За що нашому чудовому, мудрому, доброзичливому, працелюбному народу дісталися випробування останніх років? Що впустило в українську політику людей, що називають себе реформаторами, обіцяють євроінтеграцію, процвітання, а тим часом перетворюють на попіл наші надбання? Ми знаходимо фінанси на вертольоти Airbus, катери ОСЕА, локомотиви GE, а своїм виробникам надати держзамовлення не можемо. Плануємо за безцінь приватизувати стратегічні підприємства в той час, як цивілізований світ жорстко контролює держвласність.
Псевдоуправління за мільйони
Звернемося до невблаганних цифр. На початку незалежності України машинобудування займало провідну роль у промисловому виробництві: 14 галузей, підприємства яких розгалужені на всій території країни, кількість зайнятих робітників — 28,3%, виробництво валової продукції — 30,5%. Позиція України на машинобудівній мапі СРСР за рік до його руйнування була такою: 100% роторних екскаваторів, 95,4% вугільних очисних комбайнів, 40,5% доменного і сталеплавильного устаткування, майже 47% силових трансформаторів, 33,8% прокатного обладнання, 24% великих електричних машин, 57% цивільних повітряних суден.
Тепер завдяки «реформам» маємо жалюгідні результати в наукоємній промисловості. Яскравий приклад: з 2010 року під управлінням концерну «Укроборонпром» (УОП) перебувало понад 100 державних підприємств цивільного машинобудування та оборонної промисловості. За цей час завмерло виробництво високотехнологічної продукції, число робочих місць скоротилося на 41%. Тільки авіабудування, яке лише в 2015 році потрапило до «Укроборонпрому», втримало цю позначку на рівні 18%.
Що можемо сказати доброго про «Укроборонпром»? Величезні витрати на аудити і виплати топ-менеджерам за кошти оборонних підприємств. Немає замовлень та контрактів. Технологічне лідерство та інноваційність, операційна ефективність, максимізація продажів — порожні лозунги та піар не на своїх, а на чужих досягненнях. Адже виготовлення і поставка техніки та виконання держзамовлень здійснювались самими підприємствами, а не концерном.
Проте наразі саме від концерну йде шалена атака на провідне авіабудівне державне підприємство «Антонов». Перевірка за перевіркою під час карантину, вишукані бузувірські вимоги «для контролю окремих питань», з приписом працівникам «надавати всю наявну інформацію і документацію...». При цьому дві третини комісії — це фахівці (в тому числі з оборонної проблематики) зарубіжної компанії Ernst&Young, які не мають відповідного допуску.
Як розцінити, що на рішення про підвищення рівня заробітної плати підприємства «Антонов» концерн «з повагою» зажадав «обґрунтування підвищення... з метою опрацювання можливості подальшого зростання доходу працівників»? Тобто «Укроборонпром» за «Антонов» вирішує, чи треба підвищувати зарплатню його робітникам!
Злісність підтексту вимоги посилена тим, що «Укроборонпром» нараховує 290 співробітників, для яких тільки «Антонов» щоквартально зобов’язаний відраховувати не менше 18 млн гривень. Адже саме керівництво концерну встановило собі, коханим, захмарні зарплати з грошей, які заробляють підприємства, вимушені утримувати цю господарську структуру. Вражає вбивча аргументація цієї псевдоуправляючої компанії, яка мала б забезпечувати замовленнями і підтримкою: «Більшість працівників зараз не працюють внаслідок незавантаженості виробничих потужностей ... до того ж на даний час не затверджено фінансовий план». Хоча саме концерн штучно гальмує процес затвердження фінплану.
Напевно, панам-«реформаторам» з наглядової ради та керівництва концерну краще знати, як зберегти в цей непростий час творчий колектив, що володіє безцінними знаннями і умінням створювати унікальні літаки. Можливо, реальна мета таких дій інша — доведення підприємства до банкрутства та звинувачення у цьому керівництва підприємства?
УОП замахнувся на функції... Кабміну
Ще небезпечніше, що влада немов не помічає, як до перевірки стратегічно важливого для економіки і безпеки держави підприємства залучаються іноземні фахівці, безпосередньо пов’язані з його конкурентами. Прикро, що ігноруються думки трудових колективів, позиція РНБО, Закон «Про національну безпеку України» та указ Президента про необхідність утворення центрального органу державної влади з управління промисловістю. Невже для «Укроборонпрому» закони держави «не писані»?
Ми втрачаємо дорогоцінний час. Немає концепції державної політики в наукоємних галузях, не розроблені відповідні державні цільові програми, не вирішуються міжгалузеві проблеми, не формуються державні замовлення.
Проте відбуваються намагання спотворити модель управління промисловим комплексом, що є прямою загрозою для безпеки держави.
Так у чому ж суть «нової моделі» «Укроборонпрому»? Вступаючи в протиріччя з чинним законодавством, керуючись рекомендаціями, розробленими «за технічної підтримки Міністерства закордонних справ Великої Британії», пропонується легкий ребрендинг концерну, тобто його переодягання в так звану Цільову компанію. Їй надається полегшений доступ до активів ОПК — можливість самостійно приймати рішення про приватизацію та відчуження майна підприємств. Фактично спостерігаємо прагнення «Укроборонпрому» перебрати на себе в цих питаннях функції Кабінету Міністрів. У логіку перетворень закладається не перспективне бачення розвитку економіки країни, а зовсім неприкрито так звані «критерії для перебування підприємств у державній власності».
Базові галузі промисловості, такі як машинобудування, металургія завжди мали державний протекціонізм. Якщо раніше він був прихований, то з приходом COVID-19 до нього не соромлячись вдаються у всьому світі як до захисту держбезпеки та інтересів роботодавців. Минув рік «турборежиму». Досі відсутня промислова стратегія, системна програма дій та її реалізація всіма гілками влади. Давайте вже приймати рішення!
Любов БУКРЄЄВА, авіаконструктор, колишній заступник генерального директора Київського авіаційного заводу «Авіант».
Джерело: відкриті дані.
