Пігмаліон і «Вікторія»

Головна прикмета машини — двері: вони відкриваються, як крила птаха, — нагору, вручну та натисканням кнопки з відстані до 20 метрів. Віктор Семенович гордо заявляє: «Такі двері —  моя пристрасть, бачив схожі, коли вже зробив свої, тож — жодного плагіату. Взагалі намагаюся, щоб конструкція авто була унікальною!».

Спочатку «суперкар» назвав «Вікторією»: «Щоб зробити машину, потрібно подолати страшенні труднощі, лінощі. Адже «Вікторія» — це перемога над самим собою», — пояснює майстер. З огляду на нові правила в ДАІ, за документами авто — просто «саморобний транспортний засіб», але Віктор Семенович надав йому «національної ідентичності»: авто прикрашають емблема «Сам зробив» і прапори України.

«Машина відображує моє бачення світу», — констатує Філоненко. Конструктор ще у 70-ті обзавівся «Жигулем», тому у власних «колесах» не було потреби. «Я до всього був небайдужий. Випускали «Москвич» — десятки років ту саму модель, з незначними змінами, вона вже оскому набила! От і вирішив зробити автівку сам». Майстер показує великі натруджені руки: технології прийшли в 90-ті роки, а до цього в нього, фактично, були тільки ручні ножиці для металу, примітивний зварювальний апарат, молоток і зубило.

Онук конструктора Олексій показує світлину з першою версією «Вікторії» — рідкісного в СРСР перламутрового відтінку. З того часу авто неодноразово удосконалювалось: «І фари мінялися, і двері, й колір машини: сріблистий був, червоний. Спочатку Віктор пофарбував машину лаком для нігтів — ціле цебро купив!» — сміється дружина майстра Галина Іванівна. «Казали, що я років на 20 випередив наш автопром, моя машина була, як Бельмондо, серед транспорту! Як тільки виготовив її, одразу журналісти помітили, їздив до Москви на передачу «Це ви можете», у всесоюзних пробігах брав участь, купа грамот залишилася», — зізнається конструктор цього дива.

Дивно, але вищої освіти у Філоненка немає: закінчив десять класів та техучилище, хотів вступити до архітектурного інституту, але не склалося. Попри прізвище, Віктор Семенович філонити не звик: займався вільною боротьбою й авіамоделюванням, постійно брав участь у раціоналізаторських конкурсах. Пенсіонер перераховує свої трудові подвиги: «Вісімнадцять років працював водієм вантажних автопоїздів, за що одержав два ордени: Трудової Слави і «Знак Пошани». Ще 18 років був на шахті гірником з ремонту гірських виробок і майже десять — малярем з фарбування машин».

Але конструктор-самоук зазначає: «Щоб самому виготовити автомобіль, потрібні певні навички. Я вмів малювати, ходив до художніх салонів і спеціальних гуртків. Удосконалювався постійно, безліч ескізів робив... Дуже важливо, щоб виріб був естетично привабливим». Віктор Семенович навіть працює як справжній скульптор: свою «Галатею-Вікторію» «ліпить» на самоті.

Кермо улюбленої «Вікторії» не довіряє нікому. Через сучасні порядки, вірніше, — безпорядки, «суперкар» дедалі частіше залишається припаркованим біля будинку. «По-перше, бензин дорого, а по-друге, — зараз таке на трасах коїться, що не можеш себе убезпечити, навіть дотримуючись всіх правил», — обурюється пенсіонер. Водночас Віктор Семенович певен, що авто — веління часу, і сучасній людині обійтися без нього дуже важко.

Тепер журналісти зачастили до конструктора: «Це перетворюється на якесь шоу! А мені прикро, що нічого не зрушується з місця. У нас дуже енергійна молодь, просто енергію цю потрібно спрямувати в потрібне русло. Разом з тим вони байдужі до всього, і причина того — у відсутності патріотизму», — наголошує дончанин.

Мрія Віктора Філоненка — зібрати талановитих фахівців, щоб ті винаходили щось на благо суспільства. Пенсіонер проводжає очима літак і розмірковує: «А чому б мені не вести гурток для дітей? Непогано було б зі школярами займатися. Тепер такого майже немає, хоча на тому, щоб передавати знання від покоління до покоління, ґрунтується розвиток суспільства».

Донецьк.