Солом’яні брилі, оригінальні сумки, дівочі віночки, шкатулочки, хлібниці, дідухи, янголи, дзвіночки — це далеко не повний перелік витворів рук майстрині Тетяни Галах (на знімку) із міста Сарни, що на Рівненщині. В її кокошниках, виплетених із соломи, виступає художній колектив «Водограй» ВПУ № 22 міста Сарни, а в солом’яних капелюхах танцюють вихованці відомих хореографічних колективів. Є вони і в Польщі.
Виросла Тетяна в селянській родині. На хуторі серед мальовничої природи пройшли безтурботні роки її життя. Зі сльозами на очах згадує зимові вечори, коли батько читав їй із сестрами «Кайдашеву сім’ю», «Харитю», «Кобзаря». Саме від нього успадкувала любов до праці. Тато хоч би за що брався, все вдавалося. Тож і роботи Тетяни Галах завжди акуратні, їх називають філігранними.
— З дитинства мріяла про професію вчителя. Але після закінчення школи доля привела мене в Сарни. Майже 20 років працювала на меблевій фабриці. У тяжкі часи, коли фактично не платили зарплати, розрахувалася. Тоді директорка Сарненського будинку дітей та молоді Галина Бікус запропонувала вести один із гуртків. Викладати ткацтво або вчити дітей робити вироби з соломи. Вибрала другий. Адже через брак коштів у БДМ так і не придбали ткацький верстат, — згадує Тетяна Галах. — Улітку 2000 року мене запросили на роботу до ВПУ № 22 міста Сарни. Погодилася. Як майстер виробничого навчання вчила учнів виготовляти із соломи вишукані речі. Вихованці охоче відроджували народні промисли.
— Попри те, що вже не працюю, свої вміння передаю дітям на майстер-класах, які проводжу в школах. Бувала в багатьох — великих і маленьких. Але, зізнаюся, таких учнів, як у Сарненській ЗОШ № 3 І—ІІ ступенів, не зустрічала. Це заклад, де діти цінують учителя, народну творчість. Вони дуже виховані, — розповідає майстриня. — На майстер-клас прийшли 40 школярів разом із директоркою та вчителями. Працювали всі разом. Солому і деякі вироби для презентації принесла із собою. Адже готувати сировину починаю ще в червні. Її обов’язково треба сортувати. З-поміж різних видів соломи перевагу віддаю житній. Вона міцніша й має багато відтінків. Тому її не потрібно фарбувати. Тож якщо хтось захоче зробити виріб сам, матеріали потрібно підготувати завчасно, ще з літа.
Першу персональну виставку художніх виробів із соломи Тетяни Галах презентували в районному історико-етнографічному музеї міста Сарни у 2013 році. А торік її роботи побачили на виставках у Рівному, Острозі, Луцьку, Зарічному, селах Волоша та Кураш...
— Колись у наших батьків не існувало традиції прикрашати ялинку на Різдво. Ставили Дідуха. Він захищав оселю від злих духів, приносив злагоду до родини, сприяв затишку та миру в домі. Його встановлювали на покуті — найпочеснішому місці в оселі. Солом’яний сніп і сьогодні може стати повноцінною прикрасою дому. Також із колосків можна власноруч зробити різдвяний вінок, який вішають на вхідні двері. А ще — новорічні іграшки, підставки для свічок, обереги, — розповідає майстриня із Сарн. — Згідно з традиціями наших дідусів-бабусь, дідух потрібно було завжди спалювати після Різдвяних свят. Вірили, що він може втягувати в себе всю енергетику в домі — як хорошу, так і погану. Тільки таку красу шкода палити. Тож після Різдвяних свят просто виношу свого дідуха надвір, щоб провітрився. Багато оберегів і талісманів сьогодні неза-служено забуто. А марно — солом’яні вироби мають сильну енергетику.
Сарни.
Фото Василя СОСЮКА.
