Поки в суспільстві відбувались протести щодо запровадження подвійних газових платіжок, а урядовці в авральному порядку шукали рішення, як пом’якшити ситуацію і зменшити соціальне напруження, в село доставили квитанції на оплату навіть тим, кого вже давно немає серед живих. Про це після публікації в газеті матеріалу «Чергова афера газових платіжок» журналісту повідомили жителі села Нище, що на Тернопільщині. В телефонній розмові додзвонювачка розповіла:

— Представник газконтори приніс мені кілька квитанцій, що виписані на людей, котрих давно немає на світі. Серед них, приміром, мій сусід. А ще — платіжка за доставку газу була виписана свекру, якого немає з нами вже скоро півтора десятка літ. Його хата стоїть порожньою, весь цей час там ніхто не живе. Зрозуміло, що й газом ніхто не користувався, а на лічильнику стоять нульові показники.

Такі послання до мертвих душ рознесли по всьому селу. В кожному рекомендована цифра платежу за січень і лютий — 137 гривень. Люди не знають, що з цього приводу й думати. Всяке доводилось переживати, але щоб рахунки виписували для потойбіччя…

У село газ провели майже 28 років тому. За цей час в останню путь провели чимало односельців. Десятки хат залишились пустувати, ніхто в них так і не заселявся. В багатьох із них досі залишились газові труби і лічильники, бо нікому було їх знімати та розбирати. Тепер у цих хатах «оселились» боржники.

Усю цю історію навряд чи можна назвати просто бюрократичною помилкою, коли щось банально недогледіли. Думається, вона яскраво ілюструє відсутність порядку і відповідальності з боку тих, хто є монополістом в наданні послуги з доставки блакитного палива. З його боку не видно навіть намагань налагодити партнерські відносини із споживачами цієї послуги.

Та й як же може бути інакше, коли такій поведінці монополістів потурають ще й державні, урядові та контролюючі органи. Адже річ не в тім, на скількох папірцях — одному чи двох — приходять рахунки. А в тому, як і кому нараховуються в них суми.

Спочатку газівникам дозволили нараховувати оплату за найвищим показником, якщо споживач не передав свої дані. Потім історія з анбандлингом дозволила в січні взагалі не брати до уваги теперішні показники — все порахували за якимось торішніми середніми.

А якою була логіка нарахувань тим, хто в селі Нище не користувався газом вже з десяток літ, взагалі неможливо пояснити.

Заспокоюючи суспільство, НКРЕКП пообіцяла виправити ситуацію вже в березні. Попередньо названі нові розцінки за транспортування газу. Для споживачів, які користуються лише газовою плитою, вони в середньому по країні фіксовано становитимуть 2,8 гривні на місяць, колонками і бойлерами — 8,9 гривні. Там, де є ще й індивідуальне опалення, — 21,9 гривні.

Ці цифри в десятки разів менші від січневих. Як таке може бути? Адже в самій системі транспортування нічого не змінилось. Виходить, ціна залежить не від витрат виробничника, а від того, чи готове суспільство мовчки проковтнути запропоновані вартості?

Не проковтнуло? То ось вам крок назад. Та й попри це недійсними так і не визнані розцінки за січень—лютий. Швидше за все, перерахунок тим, хто за ними заплатив, зроблено не буде.

Про мертві душі не згадано й поготів. За відповідями про те, хто має платити за них чи то за старими, чи за новими тарифами, доведеться звертатись хіба що до автора однойменної повісті. Його розум і душа розривались від розпачу, коли писав про таке. Над героями повісті гірко сміються вже не одне століття. Та це не зупиняє тих, хто пише сучасну газову повість мертвих душ.

Хмельницький.