На Вінниччині, за тиждень до Нового року, завершив роботу Жданівський цукрозавод — останній з дев’яти підприємств краю, які працювали у сезоні-2013 і загалом зварили 296,7 тисячі тонн цукру. Приблизно кожен четвертий кілограм вироблених у країні солодких кристалів — вінницький. Утім, високі показники мало тішать цукроварів...
Жоден завод не мав прибутку
У 2012-му цукру було більше — 361 тисяча тонн. Незважаючи на це, жоден з дев’яти працюючих заводів не мав від того прибутку. Так стверджує голова Вінницької обласної асоціації «Поділляцукор» Микола Власюк.
— Якщо собівартість кілограма цукру становила в середньому 6,5 гривні, а купували його у кращому разі по п’ять гривень, здебільшого давали ще менше, то як можна було звести дебет з кредитом? — запитує Микола Власюк. — Нинішня ситуація не краща. Поки що фахівці підбивають цифри. Не впевнений, що вони втішать заводчан. Зате радує нова ціна. Починаючи з середини грудня оптовики пропонують по 6,8—7 тисяч гривень за тонну. Але ж цукру зварили менше...
Чи не найбільше платять за цукор Жданівського заводу. Як пояснив співрозмовник, на цьому підприємстві висока очистка кристалів. Навіть на вигляд вони значно біліші від тих, що сходять з конвеєра інших цукроварень.
— У Жданівці цукор відповідає європейським стандартам, — уточнює Микола Власюк. — Його закуповують відомі виробники напоїв, бо такі кристали не спричиняють помутніння. Втім, навіть за цих умов підприємство не може похвалитися прибутками.
Втрати цукрозаводів покривають за рахунок надходжень від інших галузей виробництва. Всі цукроварні в області — у власності великих агроструктур. У них розгалужена виробничо-господарська діяльність. Саме це дає можливість віднаходити кошти на вдосконалення технологічного процесу. Не дивно, що всі заводи працювали ритмічно. Упродовж сезону зафіксовано мінімальну кількість так званих цехових простоїв — лише 2,4 доби. Позацехові простої становлять дев’ять діб. Їх спричинила негода, що стала на заваді копанню буряків у перші дні переробки сировини. Через це на початку вересня цукровари затрималися на старті...
Навчилися ефективно відбирати кристали
Ще одна особливість «солодкого» сезону-2013 полягає в тому, що цукроварні краю піднялися на щабель у вдосконаленні технології відбирання цукру з коренів. За середньої цукристості коренів 15,91 відсотка, вихід цукру становив 12,99 відсотка. Тобто показник так званого «розриву» — 2,92 відсотка. Це нижче від встановленої технологічної норми — чотири відсотки.
Найефективніший показник «розриву» знову-таки на Жданівському цукрозаводі — 2,5 відсотка, на Гайсинському і Крижопільському — 2,72 відсотка.
— Не було в нас раніше таких показників, — наголошують в асоціації «Поділляцукор». — Саме тому з перероблених 2,2 мільйона тонн сировини вдалося отримати майже 300 тисяч тонн цукру.
Після реконструкції на деяких заводах значно підвищили продуктивність і збільшили обсяги переробки буряків. Наприклад, два заводи — Гайсинський і Крижопільський — загалом дали 60 відсотків від загальнообласної кількості цукру. На першому зварили 82 тисячі тонн кристалів, на другому — 78 тисяч тонн.
Цьогоріч у регіоні планують збільшити площі під солодкими коренями.
З осені підготовлено 72 тисячі гектарів під посів цукристих. Загалом, очікується, бурякові площі розширяться на десять тисяч гектарів. Кількість заводів, які варитимуть цукор з врожаю-2014, є надія, також зросте. До дев’яти підприємств, на яких варили цукор торік, приєднається ще одне. Власники всіх цих заводів уже подали заявки на отримання квоти на реалізацію цукру на внутрішньому ринку.
— Наступний виробничий сезон може стати кращим, ніж 2013-го, — наголошують фахівці. — Якщо тільки держава не підсуне солодкій галузі гірку пігулку. Йдеться про можливе завезення в Україну цукру-сирцю на пільгових умовах, в рамках квоти СОТ. За такої ситуації, поза сумнівом, і буряків посіють менше, і заводи зупиняться. Кажуть, сирцева «напасть» — це крок до загибелі галузі.
Прогноз
З початку осені на Вінниччині значно підвищилася ціна на цукор — у середньому з шести до восьми гривень за кілограм. Наприкінці року в магазинах Вінниці солодкі кристали коштували 8,2—8,3 гривні за кіло. На ринках трохи дешевше — 7,9—8 гривень. Такою залишається ціна і у першій декаді січня 2014-го.
За прогнозами фахівців обласної асоціації «Поділляцукор», на солодкий пісок чекає ще одне подорожчання. Станеться це наприкінці весни, коли традиційно зростає потреба у такій продукції. На той час ймовірно за кіло цукру доведеться платити не менш як 8,5 гривні.
— Вартість цукру в 5—6 гривень за кілограм, за якою його реалізували протягом минулого літа і на початку осені, була необґрунтовано низька, — зауважують фахівці. — Вона навіть не покривала витрати на виробництво. Саме цим пояснюється істотне подорожчання кристалів.
Віктор СКРИПНИК.
Вінницька область.
Основні регіони з вирощування цукрових буряків (за даними Мінагропроду на грудень 2013 р.).
***
Тим Часом
З нетерпінням чекають на гудок
На Кирнасівському цукрозаводі, що в Тульчинському районі, цьогоріч продовжать розпочату реконструкцію. Через модернізацію потужностей тут «пропустять» і наступний виробничий сезон. Інвестор відновлює цукроварню після тривалого простою. Якби робітники не врятували завод від знищення, відновлювати було б нічого.
Квітнем 2011 року датується перша спроба порізати обладнання і вивезти його на металобрухт. Зробити це мали намір невідомі особи дужої статури. Під покровом ночі вони під’їхали до прохідної на двох автобусах. Нечисленна охорона не змогла їм протистояти. Завезли в цехи пристрої для різання металу і почали готувати їх до роботи. Тим часом тривожні звуки заводського дзвону підняли село з ліжок.
Сотні людей поспішали на захист цукроварні. Після багатогодинного протистояння непроханих гостей видворили за межі підприємства. На жаль, не обійшлося без сутичок. Сліди крові залишилися на заводському подвір’ї. Приїжджі застосували проти заводчан металеві предмети, поранивши ними людей. Зазнали травм і окремі з тих, хто приїхав знищувати заводське обладнання. Під час протистояння від серцевого нападу помер колишній електрик підприємства.
Кирнасівська селищна рада зверталася тоді навіть до глави держави з пропозицією запровадити у селищі надзвичайний стан. Адже на балансі цукрозаводу знаходяться системи водопостачання та водовідведення, що забезпечують п’ять тисяч мешканців населеного пункту. Місцева влада обмежилися створенням стаціонарного пункту міліції на заводській прохідній. Щоправда, з часом чергування припинили.
Приблизно через рік загонам самооборони довелося ще раз вступити у протистояння з непроханими гостями, що, як і попередники, прибули до прохідної вночі. Повторна спроба захопити завод так само провалилася завдяки рішучим діям жителів села.
Нового інвестора обласна влада шукала майже рік. У 2012-му на заводі створили відділ кадрів, який став першим структурним підрозділом, відновленим після десятирічного простою підприємства. Заяви на ім’я нового директора, досвідченого працівника цукрової галузі, написали ремонтники.
Після реконструкції тут перероблятимуть три тисячі тонн буряків на добу. У селищі з нетерпінням чекають заводського гудка. До речі, Кирнасівська цукроварня єдина в області, що має технологічну лінію для виробництва солодкого піску тростинного цукру-сирцю. Зусиллями робітників її зберегли, як і решту заводського обладнання.
Це другий в області приклад врятування цукрового заводу зусиллями його трудівників. За схожим сценарієм розгорталися події на цукроварні у селі Моївка Чернівецького району. Після відновлення потужностей підприємство успішно відпрацювало вже чотири сезони. Місцеві жителі мають роботу, бюджет — податки. А ось від дев’яти цукроварень краю залишилися тільки труби і стіни. Саме стільки заводів знищено за роки незалежності у «цукровому Донбасі».
Яків Кулик, як й інші цукровари, сподівається на відновлення роботи заводу.
Фото Віктора Скрипника (з архіву «Голосу України»).
