Ситуація із грошима в бюджетах міст, населених пунктів і громад Хмельниччини нагадує ту, що складається в родинах. З одного боку, кількість купюр начебто збільшується. З другого — жити стає сутужніше, часто не вистачає навіть на щоденні витрати, не те що на масштабні покупки і плани. Чому так стається? Де заробляти гроші та як їх витрачати? Відповіді на ці запитання постійно шукають і домогосподарки, і представники місцевої влади.

На казну працював кожен хмельничанин

Серед таких шукачів і хмельницький міський голова Олександр Симчишин. Планів щодо розвитку обласного центру в його команди завжди вдосталь. До кожного пункту готові приступити хоч зараз. Але доводиться самим себе стримувати. Насамперед через те, що цьогорічні фінансові можливості можна вважати найгіршими за п’ять останніх років. І це в той час, як власні доходи міста постійно зростали.

Ще п’ятиріччя тому вони становили 775 мільйонів гривень. А на нинішній заплановано майже 2,2 мільярда гривень надходжень. До того ж це не остаточна цифра, є сподівання, що вона буде перевиконана. Тобто зростання втричі — вагомий аргумент на користь того, що влада добре дбає про наповнення казни.

Так, це заслуга місцевих управлінців і хмельничан, а не загальнодержавної політики. І навіть процеси децентралізації, про які модно говорити, тут не надто допомагають. Найбільше постарались платники податків, тобто кожен житель міста, котрий офіційно влаштувався на роботу, сплачує всі податки, чи роботодавець, що нараховує вищу зарплату. Саме вони створили десятки тисяч нових робочих місць: за п’ять років цифра зросла з 15 тисяч до 70 тисяч. За цей само час майже в п’ять разів збільшилось число тих, хто отримує «білу» зарплату, і тепер їх кількість становить майже 93 тисячі людей.

Копійку до копійки збирали всі. Тільки завдяки тому, що налагодили чіткий облік землі, надходження підскочили з 16 тисяч до трьох мільйонів гривень. А оперативне управління фінансами, коли гроші не лежали мертвим вантажем на банківських рахунках, а працювали на місто, принесло до сімдесяти мільйонів гривень додаткових надходжень.

Більшість заробленого проїдається

Якби всі зароблені кошти можна було використати на розвиток міста, результат був би помітний. Але місцева влада отримала такі додаткові фінансові навантаження, що грошей в її розпорядженні в кінцевому підсумку залишається небагато.

Приміром, уже п’ятий рік поспіль за пільги, які встановила держава, змушені розплачуватись саме місцеві бюджети. Для Хмельницького тільки відшкодування пільг на транспортне перевезення становить десятки мільйонів гривень.

Заклади професійно-технічної освіти, від яких відхрестилась держава, «з’їдають» ще до ста мільйонів…

В обласному центрі не ображають своїх освітян. Приміром, якщо хтось із сусідів встановлював надбавку до зарплати за сумлінну вчительську працю на мінімальному рівні, хтось узагалі не платив, то в Хмельницькому доплачували по максимуму. А нинішнього року навіть збільшили надбавку за престижність з 20 до 30 відсотків. До того ж не забули і про дошкільні заклади, і про тренерів, яким цьогоріч заплановано збільшити до-плати з 20 до 80 відсотків.

На цьому додаткові освітні витрати не закінчуються. Для того, щоб покінчити з практикою батьківських внесків, місто фінансує шкільні фонди, і це без урахування того, що йде на ремонти. Так, на одного учня щороку виділяється 250 гривень, на вихованця дитсадка — 350. У результаті це так само обертається мільйонними витратами. Цих грошей не шкодують, бо вони — хоч і непряма, але допомога родинам. Та, закривши ці статті витрат, місто втрачає можливість фінансувати нові ідеї.

Від масштабних проектів доводиться відмовлятись

Саме ця теза тепер проходить червоною ниткою. Як розповів міський голова Олександр Симчишин, від розпочатого відмовлятися не будуть. Однак і з новими котлованами, масштабними ремонтами доріг, реконструкцією важливих об’єктів доведеться зачекати:

— Ми повинні добудувати школу в одному з найбільших спальних мікрорайонів міста, для чого заклали в цьогорічний бюджет 15 мільйонів гривень. Але цього замало — не вистачатиме ще 30 мільйонів.

І їх відшукати у своєму бюджеті вже не вдасться. Паралельно в місті добудовується ще п’ять навчальних закладів. І там — ті самі фінансові проблеми. А про те, щоб розпочати будівництво ще однієї школи в наступному році, тепер говорять з обережністю, хоча ще пару років тому в цьому були впевнені.

Схожі проблеми виникають і в інших населених пунктах краю. І річ не в тім, що на місцях не розрахували свої можливості. Спрацьовують інші чинники, серед яких і той, що держава почала забирати значну частину фінансового ресурсу. Якщо п’ять років тому реверсна дотація у Хмельницькому становила десять мільйонів гривень, то тепер підскочила до 71 мільйона.

— Це не означає, що ми зупинимось, — продовжив Олександр Симчишин. — Будемо й надалі ремонтувати дороги, але менше — темп не збавимо, хоча зменшимо кількість. До того ж у місті поки що не буде нових площ, скверів, фонтанів…

Це те, без чого Хмельницький раніше обходився десятиліттями. Але водночас і те, що робить місто новим, сучасним, комфортним, по-справжньому європейським. Шкода, що, відчувши смак цих перетворень, доводиться про них забувати.

Навіть якщо порівнювати з далеко не найкращим бюджетом розвитку п’ятирічної давнини, то цьогорічний виявився на сто мільйонів менший. А порівняно з минулим роком цифра скоротилась на 240 мільйонів. Тобто, заробивши більше, місто стало бідніше у своїх можливостях.

Як полатати фінансові дірки?

Читаючи все це, дехто із селищних та міських голів тільки зітхне: нам би такі кошти, що має обласний центр. Бо на-
справді їхні бюджети часто не в рази, а на порядок менші. А заробляти вдається не всім. Із 44 об’єднаних територіальних громад, які мають прямі міжбюджетні трансферти з державним бюджетом, торік дванадцять не змогли виконати свої завдання. У трьох ОТГ це сягнуло 95 відсотків — тобто практично повний провал. Ще в десятка цифри не такі критичні, але від цього бюджетні проблеми не менші — через відставання до місцевих бюджетів області не надійшли десятки мільйонів.

Фінансисти кажуть: усе через податковий борг, який весь час мав тенденцію до зростання. У громадах це відбувалось через зростання боргів із земельного податку, податків на нерухоме майно, на доходи фізичних осіб та єдиного податку. Одно слово, дірок багато. Як їх полатати?

Уряд вимагає від обласної влади збільшення надходжень, бо інакше знекровленими виявляться фінансові потоки держави. Обласні посадовці вчать підлеглих: громади мають бути активніші, бо фінансова децентралізація — це не лише збільшення коштів, якими можуть розпоряджатися ОТГ, а насамперед зростання відповідальності за їх надходження. А не виявлять своєї фінансової спроможності — то можуть взагалі зникнути як самостійні об’єднання. При цьому серед основних настанов — легалізація трудових відносин та боротьба з тіньовою зайнятістю.

Усе це правильно. Але чомусь стається так, що і нелегалів подолали, і зарплату «обілили», і навіть нові робочі місця відкрили, а грошей все одно стало менше.

То де справжня причина цих втрат?

Хмельницький.