Мої знайомі дуже хотіли мати сина і навіть ім’я вибрали — Василь, але Бог послав їм доньку. Дівчинку в метриці записали Василиною, але звали малу Вася.
І ось якось узимку Василина з мамою їдуть в автобусі, а навпроти них сидить бабуся. Волосся в дівчинки сховано під шапочкою, яка більше підходила б для хлопчика. Бабуся, зворушена спогляданням чарівної Василинки, вимовляє:
— Ой, який гарний хлопчик!
— Я не хлопчик, я дівчинка, — ображається Василинка.
— Ой, яка гарна дівчинка, — виправляє свою помилку бабуся. — А скажи, як тебе звати?
Василина вже задоволено відповідає:
— Вася!
Зібрав Ярослав БОРСУК.
Підгайці
Тернопільської області.
