Проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо запровадження правових підстав для утворення агломерації як однієї з форм співробітництва територіальних громад зареєстрований у Верховній Раді наприкінці минулого року (# 2637).

Автори документа пояснюють потребу таких новацій, зокрема, необхідністю врегулювати і спростити відносини великих міст та їхніх сателітів. Передусім йдеться про Київ, оскільки нашій столиці вже давно, як мовиться, «тісно» в своїх межах.

Водночас довколишні громади столичної області, як-от Бровари, Бориспіль, Боярка, Васильків, Коцюбинське, Буча, Ірпінь, Обухів та десятки інших міст, селищ, містечок, що здавна живлять мегаполіс робочою силою, все ще потерпають від позиції «бідних родичів». Їхні громадяни, які десятиліттями працюють у Києві, позбавлені багатьох можливостей в різних сферах столичного буття (освіта, охорона здоров’я тощо). Вони навіть не мають права на отримання «Картки киянина», а відтак і отримання бодай тих невеликих пільг, які вона надає містянам.

За інформацією Київської міськдержадміністрації, щодня понад 300 тисяч осіб вранці їдуть до столиці, а ввечері повертаються додому в передмістя. Через відсутність належного управління, зауважують європейські фахівці, така ситуація призводить до незапланованих проблем як у подальшому розвиткові столиці, так і столичного регіону загалом.

Йдеться передовсім про затори на дорогах, безконтрольне будівництво, неефективний розподіл послуг (приміром, у сфері охорони здоров’я) та об’єктів інфраструктури (громадського транспорту, управління відходами, водопостачання і водовідведення).

Зрозуміло, що існує гостра проблема з пошуку рішень щодо сучасного спільного врядування в Києві та його передмістях, які б призвели до належної координації, ефективного просторового планування, економічного розвитку, інвестицій в житлову забудову та інфраструктуру на всій метрополійній території.

Провідний вітчизняний експерт з окресленої проблеми Ігор Парасюк називає створення Київської агломерації істотним чинником для пожвавлення економічного і соціального розвою країни загалом, апелюючи до світової практики.

За його словами, держави, які створюють найбільший обсяг ВВП на душу населення, як-от США чи Китай, вже скористалися такою можливістю. А Великий Париж об’єднав в собі більше сотні населених пунктів і разом вони працюють над подальшим удосконалення згаданої моделі співробітництва задля добробуту і розвитку всіх її складових.

В успішних містах-метрополіях функціонують різні моделі врядування. Це можуть бути неформальні механізми співробітництва на основі місцевих угод між муніципалітетами-учасниками та іншими місцевими партнерами, як, приміром, у Метрополійній території Амстердама.

Усі французькі міські агломерації створили міжмуніципальний орган/інституцію або комісію чи кілька комісій, щоб управляти міжмуніципальною співпрацею та виробленням рішень у межах одного чи декількох повноважень. Йдеться про економічний розвиток, просторове планування, транспорт та управління системою поводження з відходами.

Застосовується ще й третя модель – надмуніципальний орган, створений як додатковий рівень урядування над всіма муніципалітетами. Вона може передбачати наявність голови та асамблеї, обраних шляхом прямих виборів, чи невиборний метрополійний рівень, встановлений національним законодавством. Згадана модель успішно працює в регіоні німецького міста Штутгарт, у Брюссельському столичному регіоні і Лондоні.

Європейські експерти з окресленої сфери звертають нашу увагу на те, що досвід Гамбурга, Варшави, Лондона та італійського Туріна, низки інших успішних європейських метрополій свідчить: довіра у відносинах – горизонтальна (між органами місцевого самоврядування) і вертикальна (між центральними, регіональними і місцевими органами влади) є визначальним чинником успішних реформ урядування.

Певна річ, для запровадження цієї новації нам в Україні передусім слід сформувати правову базу і встановити чіткі правила об’єднання чи співпраці. Задля цього столична влада ще торік зареєструвала асоціацію «Київська агломерація», в рамках якої здійснює партнерські перемовини із сусідніми громадами.

Багато що залежатиме від тональності діалогу, відкритості, вміння знайти чинники, що призводять до компромісів, бажання слухати і чути. Таку пораду українським реформаторам дали наші партнери з Ради Європи, підготувавши на запит української сторони докладний Фаховий огляд «Демократичне врядування в містах-метрополіях на прикладі Київського регіону».

Як це зробити ефективніше очільників громад – членів асоціації «Київська агломерація» та її потенційних партнерів навчають під час тренінгової програми з розвитку лідерства «Сильні разом: лідерство партнерів». Заплановано три сесії, перша з яких вже відбулася наприкінці лютого.

«Згадані тренінги ґрунтуються на унікальній методиці Ради Європи «Академія лідерства» для представників органів публічної влади, щоби підвищити професійну кваліфікацію, обмінятися кращими практиками, запровадити в своїх громадах 12 принципів доброго врядування», – пояснила менеджер Програми «Децентралізація і реформа місцевого самоврядування в Україні» Ольга Шевчук. 
Під час занять, зауважила вона, застосовуються новітній інструментарій муніципального управління та кращий досвід країн Європи і світу, які мають вагомі здобутки місцевої та регіональної демократії, реформування та удосконалення місцевого самоврядування, зокрема і в створенні потужних агломерацій.

Водночас згадана програма має практичну спрямованість: слухачі отримують інформацію та інструменти для навичок стратегічного управління, орієнтованого на результати, покращення комунікації, роботи з людьми, розвитку командної роботи, залучення громадськості тощо.

Противники системних реформ своє небажання розпочинати ті чи ті зміни зазвичай висловлюють словами: «Не на часі». Проте той, хто розуміється на світових тенденціях, знає, що саме великі міста рухають нині економіку провідних держав. Тож агломерації можуть і повинні стати локомотивами розвитку і для України.