Врожай лікувального овочу з дослідної плантації.

Навіть на півдні країни аграрії овочі нині переважно тільки висаджують. А от під Херсоном настав час їх збирати. На дослідній плантації Інституту зрошуваного землеробства НААН України визрів перший врожай екзотичної (чи то пак нішевої) поки що для нас культури — спаржі. Тут висадили високопродуктивні її гібриди голландської селекції, аби відпрацювати найефективніші технології вирощування цього багаторічного овочу на зрошенні.

Першому врожаю й морози не зашкодили

Спершу побоювалися, що спаржа у таврійському степу не приживеться — адже є досить вимогливою, потребуючи щедрого внесення органічних добрив «на старті», регулярного поливу. А ще й ручної праці під час збирання молодих пагонів (вони є делікатесом для гурманів усього світу). До того ж у березні-квітні Херсонщиною прокотилися три хвилі приморозків, коли нічна температура падала до мінус семи-восьми градусів за Цельсієм. І це також було серйозною підставою для тривоги за долю «зелених підопічних». Та спаржа все витримала без жодної шкоди, і «вистрілила» тими самими делікатесними пагонами. Які й заходилися збирати працівники інституту.

— Голландські гібриди з нашої дослідної плантації дають пагони завдовжки 20—25 сантиметрів, за врожайності до п’яти тонн з гектара. Та це ще не межа. Відділяємо їх вручну гострим ножем, хоча знаємо, що для цього в об’єднаній Європі використовують спеціальний комбайн. Але він зрізає рослину на одній висоті, а пагони спаржі її мають різну. Якщо «обчухати» кущики під одну гребінку, високоякісної продукції не отримаєш — частину треба буде відсортувати, — зауважує старший науковий співробітник інститутського відділу біотехнології, овочевих культур та картоплі, кандидат сільськогосподарських наук Надія Косенко. — Та й гаяти час із зібраним не можна — що не пішло в їжу чи на продаж, треба швидко заморожувати.

Спаржа дорога, хоч і недооцінена

Херсонські селекціонери переконані: потенціал спаржі в Україні досі недооцінюють. Адже фермери й сільгосппідприємства віддають перевагу вирощуванню овочів з класичного «борщового набору», відпрацювавши технологію до дрібниць. Ніяких відкриттів і жодних експериментів — усе знайоме й випробуване. Але таких любителів класики в нас багато. Відтак, серед виробників і конкуренція жорсткіша, і ціна бурячків, моркви та цибулі нижча — інколи навіть падає до рівня збитковості. А зі спаржею поки що все геть інакше: її ціна «з поля» сягає 250 гривень за кілограм (за останній рік зросла на сто гривень), а в супермаркетах доходить до 400 гривень за кіло. До того ж вітчизняну продукцію важко знайти: спаржу продають переважно імпортну — з Польщі чи з тих самих Нідерландів. Відповідно, й ціни «кусаються».

З часом українці спаржу неодмінно «розкуштують», упевнена директор Інституту зрошуваного землеробства, член-кореспондент НААН України Раїса Вожегова. Адже її молоді пагони не просто смачні та поживні, а й дуже корисні для здоров’я: знижують рівень холестерину, допомагають організму регулювати тиск і вагу тощо. Недарма ж наукова назва спаржі — аспарагус лікарський.

Поки що херсонську спаржу мають змогу куштувати лише ті, хто її виростив. Але в перспективі на продажу делікатесних пагонів інститут може й непогано заробляти: перемовини з трейдерами про це вже ведуться.

Херсонська область.

Факт

Спаржа починає давати товарні пагони на третій рік після висаджування. А за п’ять років інвестиції у її вирощування повністю окуповуються. Тоді як врожаї з тих самих кущів можна ще збирати впродовж десяти-дванадцяти років.

Фото надано Інститутом зрошуваного землеробства НААН України.