Урядова пропозиція знизити ввізне мито на рис споживачам не допоможе, а виробникам зашкодить
Підтримка трейдерів, яка їм не дуже-то й допоможе, але загрожує обернутися шкодою для аграріїв. Так рисоводи Херсонщини характеризують урядову пропозицію тимчасово знизити з п’яти відсотків до нуля ввізне мито на деякі види зернових, у тому числі й на рис. Ініціатори поданого до Верховної Ради законопроекту вважають, що «нульовий варіант» допоможе стабілізувати ціни на крупу й запобігти їх дефіциту. Проте така аргументація, м’яко кажучи, здивувала експертів.
«У карантин рисова крупа не стала об’єктом таких відвертих спекулятивних маніпуляцій, як гречка. Оптові закупівельні ціни на неї справді зросли з 15 до 17,8—18 гривень за кілограм, а роздрібні — до 19—22 гривень. Це не йде в жодне порівняння із гречаною крупою, на яку в супермаркетах, надто київських, прайс «зашкалює» за п’ятдесят гривень. Та й про дефіцит говорити годі — рису вдосталь, — зазначив директор Інституту рису НААН України (Скадовський район) Володимир Дудченко. — Крім того, митні ставки на імпортний рис у нас і без «нульового варіанта» не йдуть ні в яке порівняння зі ставками сусідніх країн. У Болгарії, Польщі, Румунії, Угорщині з тонни «білого золота» беруть 150—190 доларів митних платежів, а в Україні — 5—10 доларів. Ну, відмовимося ми від них, і це буде рівнозначно знижці у п’ять баксів на купівлю «мерседеса». Споживачам така «щедрість» не допоможе, а виробникам зашкодить.
Як відомо, аграрії Херсонщини вирощують майже половину всіх обсягів вітчизняного рису. Однак через 30-відсотове збільшення плати за транспортування води зрошувальними каналами вони і так скоротили площі під цю вологолюбну культуру, перепрофілювавши «чеки» під озимі, соняшникові поля й баштани. Адже кавуни й соняшник не потребують, аби їх «заливали», тобто їх собівартість менша, а дохідність зараз практично не відрізняється. Аби рису вирощували більше й задовольняли бодай внутрішній попит (по 2,5 кілограма рисової крупи на кожного українця щороку), треба стимулювати не ввезення «білого золота», а його виробництво. Для цього маємо розробляти цільові програми розвитку зрошення, створення нових високопродуктивних сортів культури. Тоді й можна буде говорити про реальну допомогу споживачеві.
Херсонська область.
