Урочистості стартували в середині лютого на території розташованого в Жуках, що під Полтавою, меморіального комплексу на честь українського козацтва. Бо саме там народився майбутній «писака» (так називали його колись місцеві мешканці), тут він працював над головним твором свого життя, після того як залишив службу в гетьманській канцелярії та, зрештою, знайшов свій вічний спочинок.
Самійла Величка пом’янули молитовно у тамтешній Свято-Покровській церкві ПЦУ, нещодавно спорудженій на місці зруйнованого історичного храму (саме біля нього, за переказами, свого часу поховали літописця). А потім керівники Полтавського району та місцевої влади, активісти козацьких організацій, науковці, представники громадськості поклали квіти до пам’ятного знака земляку.
А днями у Полтавському краєзнавчому музеї ім. В. Кричевського відбулася традиційна, вже четверта за ліком наукова конференція «Село Жуки — батьківщина Самійла Величка». Започаткували її керівники та депутати Полтавської райради разом із фахівцями згаданої скарбниці минувшини. Однією з наймісткіших і найцікавіших стала доповідь заступника директора з наукової роботи Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви», кандидата історичних наук Людмили Шендрик. Свою наукову розвідку вона присвятила відображеному на сторінках «Літопису» містечку Переволочна, біля якого переправлялися через Дніпро після поразки у Полтавській битві залишки союзного війська шведського короля Карла ХІІ та гетьмана України Івана Мазепи.
Науковець проаналізувала наведений Величком «Реєстр річок і прикмет», за допомогою якого шведи прокладали собі шлях до відступу. А допомагали їм у тому та, власне, складали той реєстр козаки Полтавського полку, котрі контролювали цю територію. Згадана допомога вкотре спростовує міфи російсько-імперської історіографії про те, нібито Полтавський полк підтримував армію російського царя Петра І, а московитів тут зустрічали як «визволителів». Бо кривава розправа, яку вчинили «птенцы гнезда Петрова» над українськими козаками та членами їхніх родин під Переволочною, вияскравлює справжнє хижацьке нутро тих «визволителів»...
Під час конференції голова правління Полтавського облтовариства філателістів Михайло Меллін презентував конверт і марку із зображеннями Самійла Величка — копіями його портретів, які виконали свого часу знані місцеві художники Микола Підгорний і Євген Путря. Цю продукцію підготували та випустили самі філателісти. А процедуру її погашення штемпелем «Полтавщина — край любові», виготовленим обласною дирекцією «Укрпошти», виконали (на знімку зліва направо) голова Полтавської райради Михайло Кононенко, Михайло Меллін і директор краєзнавчого музею Олександр Супруненко.
Водночас у музеї працювала експрес-виставка старожитностей козацької доби, присвячена Самійлу Величку та його «Літопису», а також тематична фотозона. Та все те було тільки своєрідною прелюдією до масштабніших святкувань двох «Величкових ювілеїв». Їх планують улаштувати на території Тахтаулівської сільради, до складу якої входить мала батьківщина літописця — село Жуки, вже у травні.
Фото автора.
