Домогосподарка Василина Товчко з села Смолин Чернігівського району — не філолог і не поетеса. Просто любить поезію Ліни Костенко.
«Прочитала статтю про подружжя, — розповідає вона. — І там епіграфом йшла поезія Ліни Костенко «А жінка буває на осінь так схожа...». Але в газеті були тільки чотири рядки. Я тоді попросила дочку знайти в Інтернеті весь текст. Цей вірш був першим, що я вивчила напам’ять — так він мені сподобався».
Найцікавіше, що й чоловік Василини Товчко — Михайло також «заразився» любов’ю до поезії Ліни Костенко і знає напам’ять уже десять її віршів.
Михайло Товчко скоро оратиме людям городи, у його вправних руках надійно почуваються і бензопила, і «болгарка», і рубанок, і молоток. Змеле сусідам і кукурудзу, поставить паркан — одне слово, на всі руки майстер. Дружина за освітою — зоотехнік. Але вони обоє періодично роблять «виїзди» у Чернігів і знають, і квіти музею Коцюбинського, і нові виставки. Раніше, як була можливість повернутися ввечері додому, до хазяйства, часто бували на виставах обласного театру.
Тож, якщо вам скажуть, що в селі люди далекі від культури — не вірте...
