Привітали колишнього воїна-мінометника його рідні, друзі, знайомі, а згадкою про ті буремні роки для нього є орден Вітчизняної війни, медалі «За взяття Будапешта», «За взяття Відня», «За перемогу над Німеччиною».
Окрім визволення кількох європейських столиць, нашому землякові довелося в 1945—1946 роках нести службу і в Тегерані (Іран). Демобілізувався волинянин з армії лише 1948-го. Микола Федорович багато років працював у будівельній бригаді місцевого колгоспу. Після смерті дружини переїхав із села Незвір до дочки в сусіднє село Луків. Має онуків, правнуків, які пишаються своїм легендарним дідусем.
