Озеро Світязь посушливою осінню 2019 року.
 


Такий вигляд мало озеро Світязь восени 2008 року..,



а так восени посушливого 2019-го.

Фото Максима СОЛОНЕНКА та із соціальних мереж

В останні два роки ми спостерігаємо значне пониження рівнів води у Шацьких озерах. Звісно, постає запитання, яка ж причина їх обміління і що слід очікувати наступними роками? Є різні думки і погляди на цю проблему. Серед них називають зміни клімату, будівництво Хотиславського кар’єру в Білорусі в безпосередній близькості від озер, зрошення плантацій лохини, площа яких постійно зростає, буріння свердловин населенням та збільшення кількості відпочивальників, неефективна робота меліоративних систем та інші.  В області, завдяки Гідрометеослужбі, структурам, що займаються проектуванням, будівництвом та експлуатацією водогосподарських об’єктів, накопичена достатня база даних щодо атмосферних чинників, стоку з водозбірних площ, рівнів ґрунтових і підземних вод, а також фільтраційних властивостей водоносних горизонтів. Що показують ці дані?

Дощів стало менше, а погода — спекотнішою

Проаналізувати ситуацію ми попросили відомого на Волині фахівця, інженера-гідротехніка Тараса Корнійчука (на знімку), який майже чотири десятиліття пропрацював на керівних посадах у водогосподарських організаціях області.

Так, згідно зі спостереженнями протягом 70-х років на метеостанції «Світязь», річна кількість опадів змінювалася від 409 до 976 мм. Різною вона була і по окремих циклах років. Так, за середньорічної за весь період спостережень кількості опадів — 598 мм, в 1965—1974 рр. у середньому випало 704 мм, в 1982—1986 рр. — 517 мм, в 2006—2017 рр. — 650 мм. 2018 року кількість опадів становила 586 мм, або на 101 мм менше, ніж 2017 року, а 2019-го випало 505 мм, що на 81 мм менше, ніж 2018-го. Тобто в 2018 році на територію парку випало на 49,5 мільйона кубічних метрів води менше, ніж 2017 року, а 2019-го ще на 39,7 мільйона менше, ніж 2018-го. Не виключено, що 2018—2019 рр. є початком маловодного циклу років.

Змінними є і середньорічні температури повітря. Як в цілому на земній кулі, так і в районі Шацького природного парку має місце її постійне, а особливо в останні роки, підвищення. У зв’язку зі зміною кількості опадів та температури повітря коливаються і обсяги припливу води у водні об’єкти (річки, озера) з їхніх водозбірних площ. Так, за середньорічної величини в північній частині області за весь період спостережень — 96 тисяч кубічних метрів з одного квадратного кілометра, 2018-го він становив майже 65 тисяч, а 2019-го лише приблизно 31 тисячу.

З водної поверхні водойм залежно від їхніх площ, глибин, захищеності від вітру в середньому за багаторічний період випаровувалося від 600 до 700 мм шару їх води, що становить майже 44 млн м3 з усіх Шацьких озер з загальною площею 6,3 тис. га. Найбільший шар випаровування на озерах з великою площею, а саме Світязя, Пулемецького, Луки, Люцимера, найменше з озер з невеликою захищеною від вітру площею. В багатоводні роки з високою вологістю повітря випаровування з водних об’єктів зменшується на 10—15 відсотків, а в маловодні з вищою температурою та нижчою вологістю повітря — збільшується на 15—20 відсотків. Випаровування з водної поверхні відбувається, в основному, в теплі періоди року (з квітня по жовтень) і досягає в окремі місяці 150 мм шару води. 2018 року з озер з великою площею випаровувалося майже 820 мм, 2019-го — 850 мм, з озер з малою площею відповідно майже 710 і 730 мм. З Шацьких озер обсяг втрат на випаровування порівняно з середньорічною величиною 2018 року збільшився на 7,6, а 2019-го  на 9,5 мільйона кубометрів. У зв’язку з глобальним потеплінням випаровування як з поверхні суші, так і з водойм збільшуватиметься.

Підземні ріки теж обміліли

Основними водоносними горизонтами зони водообміну та водокористування на території парку є ґрунтовий в четвертинних відкладах і підземний у тріщинуватій зоні мергельно-крейдяної товщі. Сезонне синхронне коливання рівнів ґрунтових і підземних вод, з підняттям у холодні періоди року та пониженням у теплі періоди, показують про їхній тісний гідравлічний взаємозв’язок та залежність від погодних умов у районі парку і передусім від кількості опадів та температури повітря. При загальному ухилі підземного водного потоку з півдня на північ 0.0005 та усередненому коефіцієнті фільтрації водоносного горизонту — два метри на добу, приплив та відплив води з озера

Світязь, при його поперечному перерізі 63,6 тисяч м2, за рік становить 23.2 тис. м3, що відповідає одному міліметру шару води в озері. В залежності від рівнів ґрунтових і підземних вод на територіях, прилеглих до озера, та рівнів у ньому величини припливу та відпливу підземних вод можуть змінюватися в декілька разів і в бік збільшення,  і зменшення. Але істотного впливу на водний режим озера вони не мають через незначний, порівняно з змінами опадів та випаровування, розмір. Оскільки площі поперечних перерізів інших озер Шацької групи менші, то, відповідно, менші в них припливи та відпливи як підземних, так і ґрунтових вод.

Для водопостачання населення та господарської діяльності в межах парку щорічно забирається з ґрунтового та підземного водоносних горизонтів до 90 тис. м3 води, з яких понад 90 відсотків через вигрібні ями, різні відстійники та поля фільтрації повертаються в ґрунтові води, а з них в пов’язаний з ними підземний водоносний горизонт. Кількість надходжень у ґрунтові води збільшують і відпочивальники, які споживають переважно привозні напої. Істотних змін в обсягах використання вод, порівняно з попередніми роками, в 2018-2019 рр. не відбулося.

Вплив кар’єру поки що мінімальний

З Хотиславського кар’єру вода відкачується електронасосом продуктивністю 200 м3 на годину, або 1,7 млн. м3 на рік, що рівнозначно обсягу 3.5 мм опадів на територію Шацького природного парку. Оскільки вода в кар’єр тече не тільки з боку парку, а з усіх його сторін, а відкачування води проводиться періодично в компенсуючий канал-відстійник, розташований на віддалі 200 метрів від кар’єру з боку Волинської області, з якого значна частина відкачаної води фільтрується назад у кар’єр, то обсяг припливу в нього вод зі сторони парку не перевищує одного міліметра опадів на його територію та одного відсотка обсягу води від зменшення опадів в 
2018-2019 рр. Змін в обсягах відкачування води з кар’єру, які могли би вплинути на водний режим озер в два останні роки, порівняно з попередніми, не було.

Більшість Шацьких озер мають водозбірні площі, приплив з яких має велике значення для їхнього водозабезпечення. В середньому за період спостережень у Шацькі озера він становив 17,1 мільйона м3, 2018 року порівняно з ним зменшився на 5,8, а 2019-го на 12,1 мільйона м3. Співвідношення водозбірних площ до площ озер є різним і, відповідно, є неоднаковим їхніх вплив на водний режим озер. Одне з найменших вказаних співвідношень є по озерах Світязь і Пісочне, яке становить — 1.5, по Пулемецькому  — 3,3, по Люцимеру — 5,5, по Острів’янському — 7,0, по Кримному — 35,9, по Чорному другому — 3,6. Тому є різними і обсяги припливу води з них.

Співвідношення обсягів опадів на поверхню озер, припливу з водозбірних площ та випаровування в середньому за багаторічний період та 2018 і 2019 рр. таке:

Вологи випаровується більше, ніж повертається

Наведені розрахунки показують, що в середньому за багаторічний період по всіх озерах (крім озера Луки, стік з водозбору, якого після будівництва Копаївської осушувальної системи надходить до річки Копаївки поза озером) надходження від опадів та приплив у них з водозборів перевищує випаровування з водної поверхні озер, завдяки чому здійснювався в них водообмін та була можливість подавати воду з озер Пулемецьке та Острів’янське для рибного господарства Ладинка. Така ж ситуація була й на Світязі, вода з якого через канал поповнювала озеро Луки. Внаслідок зменшення припливу та збільшення випаровування в цілому за 2018 рік баланс між надходженням і втратами був від’ємним по озерах Світязь, Луки, Пісочне, а в 2019 році, за подальшого зменшення опадів та припливу і збільшення випаровування, баланс став від’ємним на всіх озерах, крім Кримного, що і обумовило їхнє обміління.

Як показують постійні заміри на озері Світязь та періодичні на інших озерах у холодні періоди року, внаслідок перевищення надходжень від опадів та припливу з водозборів над випаровуванням рівні в них підвищуються, а в теплі періоди, за винятком місяців з великою кількістю опадів, через перевищення випаровування над надходженнями, понижуються. Так, при різниці між випаровуванням та надходженням від опадів і припливу за квітень — листопад 2018 року — 338 мм рівні води в озері Світязь понизилися на 33 см, за грудень 2018 — березень 2019 року при перевищені неадходжень над випаровуванням на 161 мм — підвищилися на 17 см, за квітень-жовтень при перевищенні випаровування на 388 мм, рівні понизилися на 38 см. За листопад 2019 — січень 2020 року, при опадах 118 мм, від втрат через високі для цього періоду температури повітря (на 3.4 градуси вищі, ніж у вказаних місяцях 2018—2019 років), рівні води в озері підвищилися лише на 6 см і на 1-ше лютого були нижчими, ніж на відповідну дату минулого року на 28 см. У цілому за два останні роки рівні води в озері, внаслідок зміни погодних умов, понизилися на 35 см. Компенсуючого припливу напірних підземних вод, про що стверджують автори Концепції програми збереження Шацького поозер’я, не відбулося. При погодних умовах, аналогічних 2018-2019 рр., 2020-го і в наступних роках слід очікувати подальшого зниження рівнів води в озерах та погіршення їхнього екологічного стану.

Навряд чи сприятиме відновленню рівнів в озерах розроблення програми Регулювання гідроекологічного балансу для збереження озер Шацької групи, річкового та водно-болотних комплексів Полісся, на основі недостовірних даних та необґрунтованих і суперечливих тверджень, щодо впливу на водний режим озер як природних, так і антропогених чинників, наведених у Концепції програми. Оскільки збільшити кількість опадів і припливів, зокрема підземних вод, з водозбірних площ та зменшити випаровування з озер можливості немає, то для відновлення рівнів та збереження озер, і перш за все озера Світязь, необхідно створити можливість та забезпечувати, за потреби, їхнє поповнення водними ресурсами з-за меж водозбірних площ озер.

І все-таки вихід є

Єдиним реалістичним варіантом поповнення озер є самотічна подача води з верхів’я річки Прип’ять, у водозборі якої розорювання земель мінімальне, і немає підприємств, які забруднюють навколишнє середовище. Обсяги стоку річки Прип’ять можуть бути збільшені за рахунок подачі води існуючою насосною станцією з річки Західний Буг, якщо їхня якість відповідатиме екологічним вимогам. Для подачі вод з річки Прип’ять потрібно відновити раніше існуючий канал між річкою та озером Світязь протяжністю до дев’яти кілометрів. та побудувати водорегулюючі споруди на ньому, вартість робіт яких не  перевищуватиме вартості розробки вищевказаної Програми. Для підтримання рівнів в озерах на відмітках, сприятливих для них та прилеглих територій, слід провести додаткові роботи на спорудах, що розташовані на витоках з озер, з метою недопущення витікання води при рівнях, що нижчі за нормальні для них. Для покращення водозабезпечення озера Луки доцільно вжити заходів з відновлення припливу з його водозбірної площі. Виконання вказаних заходів та робіт належить до компетенції обласних і місцевих органів влади та господарюючих на території парку суб’єктів. 

Як змінюватимуться рівні в озерах внаслідок їхніх дій та зміни погодних умов буде видно вже влітку цього року.

Тарас КОРНІЙЧУК, інженер-гідротехнік.