Покровський храм у селі Ковпита.
Сільська рада, відповідно до волі громади, скасувала своє давнє рішення про передачу храму — комунальної власності села — громаді УПЦ Московського патріархату і передала храм українській церкві. Натомість єпархіальне управління УПЦ МП звернулося до суду.
І ось Київський апеляційний господарський суд ухвалив постанову про скасування рішення сільської ради. Тобто фактично — про повернення храму у Ковпиті знову московській церкві. Але мешканці села віддавати свою Покровську церкву не збираються, і на їхній заклик до села приїхали фронтовики, до них приєдналися місцеві учасники АТО. Ковпита — село патріотичне: 72 молодих ковпитців пройшли фронт.
Леонід Токар, батько учасника АТО, каже: «Ми теж тут воюємо за те, щоб українською мовою розмовляти і молитися, щоб нам не насаджували російську церкву». Такої само думки мати учасника АТО Наталія Душенок: «Наші діти воюють за Україну, а нам тут хочуть московську церкву насадити — вона нам абсолютно не потрібна».
Нині 900 мешканців двох сіл висловилися за свою належність до Православної церкви України, що вони засвідчили письмово. Прихильники УПЦ Московського патріархату в селі також є — їх 18, і вони тепер моляться у старій хаті, яку ніхто не використовував. Щоправда, прихильники російської церкви забрали із Покровського храму ікони, рушники, чаші. «А царя свого Ніколая чогось залишили», — посміхається Леонід Токар. Ідеться про російського царя Миколу II, проголошеного святим російською церквою.
У принципі, ситуацію можна вирішити просто: Михайло-Коцюбинській селищній раді (село Ковпита тепер входить до Михайло-Коцюбинської об’єднаної територіальної громади) треба проголосувати за надання приміщення Покровського храму громаді ПЦУ. Але є в селі група людей, що провокує протистояння.
«Незважаючи на це абсолютна більшість села за українську церкву», — каже капелан оперативного командування «Північ» о. Євген Орда, який нині служить у Покровській церкві.
Чернігівська область.
Фото з відкритих джерел.
