До неї одразу лягли живі квіти.
Своєрідна година пам’яті відбулася у приміщенні цього навчального закладу. Крім учнів і педагогів, тут зібралися родичі полеглого героя, його друзі, знайомі, небайдужі земляки. Тримаючи в руках свічки, вони згадували яскравий життєвий шлях справжнього патріота України.
Після закінчення школи Олександр Лукаш навчався у професійно-технічному училищі, працював у локомотивному депо обласного центру. Вперше вдягнув солдатський однострій, коли проходив строкову службу в навчальному центрі «Десна». Там опанував ратну справу настільки досконало, що вже передавав її премудрості іншим, ставши інструктором.
Ті навички знадобилися йому і пізніше, коли у 2014-му давав відсіч терористам і загарбникам на Донбасі у складі 16-го окремого мотопіхотного батальйону. Після демобілізації повернувся додому, та не міг спокійно спостерігати за тим, як чобіт окупанта топче рідну землю. Тож знову пішов на службу до Збройних Сил України за контрактом.
А в грудні 2016-го 51-річний командир зенітно-ракетної установки 92-ї окремої механізованої бригади сержант Олександр Лукаш поліг смертю хоробрих. Він загинув внаслідок масованого мінометного обстрілу позицій наших бійців поблизу Красногорівки на Донеччині. Поховали захисника України на Алеї героїв у Полтаві. Та земляки в рідному селі також пам’ятатимуть його завжди.
Полтавська область.
Фото з сайту Гадяцької міськради.
