На знімку: реконструкція бою за «Арсенал» — живі уроки історії.

Все, як було у січні 1918 року: барикади заколотників, які поставили за мету повалити владу Української Центральної Ради і проголосити Київ радянським, штурм заводу загонами Вільного козацтва, вояки в сірих шинелях із гвинтівками в руках, гучні кулемети, панцерник, хмари диму від пострілів гармат і вибухів гранат, санітарки, які виносять поранених з-під куль.

«Бій» реконструкторів, який закінчився зняттям червоного та встановленням синьо-жовтого прапора і вигуками «Слава!», що лунали з вуст не лише вояків, а й численних містян, які прийшли підтримати «своїх», тривав двадцять хвилин, тоді як придушення заколоту — сім діб.

Збройний виступ, організований Київським комітетом Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків) проти УЦР було заплановано на час підходу до української столиці окупаційних військ під час війни радянської Росії проти УНР. Розпочався заколот у ніч з 28 на 29 січня 1918 року виступом на заводі «Арсенал», який став штабом більшовицького повстання і швидко перетворився на добре укріплений табір. Під дією радянської популістської пропаганди до заколотників приєдналися солдати деяких українських полків та робітники кількох підприємств. Вранці 29 січня представники Київських рад робітничих і солдатських депутатів розпочали переговори з УЦР і передали ультимативні вимоги роззброїти українські військові частини та віддати владу радам. УЦР ультиматум відхилила і зажадала беззастережної капітуляції. З вечора 29 січня у столиці поновилися збройні сутички, які точилися на Печерську, де розташований «Арсенал», на Шулявці, Деміївці, у центрі міста. Київське січневе повстання було придушене УЦР 4 лютого, але в цей час до столиці вже підходили більшовицькі загони Муравйова, зупинити які вийдуть студенти і гімназисти, котрі прославлять себе боєм під Крутами. Після п’ятиденного артилерійського обстрілу Муравйовим Києва окупанти захоплять місто. За вже готовими списками вони влаштують справжню різанину українських патріотів і офіцерів. Вбиватимуть також за мову, вишиванку, козацький чуб.

Реконструктор Андрій Ковальов назвав відтворення подій більш як столітньої давності живим уроком історії не тільки для дітей, а й для дорослих. Він, як і інші учасники заходу, проводить паралелі між подіями того часу й сьогоднішніми. Їх багато — це і новітня війна, розв’язана Росією проти України під тими ж гаслами «збирання русскіх земель», цинізм і небачена жорстокість окупантів, звіряча ненависть до усього українського, популізм, перетворення фейків на зброю масового ураження.

— Тоді низка стратегічних і тактичних помилок політиків, аполітичність і небажання частини населення підтримати українську владу призвели до втрати української державності, — каже реконструктор Владислав. — Нині маємо згуртуватися проти російської агресії, а вона не лише збройна, а й гуманітарна, культурна, інформаційна, аби цього не допустити у XXI столітті.

Бій за «Арсенал» відтворили історики з Центру історії Вінниці та ВІК «Повстанець». Реконструкція подій поблизу станції метро «Арсенальна» відбулася вчетверте. Було використано автентичний військовий одяг, гвинтівки, кулемети, гармати доби національно-визвольних змагань 1917—1921 років та холості патрони.

Після завершення реконструкції її учасники та сотні містян провели факельну ходу на честь патріотів, загиблих у бою з червоними загонами Муравйова під Крутами наприкінці січня 1918 року. Колона пройшла від метро «Арсенальна» до Аскольдової могили, де були поховані студенти, які ціною власного життя затримали наступ російських окупаційних військ на Київ.

Фото зі сторінки у Фейсбуці Андрія Ковальова.