Витрати на пенсії нині становлять майже 413 млрд грн, тобто 11 відсотків річного виробництва валового внутрішнього продукту.
Україна, як відомо, у складі імперії ніколи не проводила самостійної соціальної політики, оскільки центральна влада монополії завжди була тут панівною. Незалежність України, що стала об’єктивним фактором після всенародного референдуму 1 грудня 1991 року, сприяла змінам у свідомості людей, як і в співвідношенні між головними суспільно-політичними силами у молодій державі.
На початку 1992-го постало завдання створити національну систему соціального забезпечення населення в умовах переходу економіки на ринкові засади. Тоді у науково-експертному середовищі точилася дискусія щодо того, який світовий досвід покласти в теоретичну доктрину реформи соціального забезпечення. Згодом, як наслідок дискусії, була розроблена Концепція соціального забезпечення населення України, яка увібрала кращий на той час світовий досвід та відповідала тогочасним уявленням та економічним можливостям країни. Її спочатку затвердив уряд та у грудні 1993 року схвалила Верховна Рада України.
Концепція визначила, що загальна мережа соціальної безпеки населення повинна базуватись на соціальному страхуванні, соціальній допомозі та на приватному страхуванні соціальних ризиків. Передбачалося, що пенсійне забезпечення усіх громадян України (за винятком військовослужбовців та прирівнюваних до них осіб) регулюватиметься двома законами: про обов’язкове пенсійне страхування та про добровільне пенсійне страхування.
Більшість західних, центральних і південних європейських країн систему соціального забезпечення побудували за принципом страхування, характерною рисою якого є те, що фінансування пенсійних виплат здійснюється за рахунок внесків до соціального страхування, а також тісна взаємозалежність між внесками і розміром пенсійних виплат. При цьому діють, як правило, єдині для всіх громадян принципи нарахування пенсії — від суми сплачених внесків та тривалості страхового стажу. У деяких країнах, щоправда, пенсія із солідарної системи залежить лише від тривалості страхового стажу і надається базова пенсія, розмір якої є однаковим і не залежить від сплачених внесків. І у першому, і у другому випадках має здійснюватися автоматичне коригування соціальних виплат відповідно до динаміки змін прожиткового мінімуму та динаміки трудових доходів у країні. Тоді купівельна спроможність пенсій не знижується, а їх розмір щодо зарплат працездатного населення залишається стабільним.
Крім солідарної системи, в багатьох країнах існує система недержавного пенсійного забезпечення, у тому числі через професійні пенсійні фонди, що фінансуються за рахунок внесків застрахованих осіб та внесків працедавців і діють за принципом капіталізації (накопичення).
У 2014 році спочатку вирішили тимчасово припинити індексацію (перерахунок) усіх пенсій, а згодом низкою законів та підзаконних актів зовсім скасували цей перерахунок та призначення пенсій особам, що раніше призначалися за спеціальними законами (суддям, прокурорам, державним службовцям, науковцям тощо), але насправді тоді це питання необхідно було вирішувати, на нашу думку, так, як це прийнято в цивілізованому світі — шляхом заміни (передачі) пільгових пенсій на систему недержавного пенсійного забезпечення через професійні приватні пенсійні фонди. Оскільки держава виступає працедавцем щодо державних службовців та прирівнюваних до них осіб, вона мала б право брати часткову участь у фінансуванні їх індивідуальних пенсійних рахунків при створенні системи недержавного пенсійного забезпечення. Заміна системи пільгових пенсій системою професійних фондових пенсій у довгостроковій перспективі сприяла б зміцненню фінансової стабільності солідарної державної системи, а також з’явилося б потужне внутрішнє джерело інвестицій.
При скасуванні законодавства щодо пільгових пенсій попередня влада не передбачила в новому законодавстві необхідності існування перехідного періоду щодо збереження права на перерахунок пенсії для осіб, які вже «заробили» (набули право) пільгову пенсію, а це суперечить багатьом статтям Конституції і міжнародним зобов’язанням України та є свідченням неповаги до верховенства права.
Проте з рішенням парламенту щодо скасування пільг не погодився суддівський корпус, а Голова Верховного Суду України Я. Романюк звернувся з поданням до Конституційного Суду України з вимогою визнати рішення парламенту стосовно скасування положень відповідного закону щодо звуження гарантій соціального захисту суддів такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Незважаючи на вмотивовані заперечення Прем’єр-міністра, суд повернув суддям їхні пільги у повному обсязі. Своя сорочка, як то кажуть, виявилась ближчою до тіла.
Через три роки після цього Конституційний Суд виніс аналогічне рішення щодо повернення пільг прокурорам, тепер на черзі — державні службовці, подання щодо яких від Уповноваженої з прав людини Л. Денісової розглядає зазначений суд.
Отже, знову наступаємо на одні й ті ж граблі — ділимо українське суспільство на сорти.
Що означають такі рішення?
Регресивний горизонтальний перерозподіл від бідних до багатих триває, тоді як у країнах Європейського Союзу перерозподіл здійснюється за прогресивною схемою — від багатих до бідних.
Конституційний Суд неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що «в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності...»
Як можна виміряти достатній життєвий рівень? Зазвичай пенсії вимірюються коефіцієнтом заміщення — відношенням середнього рівня пенсій до середнього рівня зарплат у країні. Цей показник засвідчує, наскільки матеріальний добробут пенсіонера відповідає добробуту працюючих людей, тобто цей показник відображає рівень матеріального забезпечення пенсіонерів щодо працездатного населення.
Який же коефіцієнт заміщення в Україні?
На початок 2005-го, коли на повну силу запрацював базовий закон про пенсійне страхування, цей коефіцієнт становив 0,60, тобто середня пенсія дорівнювала 60% від середньомісячної зарплати в Україні, що за міжнародними мірками вважалося досить пристойним показником. Одначе внаслідок згаданого законодавчого коригування впродовж 2014—2019 років рівень життя пенсіонерів почав різко знижуватися щодо працюючого населення: на початок 2015-го коефіцієнт заміщення становив 0,57, 2017-го — 0,38, 2019-го — 0,36. На початок 2020-го хоч середня пенсія і зросла порівняно з попереднім роком на 16,5% і становить 3083 грн, але щодо заробітної плати зайнятого населення зменшилася і становить 35%, а у 70% українських пенсіонерів середня пенсія — 2074 грн, і цей показник не перевищує 24% середньої зарплати. Такі обставини викликають сумніви у професійності проведення сучасної соціальної політики держави.
Тенденція до зниження рівня життя пенсіонерів пояснюється низкою причин. По-перше, як зазначалося раніше, припиненням індексації. З 2005-го до 2013-го пенсії щорічно перераховувалися з урахуванням темпів зростання заробітної плати в країні. Впродовж 2014—2016 років пенсії не підвищувалися, а з 2017-го почала діяти так звана формула Реви-Розенка, за якою індексується не сам розмір пенсії, а показник середньої заробітної плати, обрахованої за 2014—2016 рр., що множиться на певний коефіцієнт, який відповідає 50% показника зростання індексу споживчих цін і 50% показника зростання середньої заробітної плати в попередньому році. А далі індексований показник середньої заробітної плати множиться на індивідуальний коефіцієнт заробітку, і від отриманої суми береться певний відсоток, який залежить від кількості років (у місячному обрахунку) страхового стажу.
Тобто дещо заплутана формула збочує та фальшує індексацію пенсій, що не відповідає зобов’язанням України за міжнародним правом та поглиблює прірву між доходами пенсіонерів та працюючого населення.
По-друге, справжні наміри попередньої влади стали до кінця зрозумілими лише після того, коли впродовж 2015—2018 років почали прийматися урядові постанови про підвищення заробітної плати працівникам сфери державного управління та місцевих органів на тлі припинення перерахунку пенсій за спеціальними законами та фінансуватись частково за рахунок цих постанов. Як свідчить, наприклад, аналіз поданих декларацій авторів винаходу щодо згаданої формули індексації пенсій, їхні доходи у 2017—2019 рр. зросли в рази. Тобто можу стверджувати, що справжньою метою влади було виведення пенсіонерів із правового поля, а «вивільнені» кошти використати на значне і необґрунтоване (понад темпи зростання економіки та інфляції) підвищення собі та іншим високопосадовцям заробітної плати. Якщо так, то вони порушили частину першу статті 95 Конституції України щодо побудови бюджетної системи на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами, а також принцип «належного урядування», сформульований прецедентним правом Європейського Суду з прав людини, за яким високопосадовці не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій.
Проте безвідповідальність порушників Конституції і законів України породжує вседозволеність. Вірус споживацтва нещодавно охопив деякі міністерські кабінети нової влади, про що свідчить бурхлива хвиля обурення у соціальних мережах щодо захмарних окладів та необґрунтованих премій, нарахованих високопосадовцям. Кидати такі виклики суспільству під час військової агресії на сході України та гострої економічної кризи в державі вкрай небезпечно. В таких умовах усі кроки у питаннях соціальної політики повинні здійснюватися в межах суворого дотримання верховенства права.
Борис Надточій, кандидат економічних наук, експерт з реформування соціального сектору за сертифікатом Світового банку.