточно завершить проект у тому розрізі, яким він його побачить. У фінансових інституцій є свої експерти, які вестимуть супровід проекту та висуватимуть свої вимоги. Наш департамент є лише ідеологом.

Луганська ОДА вже подала проект будівництва центрального об’єкта поводження з відходами на розгляд до Офісу Президента України, представила на економічному форумі в Маріуполі. Є й певні домовленості. До речі, для області важливий не тільки екологічний аспект. Переслідується також мета створити підприємство, яке наповнюватиме бюджет Лисичанська, в якого з цим великі проблеми.

Луганська область.

Фото з соціальних мереж.

Чи знаєте ви, що...

скло розкладається понад 1000 років,

газетний папір — від одного місяця до одного сезону,

картонні коробки — протягом трьох місяців,

пластикові пляшки, пластик — 180—1000 років,

залізні банки — 10 років,

старе взуття — 10 років,

сигаретний фільтр — 2 роки,

фольга — понад 100 років,

електричні батарейки — 110 років,

гумові покришки — 120—140 років,

алюмінієві банки — 500 років.