Напис на цьому плакаті має глибокий зміст і закликає кожного з нас серйозно задуматися, перш ніж зробити свій вибір.

Фото із соціальних мереж.
 


Мати такого фінансового донора, як підприємство «Модерн-Експо», мріє кожна сільська громада.

Фото надано автором.

Луцьк розширює свої межі

Цим документом, зокрема, у Волинській області передбачено 53 спроможні територіальні громади. Найбільша із них — Луцька. До неї, згідно з перспективним планом, приєднуються такі громади: Боголюбська, Жидичинська, Заборольська, Іванчицівська, Княгининівська, Одерадівська, Озерцівська, Прилуцька, Рокинівська, Шепельська. До Ковельської громади, до прикладу, приєднаються такі ОТГ як: Білинська, Доротищенська, Зеленська, Ружинська, Тойкутська. А Шацька громада об’єднає весь район.

Звичайно, такий поділ не всім сподобається. Особливо тим громадам, які мають на своїй території потужні підприємства, що забезпечує для них значні фінансові надходження. Зокрема планом передбачено, що Зарічанська ОТГ увійде до складу Володимира-Волинського. Ще кілька місяців тому керівництво Зарічанської громади організувало акції протесту проти перспективи втратити свій статус. Секрет простий: на її території розташована одна з найбільших у країні Володимир-Волинська птахофабрика, яка перераховує у бюджет громади мільйони гривень. Тим часом населення Заріччя активно користується інфраструктурою сусіднього великого міста, від якого село відділяє лише нешироке русло річки Луга.

Схожа ситуація і з Підгайцівською ОТГ. Щоправда, її поглине не обласний центр, а Липинська ОТГ. Обидві вони межують з Луцьком і мають досить солідний фінансовий ресурс. Підгайці, наприклад, черпають левову частку своїх бюджетних надходжень від найбільш успішного в області підприємства «Модерн-Експо» — європейського лідера з виробництва торгівельного обладнання. Про те, що воно розташоване на землях Підгайцівської сільської ради, знають небагато. Адже більшість лучан переконані, що «Модерн-Експо» — це міське підприємство, адже розміщено воно в кінці вулиці Рівненської, до нього прокладено тролейбусну лінію, всі комунікації належать Луцьку. А ось у його межі свого часу не включили територію, де ще в 1980-х роках звели ці промислові корпуси.

Серйозні можливості для розвитку новий план відкриває перед обласним центром. Отримавши нові межі на північ і захід, Луцьк зможе розвиватися, стане більш привабливим для інвесторів. Адже маючи населення втричі більше, ніж друге за величиною місто Волині Ковель, Луцьк майже вдвічі поступався йому територією. Нове будівництво в останні роки відбувалося переважно за рахунок ліквідації зелених зон.

А чи зрадіють цьому в Княгининівській і Заборольській ОТГ, які втратять свій статус, маючи непогану фінансову базу. Але й населення їхніх сіл, теж активно використовує інфраструктуру міста, від якого їх відділяють лише городи. А подекуди сільські території Забороля вже давно забудовані багатоквартирними будинками. Наприклад, вулиця Володимирська у Луцьку фактично, майже до половини, належить Заборольській сільській раді. Хоча ремонтує і обслуговує її міська рада.

Безсумнівно: від такого об’єднання з Луцьком жителі приміських сіл виграють. Однозначно зросте вартість їхнього житла, землі, їхня привабливість. Поліпшиться транспортне сполучення і комунальні можливості. Схожі преференції отримають і мешканці сільських рад, які об’єднаються з містами: Ковель, Нововолинськ, Володимир-Волинський.

Однак є категорія осіб, яка дещо програє від такого об’єднання. Це керівники громад, які втратять свій статус, а значить, можливість безпосередньо керувати фінансовими потоками і навіть визначати свою заробітну плату. А що вона у декого з них висока, свідчать декларації окремих керівників сільських об’єднаних територіальних громад. Подекуди їхні фінансові прибутки значно вищі, ніж у депутатів Верховної Ради і навіть в окремих міністрів.

Час великої несправедливості

Задуматися над нею спонукала поїздка 17 грудня минулого року у Рівненську ОТГ, що об’єднала п’ять сільських рад Любомльського району. Вона віддалена від обласного центру, щоб потрапити туди, довелося вставати вдосвіта, сідати в Луцьку о 5:31 на київський потяг, потім у Ковелі майже дві години чекати приміського поїзда на прикордонну станцію Ягодин. А вже потім легковою машиною у село Рівне. Як здалося, кореспондент цього дня тут був просто небажаним.

Оскільки на комісії розглядали святая святих: проект бюджету на 2020 рік, зокрема й оплату праці сільського голови Рівного Володимира Крижука. Як зазначається у Пояснювальній записці до рішення сільської ради «Про бюджет об’єднаної територіальної громади на 2020 рік», на виплату заробітної плати працівникам апарату сільської ради на 2020 рік виділяється
6 000 000 гривень і нарахування на заробітну плату — 2 000 000 гривень. У розрахунках видатків на оплату праці з нарахуваннями враховані виплати за посадовими окладами та обов’язкові надбавки (за ранг та вислугу років), надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи. При розрахунку фонду оплати праці запланована матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, крім того, передбачаються асигнування на виплату премій за наявності фонду оплати праці. І ось коли почали перераховувати усі види доплат і преміювань, кореспондент не витримав:

— І скільки все це буде разом?

— А яке ваше діло? — агресивно відгукнулася одна з учасниць засідання.

— Моє, погоджуюся, ніяке, але громада має знати, скільки вона сплачує обраному нею голові. Чи відпрацьовує він свою заробітну плату.

— Та десь 24 тисячі на місяць... на руки, — втрутився у дискусію сам голова.

— За моїми підрахунками має бути більше, — парирую його репліку.

Хотів довідатися в бухгалтерії цю втаємничену цифру, але там категорично відмовилися її називати. Не відповіла сільська рада і на запит редакції, хоча згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації» мала б це зробити протягом п’яти днів. І лише через два місяці, коли у справу втрутилася Уповноважена з прав людини Верховної Ради України Людмила Денісова, редакція отримала необхідну інформацію. Оскільки час і так було згаяно, ми вирішили почекати допоки керівництво Рівненської ОТГ публічно не задекларує свої статки.

Так от, згідно з наданою особисто сільським головою Рівного Володимиром Крижуком декларацією, за минулий рік він отримав 398 754 гривні (понад 33,2 тисячі на місяць), його заступник Олена Пасаман — 402 489 (35,5 тисячі), секретар сільської ради — Наталія Кондратюк — 343 184 (28,4 тисячі на місяць). І це при середньому розмірі пенсій в селах ОТГ менш як 2,5 тисячі гривень на місяць.

Тож звідкіля такі високі заробітні плати у керівництва Рівненської ОТГ? Можливо, вони організували на своїй території високоефективне виробництво, забезпечили членів громади робочими місцями? Секрет простий: на території Рівненської ОТГ, яка межує з кордоном Республіки Польща, розташовано десять автозаправних станцій, які перерахували до бюджету громади понад 15 мільйонів гривень акцизних зборів, є тут й інші пов’язані з кордоном структури, які істотно підживлюють місцеву скарбницю, зокрема міжнародний пункт пропуску «Ягодин». Внесок у загальну скарбницю місцевих підприємців та малопотужних фермерських господарств значно менший.

Тобто, не докладаючи надзусиль, громада отримує величезні кошти. Можливо це було б і справедливо, адже прикордонні села завжди страждали від недофінсування, занепадали, обезлюднювалися. Але ж величезні суми грошей, які могли б йти на розвиток цих сіл, витрачаються на непомірно високі заробітні плати керівників ОТГ, роздутий апарат.

Було б несправедливим, якби, готуючи цей матеріал, ми згадали б лише Рівненську ОТГ. Схожа ситуація і в деяких інших громадах області. Наприклад, заробітна плата голови Підгайцівської сільської ради (ОТГ) Луцького району Юрія Семенюка за минулий рік згідно з поданою ним декларацією становила майже 898 тисяч гривень (74,8 тисячі на місяць). Голова Княгининівської сільської ради (ОТГ) Олена Твердохліб за неповний 2019 рік (звільнилася 19 грудня) показала в декларації 683,8 тисячі гривень заробітку (57 тисяч на місяць), голова Заборольської сільської ради (ОТГ) Валерій Боярський —
358 356 тисяч гривень (майже 30 тисяч на місяць). Називаю тут лише керівників ОТГ, які межують з Луцьком. Тобто, які мають високі надходження за рахунок зареєстрованих тут підприємств і підприємців.

Кілька днів тому, коли вже був відомий затверджений Кабміном перспективний план формування громад Волинської області, виступаючи на місцевому телеканалі «12», заборольський сільський голова Валерій Боярський обурювався тим, що ніхто не запитав їх про бажання приєднуватися до Луцька. Мовляв, люди дуже незадоволені таким рішенням уряду. Найімовірніше, Валерій Федорович висловив власну точку зору. Скажіть, а що втрачають жителі Забороля та інших сіл цієї ОТГ від приєднання до Луцька? Навпаки, зросте статус, а відтак і вартість їхнього житла, землі, яку, до речі, ніхто не відбере, пенсіонери зможуть безплатно їздити в Луцьку тролейбусами, певний розвиток здобуде освіта, культура, поліпшиться транспортне обслуговування...

Звичайно, не всі керівники ОТГ області мають такі фінансові можливості і високі заробітні плати. Один із теоретиків реформи з децентралізації управління, доктор політичних наук, професор Луцького національного технічного університету Валентин Малиновський, вважає, що таких перекосів і такої несправедливості у винагороді керівників об’єднаних територіальних громад не було б, якби Верховна Рада України прийняла Закон «Про службу в органах місцевого самоврядування». Проект цього важливого документа лежить у Верховній Раді вже кілька років. Тож варто ще до оголошення виборів місцевих органів влади навести лад і в цьому питанні. Інакше на наступних виборах на керівників громад захочуть претендувати Президент і Голова Верховної Ради, адже зарплати у них менші, ніж, наприклад, у Юрія Семенюка з Підгайців. Хіба ж не абсурд?!

Волинська область.