Поки світ визначається, шкідливі чи ні продукти з генномодифікованої сої, українські науковці вже запропонували їй безпечнішу альтернативу.

Найкраще не по кишені

У херсонському Інституті зрошуваного землеробства Національної академії наук розробили цілу «лінійку» адаптованих до наших кліматичних умов сортів цієї стратегічної культури, де жодних ГМО і духу немає, зате врожайність на поливних землях сягає 4,2—4,6 тонни з гектара. А це стільки само, як в умовах нашого південного степу дають найпродуктивніші «іноземці». Директор інституту, доктор сільськогосподарських наук Раїса Вожегова каже, що лише торік на випробування для державної реєстрації представили два сорти ранньої та середньостиглої сої «Софія» та «Монарх». Протягом останнього десятиліття тут чи не щороку видають «на-гора» один-два нові перспективні сорти сої, але навколишні поля досі заповнені іноземними трансгенами. То що ж перешкоджає відмовитися від них на користь «чистих» українських сортів?

— З-за кордону іде потік дешевшого насіннєвого матеріалу, який дає змогу знизити й собівартість врожаю. 

В умовах кризи, коли аграріям доводиться кожну копійку рахувати, вони часто-густо роблять вибір на користь ціни, а не якості. 

Причому стикаємося з випадками, коли врожай трансгенної сої «маскували» під насіння наших сортів. Підсунуть інспекторові «чистий» зразок для обов’язкової сертифікації, а поле засівають сумнівним «імпортом» — за корумпованості контролюючих органів такі «номери» цілком безкарні. До того ж на Херсонщині взагалі немає лабораторії, яка спроможна визначати наявність у вирощеній сої генномодифікованих організмів — найближча така установа аж у Запоріжжі. Зате у нас працює чимало підприємств, які займаються переробкою сої, і не дуже зважають на сертифікати, -підсумовує завідувач сектору селекції сої Інституту зрошуваного землеробства Віктор Клубук.

До кількості ще б якість

На Херсонщині площі, відведені під посіви сої, постійно зростають, і, за даними Департаменту агропромислового розвитку ОДА, вже досягли 90 тисяч гектарів. Та й врожаї на зрошенні тут збирають рекордні для України — від 3,4 до 4,3 тонни з гектара. І хоча частина виробників відверто нехтують азами агрономії, висіваючи сою на одних і тих самих полях кілька років поспіль, знижуючи якість ріллі, ця перспективна культура продовжує «завойовувати» таврійські степи. Адже попит стабільно великий — це і комбікорми для худоби та риби, і фарш для «м’ясних» ковбас та сосисок, і навіть соєве молоко для виготовлення дитячих сумішей. Та чи якість цієї продукції відповідає її кількості, з упевненістю сказати не може ніхто. І так — по всій державі.

Усе виправить попит

Українська громадськість, а також і частина виробників сої виступають за більш жорсткий контроль держави у царині ввезення з-за кордону насіння цієї культури, а також за суворіші покарання тих переробників, котрі не хочуть повідомляти споживачів про наявність у продуктах харчування сої з ГМО. Втім, експерти переконані: незабаром і в цій галузі «ввімкнеться» механізм ринкового регулювання.

— Усе виправить Його Величність Попит. На Херсонщині вже «зондували грунт» фірми-постачальники сої до країн, де ГМО не в пошані. Зокрема, посередники укладають договори для постачання «чистої» сої в Японію, і готові платити за неї на тисячу гривень вище від оптових закупівельних цін (нині в краї за тонну олійних бобів дають від трьох до чотирьох тисяч гривень, залежно від їх вологості та якості). Звичайно, обсяги таких закупівель ще «не роблять погоди», але тенденцію маємо обнадійливу, — продовжує селекціонер Віктор Клубук. — Якщо в суспільстві нарешті візьме гору думка про те, що на власному здоров’ї економити не можна, підвищиться й попит на «чисті» продукти, зокрема й бобові. 

Відмова від трансгенної сої на користь вітчизняних сортів без ГМО отримає надійну економічну основу, і потреба в суворих адміністративних заходах вже не буде такою нагальною.

Херсонська область.