Місто багате на музеї. Та Героїв Небесної Сотні — привертає увагу здалеку. Символічно, що розташувався на знаковій вулиці — імені першого голови ОУН Євгена Коновальця. Приміщення навіть зовні відображає буремні події кінця 2013-го — початку 2014 року в країні. Шини, бруківка, барельєф Кобзаря, сцени протистоянь на столичному Майдані і янголи-охоронці при вході (на знімку; вгорі — Герої Небесної Сотні Віктор Прохорчук, Олександр Капінос, Роман Гурик та Валерій Брезденюк).
Відвідувачів тут щодня багато, але 20 лютого — особлива дата. Від ранку – дорослі, школярі та навіть дошкільнята. Затримуються біля кожної з пам’яток. Бо то не просто експонати, а безпосередньо передані майданівцями та їхніми родичами: пробиті кулями намети, розписані патріотами стяги, закривавлені медичні ноші. Інсталяції з бруківки та шлемів, захисні щити, одяг та інші особисті речі учасників спротиву.
З портретів на стінах споглядають на гостей Герої Небесної Сотні. Фотоілюстрації сутичок. Муляж важкопораненого активіста на ношах у санітарному наметі — наче справжній. Осколки снарядів. Наплічник одного з наймолодших Героїв Небесної Сотні — франківчанина Романа Гурика, із обгортками від цукерок усередині...
Байдужими звідси не виходять. А наче окриленими. Діти розпитують про того чи іншого Героя. Дорослі додають свої спогади про Майдан, приносять пам’ятні речі. Музей від того ще більш динамічний.
Ініціатор створення музею та його натхненник — івано-франківський художник Роман Бончук. Заручився підтримкою народного депутата восьмого скликання Олександра Шевченка, котрий виділив для цієї мети приміщення.
Проекти допомагають втілювати волонтери, родичі загиблих на Майдані, побратими.
Музей поповнюється новими пам’ятками. Історія Революції Гідності ще не дописана. Герої Небесної Сотні виходять на інший вимір, щоб своїм прикладом окрилювати інших, додавати віри в перемогу.
Фото автора.
