Та дехто сприйняв цю перебудовчу реформу як трамплін для власної кар’єри та реалізації особистих фінансових можливостей.
Основоположним завданням децентралізації є створення успішних, самодостатніх громад із новою якістю життя. З сучасною інфраструктурою і доступністю послуг, Новою українською школою та амбулаторіями з телемедициною. Спільного дому з новозбудованими дорогами і тротуарами, доглянутими зонами відпочинку та якісним вуличним освітленням. Не кажучи вже про екологію, відремонтовані водогони та очисні споруди, переробку сміття і чистоту річок. Іншими словами, створення достойних умов для проживання членів громади, демотивації молоді їхати на заробітки на користь створення сімей та робочих місць в Україні. І найголовніше — стимулювання цієї групи до започаткування власних бізнесів, наповнювачів місцевих бюджетів.
Але чи готові були наші люди до конструктивного об’єднання і створення справді успішних громад на старті? Будемо відверті, переважна більшість — ні. Голів зазвичай вибирали ще за радянськими лекалами. Тому у багатьох випадках ОТГ очолили колишні районні функціонери, котрі зметикували, що попередні годувальниці скоро зачиняться. Нині же, спостерігаючи за відсутністю реальних змін, зростання загального достатку, впровадження інфраструктурних проєктів, громада починає розуміти свою міру відповідальності за спільне майбутнє.
Напевно тому до кореспондента «Голосу України» й звернулися члени Глибоцької ОТГ на Буковині, котрі прагнуть реальних дій, а не самопіару, а також члени місцевого осередку «Слуги народу». Їх підтримує і депутат-мажоритарник з округу, куди входить Глибоцький район, — Георгій Мазурашу.
Динаміка занепаду
Глибоцька ОТГ була створена однією з перших у 2015 році. Вона об’єднала в своєму складі смт Глибока, с. Червона Діброва (650 жителів) та с. Михайлівка (750 жителів) Глибоцького району. Загалом — 9437 мешканців.
Головою обрали Григорія Ванзуряка, досвідченого, у тому числі щодо змін політичних партій та течій, загартованого у владних баталіях провінційного рівня чоловіка.
Свою ОТГ Ванзуряк називає однією із найуспішніших. Проте економічне зростання, про яке він говорить, зав’язане, на мою думку, на тому, що смт є центром Глибоцького району. Це локація основних платників податків. І переважно бюджетна сфера РДА зі всіма структурними підрозділами, районна рада, відділення поліції, прокуратура, управління СБУ, пенсійний фонд, центр зайнятості. А відповідно до чинного Податкового кодексу, податок з доходів фізичних осіб сплачується до бюджету території, на котрій провадиться діяльність.
Та, на жаль, на території Глибоцької ОТГ за останні 5 років не з’явилося жодного реального бюджетоутворюючого підприємства. Про це свідчить навіть інфографіка, виставлена на сайті ОТГ. Сегмент «підприємництво» там трохи ширший за лінію на моніторі у реанімації, коли лікарі вже безсилі.
Чи не єдиним розпіареним головою підприємством є кооператив «Добрі ґазди», де, до речі, пан Ванзуряк має 16%.
Також Глибоцька ОТГ далека від лідерів за основними показниками надходжень власних доходів на одного мешканця ОТГ. Як і за середнім розміром капітальних видатків на одного мешканця без урахування власних надходжень бюджетних установ. Проте вона є лідером серед ОТГ, у яких найбільша питома вага видатків на утримання апарату управління. Штатна чисельність апарату Глибоцької ОТГ — приблизно 60 осіб. Стільки ж налічує і штат РДА. Але основні структурні підрозділи Глибоцької ОТГ створено саме у тих сферах, котрі фінансуються виключно з державного бюджету, одночасно фактично уникаючи відповідальності за соціальні напрями.
Тому не дивно, що у Глибоцькій ОТГ досі не створено відділу соціального захисту, відділу у справах дітей, територіального центру соціального обслуговування, відділу культури. А навіщо витрачатися на них, адже вони не становлять ані електорального, ані економічного інтересу?
Очисні споруди, яких нема
Історія з очисними спорудами у Глибокій — справжня епопея з елементами кримінальної драми. Питання реконструкції очисних постало ще у 2008 році, коли була перша повінь. Тоді уряд Тимошенко щедро виділяв кошти на ліквідацію наслідків. Прем’єрка навіть прилітала сама.
На місцях терміново шукали, куди освоїти гроші. Григорій Ванзуряк тоді перебував на посаді голови районної ради. Було прийнято рішення реконструювати зруйновані очисні споруди. На той час, щоб їх повернути у робочий режим, потрібно було вкласти як мінімум 100 тисяч гривень. Вирішили проводити реконструкцію. Та здебільшого мало що робилося. Очисних нема і досі, а нечистоти зливаються просто ручаями у річку Дерелуй, а звідти у Прут. А це, за оцінкою фахівців, приблизно 400—500 кубів нечистот щодоби. Інша партія потрапляє за 200 метрів у канаву, а вже звідти в Серет і щасливо пливе у Румунію.
Але тоді, розробивши проєкт, замість реконструювати старі, почали будувати нові на куті, який у Глибокій називають Мельниця. На це був виділений понад мільйон гривень. Найняли фірму.
«Вона вирила котловани, забетонувала, але на цьому все зупинилося. Хоча навіть було замовлене обладнання, яке завезли у 2009—2010 роках. Але виникла нова ідея — перейти на біотал. Мовляв, механічне очищення нечистот — це застаріла технологія. Одразу ж алярмово розробляють проєкт з біоталу, затверджують і знову наймають ту ж фірму, якій ще раз спрямовують кошти. Непотрібне обладнання досі перебуває на території комунгоспу у вигляді металобрухту. Тоді його передали на зберігання комунгоспу, і знову виділили з районного бюджету гроші додатково. У результаті очисних споруд у Глибокій як не було, так і нема», — розповідає колишній очільник комунальної сфери району.
Ще багато хто у Глибокій, крім колишнього комунальника, досі задається питанням: навіщо, розробивши другий проєкт очисних на біоталі, виділили ще понад мільйон гривень із районного бюджету? На той час мільйон гривень становив півмільйона доларів.
Ресторан при цвинтарі
Багато пересудів, пов’язаних із комунальним господарством Глибокої, викликає і туманна історія з селищним цвинтарем. Він нібито у комунальній власності, але місцеві ведуть мову про можливу оренду, право на яку віддане комусь із наближених осіб. А тому справедливо запитують, чому у такому разі кладовище впорядковують працівники комунгоспу? І чи відповідає дійсності інформація, що буцімто при цьому деякі платіжки за роботи на об’єкті виставляють якісь приватники? А ще чому для проведення поминальних обідів настійливо пропонується ресторан «Наталі», інакше можуть хороше місце і не виділити? І кому належить цей заклад, де занадто часто бачать очільника комунгоспу? Бо складається враження, що ховають, поминають і мало не відспівують одні і ті ж.
Аварійний водогін
Свого часу за добрих ґазд була побудована унікальна система водозабору, заживлена з русла річки Серет. Під руслом змонтували конструкцію з двох труб по 2,5 метра та обладнали механізми, здатні закачувати понад 3 тонни води на годину. Але у результаті повеней, неконтрольованого забору гальки з русла вони провалилися на 3 метри, зламавши фільтри. Нині технічна вода заходить у забір, як кажуть, без серйозної фільтрації.
Сподіваюся, влада планує щось змінити. А може, ні, бо навіщо, коли й така вартує 35 гривень за куб.
Кримінальна історія з утилізацією сміття
Якось Європа виділила 500 тисяч гривень на сортування сміття у Глибокій, розповідає колишній голова райдержадміністрації Микола Загарюк.
«Тоді це було майже 100 тисяч євро. І що вони зробили: закупили стару техніку, створили вигляд, ніби щось роблять, а потім заявили, що грошей не вистачає. Тому ще декілька разів виділяли кошти на сміттєзвалища, але досі нічого там не працює. А вживану техніку, схоже, закупили для того, щоб замилити людям очі. Та не вдалося, було порушене кримінальне провадження № 12012270080000118, яке ініціювала Глибоцька державна фінінспекція, і проведено експертизи», — каже він.
«Протягом 2009 року посадові особи Глибоцької районної ради, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, незаконно витратили бюджетні кошти, які виділялися на придбання контейнерів для сміття, пресу та спеціальної техніки для цеху з переробки твердих побутових відходів у смт Глибока», читаємо у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Що ж, створився великий скандал, але невдовзі справа дивним чином лягла під сукно. У 2017 році резонансну справу закрили з формулюванням: «Згідно з ч. 1 ст. 288 КПК України п. 2».
Проте Микола Загарюк, який до посади керівника району теж був правоохоронцем, переконаний, що справу необхідно повернути на дорозслідування, бо громадськість має знати, як витрачалися державні кошти. Депутат-мажоритарник від «Слуги народу» Георгій Мазурашу каже, що за потреби готовий спрямувати необхідні депутатські запити у прокуратуру.
Донори і дороги
На сайті Глибоцької ОТГ можна прочитати багато урочистих звітів про ремонти доріг. Та, схоже, вони проводяться лише на сайті та у піар-виступах голови. А на практиці замість обіцяної нової дорожньої техніки люди бачать лише старий грейдер і самоскид. З усього розпіареного дорожнього ремонту запам’ятався хіба звіт про капітальний ремонт дороги у Михайлівці, який профінансували іноземні донори. Я побачив, коли проїжджав, що там лише десь підсипали, а десь просто розрівняли гальку грейдером. Навіть джипом там пересуватися проблематично. Такий стан доріг на території ОТГ масовий. У Глибокій буквально яма на ямі, на під’їзді з Чернівців, ніби танкодром. Але є і реальні перемоги, кажуть люди — у Глибокій встановлений світлофор.
А за які гроші банкет?
Як стверджують місцеві політики, у тому числі партійці «Слуги народу», приклад Григорія Ванзуряка є прикладом політика, який тримає ніс за вітром. Як на мене, то це може допомагати залишатися на плаву і при будь-якій владі. За свою політичну кар’єру він успішно перебував у «Батьківщині», «Ударі», «Народному контролі», у «Народному фронті». Не здивуюся, що і далі він перебуває у політичному пошуку. Але сьогодні членів Глибоцьої ОТГ цікавлять не партійні квитки, а нинішній рівень зарплати голови, премії та суми, які пішли на відрядження. Декларації за 2019 рік він ще не подавав, та на її оприлюднення багато хто у Глибокій чекає, як на фінал Ліги чемпіонів. На думку людей, їхній голова за такого невеселого рівня життя громади, розвитку інфраструктури отримує забагато і зачасто перебуває то в Австрії, то у Німеччині. Про це вони розповіли мені під час зустрічі.
Об’єднувачі земель глибоцьких
«Нині головою Глибоцької ОТГ проводиться потужна піар-компанія із заманювання до об’єднання низки сільських ОТГ. Під обіцянки фінансування на розвиток інфраструктури. Але розширення тіла Глибоцької ОТГ, схоже, потрібне голові лише для збільшення фінансування з центрального бюджету і розширення свого електорального поля за рахунок нових вух», — каже Микола Загарюк.
Цю думку підтримує і депутат-мажоритарник восьмого скликання Григорій Тіміш.
«Останні рухи окремих керівників щодо приєднання додаткових сіл до вже існуючої Глибоцької ОТГ — це цілковита авантюра, націлена на вирішення окремих дуже шкурних питань. Нині хтось хоче зруйнувати Кам’янську ОТГ, і тут особисто я бачу велику зацікавленість голови Ванзуряка. А відчутного інтересу у великому будівництві доріг та ремонті садків у Багринівці й Вовчинці я не бачу. Чотири роки майже нічого не робилося у Червоній Діброві, Михайлівці. Переконаний, те ж чекатиме й на Стерче та Черепківці. В самій Глибокій якісь локальні зміни ніби відбуваються, але ніякого системного підходу зі стратегічним плануванням нема. Проєктна доктрина цілком провалена, великих інфраструктурних інвестпроєктів не заходило, і часто лише тому, що інтереси громади не збігалися з приватними інтересами.
Але мешканці Глибокої мають розуміти: що більше сіл приєднається до Глибокої, то гіршим буде фінансовий стан вашої ОТГ. І ще, хочете знати, чому голова Чудейської ОТГ спромігся заасфальтувати дорогу від Іжевців до Чудея? Бо він з 50 чиновників після об’єднання залишив у керівництві 15, зекономивши мільйони», — зазначає Григорій Тіміш.
