Водночас 45,3% вже відчувають позитивні зміни, які відбулися в їхньому населеному пункті завдяки реформі. Такі дані озвучили під час круглого столу «Децентралізація 2020. Турборежим», який відбувся в Інституті Горшеніна.

Парламентська більшість виступає не просто за продовження змін, а наголошує, що децентралізація має добігти свого логічного завершення, тобто мають бути ухвалені зміни до Конституції, і не збирається відкладати це у довгу шухляду.

Те, що нині виникають певні точки напруження, якраз і свідчить, що процес затягнувся, переконаний народний депутат, голова партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко. Серед таких точок він назвав, зокрема, процес формування об’єднаних громад. «Ті, хто хотів об’єднатися, скористалися процесом добровільності. Залишилися ті громади, що не хочуть, або в яких є певний політичний момент. Нині в Міністерстві розвитку громад та територій тривають активні консультації щодо затвердження перспективних планів. Але ми спостерігаємо дуже цікавий процес, коли під час обговорення в міністерстві згода є, а потім представники громад повертаються в регіон, там щось відбувається і народжується новий Перспективний план, не узгоджений ні з міністерством щодо спроможності, ні зі здоровим глуздом», — зауважив він.

О. Корнієнко, нагадавши, що попередній текст змін до Конституції був відкликаний, додав, що нині тривають дискусії з представниками місцевих органів влади, їх асоціаціями, вітчизняними та міжнародними експертами. «Ми й далі будемо дискутувати, бо нині трохи по різному дивимось на процеси. Відповідно до цього й буде фіналізуватися текст», — сказав він, зауваживши, що найбільше дискусій виникає навколо функціонування інституту префекта: «У місцевого самоврядування виникають побоювання щодо посилення контролю. І тут ми маємо знайти модель, яка була б сприйнята. Наша позиція в тому, що країну не можна залишити без механізмів впливу з боку держави. Тим більше, коли нещодавно місцеві органи влади ухвалювали рішення, які мали сепаратистський характер».

Окремо, на думку голови партії «Слуга народу», має відбутися дискусія щодо можливості відкликання місцевих депутатів та міських голів за народною ініціативою. Нині такої можливості фактично немає, але вона обговорюється в рамках пакета законопроектів щодо народовладдя.

Стосовно термінів ухвалення змін до Конституції, то О. Корнієнко зауважив: «У нас є ціла сесія, щоб спрямувати документ на висновок до Конституційного Суду. Темпи розгляду проектів в КС теж дуже різні, у середньому півтора-два місяці. Якщо висновок ми можемо отримати у травні-червні, то спрямувати в суд документ маємо на початку березня».

Торкнувшись місцевих виборів, які мають відбутися у жовтні 2020 року, народний депутат зауважив: «Якщо на початку четвертої сесії у вересні ми приймемо остаточно ці зміни, то вибори відбуватимуться вже зі зміненою Конституцією. Але розуміючи, що є певний ризик по часу, паралельно йде процес вдосконалення законодавства. Ми спробуємо провести вибори восени в оновленому адміністративно-територіальному устрої. Тобто буде завершено процес об’єднання громад і укрупнення районів. Тоді вибори відбуватимуться в схожому устрої, який потім зафіксує Конституція», — сказав О. Корнієнко.

Народний депутат Ірина Верещук («Слуга народу», міський голова Рави-Руської в 2010—2015 роках) акцентувала увагу на фінансовій спроможності об’єднаних громад. За її словами, більшість уже створених громад не є спроможними, а оскільки з Конституції хочуть прибрати таке поняття, як делеговані повноваження, то люди хочуть розуміти, де ті джерела для наповнення місцевих бюджетів, де ті точки росту на територіях.

Щодо інституту префекта І. Верещук зауважила, що зміни до Конституції не можуть вирішити всі питання, вони лише задають рамки, потім мають бути відповідні закони. «Думаю, ми знайдемо консенсус, бо якщо головне завдання префекта, щоб держава не розвалилась через сепаратистські прояви, то чітко регламентований нагляд повинен бути. Має також бути чітко зрозуміло: що робить і що не робить префект, за що він нестиме відповідальність, якщо він перевищить свої повноваження», — сказала вона, додавши, що те саме стосується й переліку областей, який було прибрано з останнього варіанта змін до Основного Закону: «Оскільки буде окремий закон про адмінтерустрій, то саме там і буде прописано механізм утворення, ліквідації, сецесії (лат. secessio «вихід») чи інших варіантів, які можуть відбуватися в частині адміністративно-територіального устрою. Основні завдання має виконати Конституція, решту — закони».

Утім, для змін в Конституцію потрібен не просто компроміс, а консенсус, переконаний перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Роман Лозинський («Голос»).

Він не заперечує необхідності зміни до Конституції, але пропонує зосередитись виключно на питаннях децентралізації, залишивши за дужками питання, які можуть підірвати довіру громадян до децентралізації і трактуватися як крок до федералізації, як то вилучення переліку областей з тіла Конституції. До того ж не треба забувати, що Крим у нас анексовано, а на Донбасі триває війна.

Щодо префектів, то держава повинна мати інститут контролю за органами місцевого самоврядування. Але той варіант, який був прописаний у попередньому проекті змін до Конституції, зокрема відсутність певних рамок, може бути дуже небезпечний, переконаний Р. Лозинський. «Там створювався нагляд не лише за дотриманням Конституції, створювались також великі можливості і загрози для підміни собою місцевого самоврядування», — наголосив народний депутат.

На думку народного депутата Альони Шкрум («Батьківщина»), ідеальних змін до Конституції не буває, тож потрібно шукати баланс інтересів. «Тут нам не обов’язково вигадувати велосипед. Зрозуміло, що кожна країна має свої особливості, але дуже багато країн уже знайшли такий баланс», — сказала вона, додавши, що нам може бути корисним досвід Франції. Де префект є контролером над місцевою владою лише в частині національної безпеки, недопущення сепаратизму, загроз економічної, національної або соціальної чи культурної безпеки. «Але тут треба знайти баланс між м’яким контролем і величезним втручанням», — констатувала А. Шкрум.