Обурені одесити зносять паркан, що загороджує шлях до пляжу.

До офіційного старту туристичного сезону, а він, за традицією, в Одесі починається першого травня, ще півтора місяця, але вже сьогодні вічна для міста тема — морські пляжі — активно обговорюється серед депутатів міської та обласної рад, серед власників ресторанів і нічних клубів, розташованих у прибережній зоні, і насамперед серед одеситів, які звикли щодня в теплу пору року хоча б годинку-другу проводити на пляжі.

Як відомо, 21 лютого в Україні набув чинності закон, що відрегулював питання про «забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об’єктів». Відповідно до нього, всі незаконні ворота, хвіртки та інші конструкції, що перешкоджають підходу до води, підлягають демонтажу.

Екологічні активісти вирішили нещодавно перевірити виконання цього закону на пляжах Одеси. Невеликий пляж «Паблік бич» на 11-й станції. Сходи до нього були відкриті, але через металеві конструкції на піску потрапити безпосередньо до моря без саден і синців виявилося неможливо. Орендар був поруч, і переговори з ним одразу ввійшли в конструктивне русло. Бізнесмен Денис Подгорний пообіцяв зробити дерев’яні настили й прибрати частину металевих конструкцій, щоб забезпечити доступ до води.

А от один зі спусків на пісок пляжу Сосо beach club, що на

12-й Станції Великого Фонтану, було заблоковано сталевими ґратами. Під натиском громадськості сторож приніс інструменти й відкрив їх. Спустившись униз, активісти виявили вриті в пісок металоконструкції, через які пройти до моря доволі проблематично. Орендар пляжу по телефону розповіла, що в неї на пляжі все добре, а заблокований вхід — це нібито не вхід на пляж, а спуск до господарських будівель (госпдвір), які є її приватною власністю.

З’ясувалося, що майже на кожному пляжі Фонтану є вриті в пісок штирі й інші металоконструкції, якими пляжники можуть поранитися. Для безпечного проходження до води орендарям варто накрити їх дерев’яними настилами. Рейд виявив також кілька місць, де проходи закрито воротами, але активісти запевнили, що не залишать це без уваги.

Закон, про який ідеться, зокрема, вносить зміни до Водного кодексу і передбачає доповнення статті 47 положенням, що забороняє обмеження загального водокористування у зв’язку з наданням прибережних захисних смуг (пляжних зон) у користування юридичним або фізичним особам.

До статті 88 Водного кодексу й статті 60 Земельного кодексу внесено положення щодо гарантування громадянам безперешкодного й безплатного доступу до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжних зон, а також до узбережжя річок, водойм і островів для загального водокористування, а також про те, що перешкоджання такому доступу є підставою для припинення права користування землями прибережних захисних смуг, якщо таке право надано юридичним або фізичним особам.

Крім того, статті 61 і 62 Земельного кодексу України доповнено положеннями про те, що в прибережних захисних смугах не допускається облаштування огороджень або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до узбережжя водних об’єктів. Також доповнення до цих статей передбачає механізм демонтажу таких огороджень або інших конструкцій за рахунок їх власників.

Огородження або інші конструкції, встановлені до набрання чинності законом, що пере-шкоджають доступу громадян до узбережжя водних об’єктів, підлягають демонтажу протягом двох місяців від дня набрання чинності законом.

Безумовно, вимоги закону про доступність пляжів передусім стануть головним болем для орендарів міських пляжів, власників ресторанів, нічних клубів у прибережній зоні, які метр за метром витісняють людей із місць відпочинку, огороджуючи їх турнікетами й металевими конструкціями. Одеська міська рада завершує розробку нових правил експлуатації пляжів з урахуванням вимог закону. Чи встигнуть вони почати роботу до нового туристичного сезону?

Мінус один

Загальна довжина берегової зони в Одесі — 30 кілометрів. Довжина пляжів, придатних для відпочинку, — 22 кілометри площею 42 гектари, з яких 27 — штучно намиті. Щорічно шторми вимивають до п’яти відсотків піску із пляжів

Сьогодні є два пляжі, подаровані жителям природою, — гідропарк «Лузанівка» і «Чорноморка». І ще є півтора десятка руко-творних, відвойованих людьми в моря, — «Відрада», «Дельфін», «Чайка», «Золотий Берег», «Ланжерон», «Аркадія». Мова йде про громадські пляжі. Тому що кількість лікувально-оздоровчих і службових пляжів городянам не відома.

Був час, і старожили про нього пам’ятають, коли найпрестижнішим пляжем Одеси вважалася «Чорноморка». Це єдиний міський пляж, розташований на березі відкритого моря, всі решта — в акваторії Одеської затоки. Вода там була кришталевої прозорості, а ще панував особливий вітер — солоний, густий. Довжина пляжу сягала 700 метрів, ширина піщаної смуги — 70 метрів.

Усе це, на жаль, у минулому. Міська влада намагається більше не згадувати про «Чорноморку». Тому що цього пляжу не існує — одна назва. Минулої неділі побував там. Залишилося гнітюче враження від байдужості людей.

Потрапити на цей пляж практично неможливо. Розбиті плити, що розсипаються, сповзають у воду, якщо оступитися — можна зламати руку або ногу. Рятувальників тут, за словами місцевих жителів, не бачили вже кілька років. Натомість сміття — величезна кількість.

Пляж перебуває на околиці селища Чорноморка й примикає до «мажорного» селища Совіньйон, де мешкає міська й обласна еліта. Між ним і жителями Чорноморки вже котрий рік триває непримиренна війна за водокористування. Як стверджують мешканці Чорноморки, через будівництво величезної кількості котеджів зсуви знищили більшу частину узбережжя.

Сьогодні пляж «Чорноморка» закритий для купання й відпочинку. Річ у тім, що місцеві жителі використовують дощову каналізацію як злив для відходів життєдіяльності. Унаслідок такого підходу на пляжі склалася ситуація на межі екологічної катастрофи. А оскільки «Чорноморка» перебуває на кордоні Овідіопольського району й міста Одеса, то розв’язати проблему спільно взялися Одеська обласна адміністрація, міськдержадміністрація й депутатський корпус Одеської міськради. Збиралися, радилися, навіть їздили на місце. Але зрештою лише розвели руками — мовляв, допомогти не можемо.

І ще один неприємний сюрприз очікує цього року на одеситів і гостей міста: один із найулюбленіших пляжів — «Дельфін» офіційно закритий для відвідування.

Нагадаємо, що в листопаді 2019 року під час шторму танкер «Delfi», під прапором Молдови, зірвало з рейду в порту «Південний». Судно почало хвилями нести до Одеси, а вранці його прибило до хвилеріза біля пляжу «Дельфін». Уже через кілька годин судно дало крен, а пізніше — практично перекинулося на бік.

З борта танкера вилилося багато пального, відчувався сильний запах нафтопродуктів. Пізніше експерти встановили, що на пляжі «Дельфін» концентрація нафтопродуктів перевищена в 53 рази.

Заступник Одеського міського голови Андрій Котляр заявив, що шансів на швидку ліквідацію наслідків аварії корабля немає.

Він сказав, що «діяти Одеський морський порт, а саме він буде займатися проблемою, зможе тільки після 31 березня — до цього строку у власника є можливість самому почати роботи. Однак власник судна затягує процес і, швидше за все, не робитиме цього, а отже, після 31 березня порт оголосить тендерні процедури. І тільки після цього щось почнеться: для ліквідації судна буде потрібно 120 днів. Тож відпочивальники проведуть літо з Delfi. Гадаю, воно закінчиться, а він буде тут».

На морському пісочку босоніж ходити небезпечно

У квітні, коли починається активна підготовка до пляжного сезону, головним болем орендарів пляжів стає пісок. Той самий, на якому можна й полежати після моря, і просто відпочити. Річ у тім, що боротьба моря із пляжною зоною не завжди завершується перемогою людини. Шторми восени й навесні несуть пісок у море. І тоді постає запитання: як заповнити пляжі піщаною масою.

13 років тому свої послуги за-пропонували фахівці з Голландії. Вони розробили програму відновлення й розвитку пляжів Одеси. Ідеться про намив піску.

У намиванні брало участь голландське судно «Хам-316» — земснаряд, що на малому ходу за-

смоктує пісок з водою з родовища. Трюм судна може вмістити 10 тисяч тонн піску. Він заповнюється за годину, потім судно переходить на «повний хід» і в районі намиву підключається до пульпопроводу й «видуває» пісок на пляж, затим знову повертається за піском.

Гроші на реконструкцію пляжів виділялися з міського бюджету — програмою соціально-економічного розвитку Одеси на 2007 рік було передбачено 44 мільйони гривень, з яких більша частина була витрачена на купівлю піску для намивання пляжів.

Щоб заповнити піском берегову лінію довжиною 30 метрів, іноземному судну знадобилося півтори години. Величезні помпові насоси викидали в повітря тонни мокрого піску.

Піщане покривало пролежало на пляжах один сезон, а потім море змило його. Ось так, не в переносному, а в буквальному значенні слова, море хвилею злизало бюджетні гроші.

До речі, пісок на пляжах останнім часом став зоною підвищеної небезпеки. Що тільки не закопують відпочивальники — від недокурків до скляних пляшок. І ходити по ньому часом стає вкрай небезпечно.

А радості від відпочинку немає

На жодному із пляжів міста за останніх десять років не було ні питних фонтанчиків, ні каналізаційної мережі, ні централізованої системи водопостачання. І про жоден контроль якості питної води на пляжах міста говорити сьогодні не доводиться. А відстань у 70 метрів між питними фонтанчиками, як це передбачено санітарними правилами, і зовсім видається глузуванням над відпочивальниками: немає фонтанчиків, немає й 70 метрів.

Про такі «дріб’язки», як туалети (відповідно до правил — 1 унітаз на 75 відпочивальників), розташовані не менш як за 50 і не більш як за 200 метрів від місця купання, пристрій для миття ніг (одна насадка на 40 осіб), прісний душ, про сміттєнакопичувальні контейнери й урни (через кожні 40 метрів в одну лінію паралельно урізу води) говорити не доводиться через їх тотальну відсутність. Усе перелічене вище належить до пляжів, що перебувають на балансі комунальних підприємств, зобов’язаних забезпечити роботу місць відпочинку. І якщо на орендних ділянках деякі з перелічених вище елементів благоустрою ще можна зустріти, то на території громадських пляжів, крім піску й гальки, вдень із вогнем нічого не знайдеш.

І кілька слів про безпеку життя одеситів. Час від часу медики рекомендують пляжами не користуватися через невідповідність якості морської води бактеріологічним показникам. Нинішня спека, пекуче сонце перетворюють Одеську затоку на небезпечний для життя бульйон, що кишить бактеріями. Через свою безтурботність відпочивальники (а серед них чимало дітей) не уявляють, якій небезпеці піддають своє життя, купаючись у морі. А тим часом багаторічний моніторинг води в межах акваторії затоки свідчить про постійну присутність вірусу гепатиту А, ентеро-, рота-, аденовірусів, галофільних і холероподібних вібріонів. За температури 27 градусів обов’язково підвищується рівень захворюваності сезонними менінгітами, галофілезом, які пов’язані з купанням. Високий рівень забруднення моря й стічних вод створює в Одеській затоці умови для поширення інфекційних захворювань, серед яких може бути й холера.

Чому ж одеситів не інформують про бактеріологічне забруднення моря? Чому вони нічого не знають про хімічне забруднення води?

Фото з архіву автора.