21-річний Ростислав Калацинський, студент Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, якось прогулювався столичним бунтівним Майданом і почув оголошення про набір волонтерів. Недовго думаючи, хлопець вирушив до Будинку профспілок, де розмістився штаб Євромайдану. Біля входу в будинок побачив перелік послуг, які тут можна отримати: інформцентр, агітаційні матеріали, обігрів, поселення, теплий чай та їжа. Ростик вирішив допомогти на кухні.

Перше враження від побаченого хлопця просто шокувало. «Таких запасів чаю, консервації, ковбаси та хліба я в житті не бачив. Це нагадує армійський харчоблок», — ділиться враженнями Ростислав. Лише згодом він збагнув, що це ще не багато продуктів, адже нагодувати потрібно численне сімейство Євромайдану.

На кухні, куди потрапив новоспечений волонтер, ніхто не вештася без діла: хтось канапки нарізав, хтось консерви відкривав, а хтось гречку з м’ясом у великих казанах мішав. Час від часу хтось для розрядки вигукував: «Слава Україні!» — і лише тоді люди на мить підіймали голови, відповідаючи: «Героям слава!».

Ростислава одягли, наче хірурга (на знімку), в халат, медичні рукавички та шапочку. Після цього він обережно взяв до рук ножа і почав «операцію» з бутербродами. Навпроти нього стояла дівчина із Запоріжжя, вона приходить сюди щовечора, бо розуміє: самим скандуванням ситий не будеш.

Згодом, розкладаючи по тарілках гречку з м’ясом та овочами, хлопець познайомився з москвичкою. На запитання студента жінка відповіла коротко: «Приехала к вам, чтобы вы не думали, что все москали только зла вам желают».

За кілька годин роботи хлопець вирішив вийти, як то кажуть, у народ: роздати мітингувальникам їжу, перекинутися словом та подивитися на виступи. Біля входу в будинок уже вишикувалася черга охочих підкріпитися, а також волонтерів, які з повними тацями їжі ледве проходили між людьми. Емоції, що вирували довкола, важко передати словами. «Ой, дякую. А можна ще один бутрик?», «А ми не будемо. Місцеві», «О, я такий голодний. Дякую вам», «А з чим там бутерброд?», «Ура, ми врятовані — чай!» — лунали звідусіль голоси.

Цей день, проведений на польовій кухні Майдану, назавжди закарбується і в пам’яті, і в серці Ростислава. 

Київ.

Фото автора.